Юхим ҐЕДЗЬ

Савицький Олексій Васильович (літературні псевдоніми Юхим Ґедзь, Олесь Ясний) народився 2 березня 1896 р. у м. Золотоноша на Полтавщині (тепер Черкаської області) в сім’ї тесляра. Закінчив земську школу, 2 курси Київського вищого музичного інституту ім. М. В. Лисенка.
До революції працював земським писарем, після революції — службовцем у радянських установах, журналістом в редакціях газети «Комуніст» і журналу «Червоний перець».
До жодної з політичних партій не належав. Був членом літературної організації «Плуг».
Статті, нариси, оповідання, гуморески, фейлетони друкував у газетах «Комуніст», «Вісті ВУЦВК», «Селянська правда», «Пролетар», «Культура і побут», журналах «Плуг», «Плужанин», «Сільськогосподарський пролетар», «Сільський театр», «Всесвіт», «Знання», «Нова громада», «Червоний перець» та ін.
Савицький видав друком такі збірки оповідань і гуморесок: «Антон Троянденко», «Буває й таке» (1927), «Принципіально», «Троглодити», «Завзятий середняк» (1929), «Конкурс на гопак», «Ті ж і Мирон Гречка», «Столичний гість» (1930), «Перший іспит» (1931), «Тихою сапою» (1933).
Співробітник Харківського обласного управління НКВС молодший лейтенант Замков, розглянувши матеріали, що звинувачували Савицького О. В. у тому, ніби він «був учасником контрреволюційної терористичної організації, яка ставила за мету боротися з радянською владою», вирішив, що перебування його на волі може вплинути на хід слідства. Трус на квартирі і арешт господаря відбулися 2 листопада 1936 р. До травня 1937 р. слідство велося в Харкові, потім Савицького етапували до спецкорпусу київської тюрми. На першому ж допиті, який вів слідчий Ли-сицький, письменник визнав себе винним. В обвинувальних висновках йому інкримінували «активну участь в українській контрреволюційній націоналістичній фашистській організації, зв’язаній з контрреволюційною троцькістсько-зінов’євською, що вчинила 1 грудня 1934 р. підле вбивство т. Кірова і готує чергові замахи на керівників ВКП(б) і Радянського уряду».
На закритому засіданні 14 липня 1937 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР засудили Савицького-Гедзя О. В. до вищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією всього особистого майна.
Вирок виконано 15 липня 1937 р. в Києві.
За протестом помічника Головного військового прокурора СРСР Військова колегія Верховного Суду СРСР на своєму засіданні 22 березня 1958 р. розглянула матеріали справи і дійшла висновку: «Вирок Військової колегії Верховного Суду СРСР від 14 липня 1937 р. щодо Савицького-Гедзя (він же Ясний) Олексія Васильовича за заново виявленими обставинами скасувати і справу припинити через відсутність складу злочину».
Юхим Ґедзь реабілітований посмертно.