Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Дифтерия. ДИФТЕРИЯ




Классификация:

Клінічні форми: 1- дифтерія мигдаликів; 2- назофарингеальна дифтерія (дифтерійний назофарингіт, дифте рійний фарингіт); 3- дифтерія переднього відділу носа; 4- ларингеальна дифтерія (дифтерійний ларинготрахеїт); 5- дифтерія іншої локалізації (дифтерія шкіри, очей, зовнішніх статевих органів).

За поширеністю :

— локалізовану - процес не виходить за межі одного анатом утворення (наприклад, дифтерія мигдаликів);

— поширену - процес переходить на прилеглі тканини (наприклад, при дифтерії мигдаликів характерні нальоти виявляють на язичку, м'я-кому піднебінні);

— комбіновану - поєднане ураження двох анатомічних утворень,

За характером :

— катарал (набряк переважає над гіперемією, іноді наявні ніжні павутиноподібні нашарування);

— острівкову (на фоні набряку і гіперемії видно окремі нашарування у вигляді острівків різної величини, які не з'єднуються між собою);

— плівчасту (уражені ділянки вкриті щільними, сіруватим нальотом, що важко знімаються).

Приклад діагнозу:

1. Локалізована острівкова дифтерія мигдаликів, перебіг середньої важкості (С.diphtheriae, тип gravis, tox+).

2. Комбінована плівчаста дифтерія мигдаликів і трахеї, важкий перебіг (С.diphtheriae, тип gravis, tox + ). Дифтерійний круп. Трахеотомія. Ранній дифтерійний міокардит.

Критерії діагнозу:

Типова дифтерія мигдаликів : 1) переважно гостр початок; 2) біль у горлі помір, нерідко не відповід х-еру і поширеності процесу; 3) з'являється набряк слиз ротоглотки, який звичайно значно виражений порівняно з місцевою гіперемією; інколи виражений ціаноз слизових оболонок; 4) важкість інтоксикації часто не корелює з характером місцевого процесу (вона буває значною навіть при катаральній дифтерії); 5) нальоти на мигдаликах мають характерний вигляд: вони щільні, блискучі, сіруватого кольору, розміщуються у вигляді острівців або суцільної плівки, важко знімаються, оголюючи поверхню, що кровоточить, нерідко виходять за межі мигдаликів; 6) можливий набряк підшкірної клітковини (в ділянці шиї та грудей, обмежений або поширений, однобічний або симетричний); набряк — один із важливих критеріїв важкості перебігу дифтерії; 7) підщелепні лімфовузли помірно збільшені і нерідко болісні; 8) голос може набувати гугнявого відтінку через парез м'якого піднебіння; 9) шкіра звичайно бліда, пульс частий; 10) під час дослідження крові виявляється нейтрофільний лейкоцитоз.

Дифтерійний круп: 1) поступовий початок найбільш типовий; 2) температура тіла в катаральній стадії крупу може бути субфебрильною, але при комбінованих формах вона звичайно висока; 3) осиплість голосу в перші години (добу) хвороби, потім — афонія; 4) кашель спочатку грубий, гавкаючий, потім — беззвучний; 5) швидке наростання симптомів дихальної недостатності; 6) у розпал хвороби характерне шумне дихання з подовженим вдихом.

Полегшує постановку діагнозу наявність типових змін на мигдаликах або в носоглотці при комбінованій формі. Слід пам'ятати, що ізольоване ураження гортані, трахеї і бронхів зустрічається вкрай рідко.

Дифтерія переднього відділу носа: 1) утруднення носового дихання з невеликим серозно-слизистим або кров'янисто-гнійним виділенням; 2) під час риноскопії виявляються плівки і (або) виразки на слизовій оболонці носових ходів (процес може бути однобічним); 3) видно ерозії, кірочки на шкірі входу в носові ходи; 4) відзначається в'ялий тривалий перебіг захворювання з незначною інтоксикацією.

Набряки у ділянці щік, шиї, під очима — показник важкого перебігу дифтерії переднього відділу носа (частіше йдеться про поширену або комбіновану форму).

Диф діаг: стрептококовая ангина, инфекц мононуклеоз, паратонзиляр абсцесс, менингококовый назофарингит, аденовирусный ринофарингит.

Лікування. Эпиотропная терап – антитоксич ПДС

Залежність дози протидифтерійної сироватки від важкості стану хворого

Важкість стану Дози сироватки, МО

Задовільний

Середньоважкий

Важкий

Дуже важкий (ІТШ, ДВЗ-синдром) 30 000—40 000

50 000—80 000

90 000—120 000

120 000—150 000

Перевагу віддають повільному в/в введ сироватки на ізотон р-ні NaCl разом із ГКС; частота крапель не більш як 8—10 за 1 хв. Однак сироватку можна вводити і в/м. Повторне (через 8—12 сод) уведення сироватки при відсут чіткого антитокс ефекту від першої дози. Хворому, якого госпіталізовано в період реконвалесценції, коли місцеві та загальнотоксичні прояви дифтерії вже відсутні, ПДС не вводять.

Самым эффек – эритромицин (до 2г / сут), пеницилин (до 6000000 ЕД), ампицилин (3г/сут). Курс леч –

5-7дн. Дезинтоксикац – 5% р-р глюкозы с инсул. Калия хлорид, „Ацесоль”, „Трисоль”- электрол баланс. Использ ингибиторы протеаз – контрикал (10000 ЕД в/в капел 1р/д), диуретики - лазикс. При крупе – отвлекающ терап, паров ингал, противовоспал препар, седатив методы. Стеноз П и Ш степ – интубация или трахеотомия с переводом на ШВЛ.

 

  1. Трематодозы: описторхоз, клонархоз, фасциоллез.
  2. Натуральная оспа. Обезьянная оспа. Эпидемиологический надзор в постликвидационном периоде.

Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 75; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты