Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Володимир ГЖИЦЬКИЙ




Читайте также:
  1. ВОЛОДИМИР СВІДЗИНСЬКИЙ
  2. ВОЛОДИМИР ШТАНГЕЙ
  3. Заснування і розвиток кафедри політичної економії та статистики в Імператорському університеті св. Володимира
Помощь в написании учебных работ
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Гжицький Володимир Зенонович народився 15 жовтня 1895 р. в с. Острівець на Тернопільщині в сім’ї учителя. Закінчив місцеву школу, а потім гімназію в Тернополі. 1918 р. його було мобілізовано до австрійської армії, а коли Австро-Угорщина розпалася, він став офіцером Української галицької армії (УГА). 1919 р. перейшов Збруч і дістався до Харкова, де й закінчив інститут сільського господарства й лісництва. Але працювати довелося в системі Наркомосу УРСР.
Водночас початкуючий поет вступив до Спілки селянських письменників «Плуг», брав активну участь у створенні літературної організації «Західна Україна», до якої ввійшло 57 письменників, котрі перебралися на Радянську Україну з Польщі. Тоді ж видав першу (і єдину) збірку віршів «Трембітині тони» (1924). Згодом Гжицький спробував свої сили в написанні новел з життя галицького краю. Ці його спроби гаряче підтримав Павло Тичина як один із редакторів журналу «Червоний шлях».
1928 р. Гжицький у складі кінописьменницької експедиції, яку очолював О. Довженко, вирушив на Алтай для вивчення життя тамтешніх жителів — ойротів. Наслідком поїздки став роман «Чорне озеро» (1929), що приніс письменникові всесоюзне визнання.
Проте постановка гострої проблеми національних взаємин у Радянському Союзі вже тоді була стракто-вана органами ГПУ як «викривлення політики, яку проводив Сталін щодо нечисельних народностей СРСР». І хоча в 1932 р. В. Гжицький випустив актуальний роман «Захар Вовгура» про шахтарів Донбасу, доля письменника була визначена тимчасовим перебуванням у лавах УГА та романом «Чорне озеро».
7 грудня 1933 р. в Харківському облуправлінні Держбезпеки був виписаний ордер № 32 на арешт В. Гжицького. У постанові на арешт письменникові інкримінувалася приналежність до контрреволюційної організації УВО (Українська військова організація) та участь у терористичній діяльності цієї організації».
1 січня 1934 р. на черговому допиті Гжицький змушений був «визнати», що належав до УВО з осені 1930 р., входив до складу Харківської групи під керівництвом С. Пилипенка. До того ж осередку нібито належали А. Панів, М. Дукин, Д. Грудина та А. Головко.
У звинувальному висновку оперуповноважений Грушевський і начальник секретно-політичного відділу ДПУ УРСР Долинський виносили справу В. Гжицького на розгляд судової «трійки» ДПУ УРСР і пропонували ув’язнити його на п’ять років у виправно-трудових таборах. Судова «трійка» при Колегії ДПУ протоколом від 23 лютого 1934 р. постановила: «Гжицького Володимира Зеноновича заслати до виправно-трудового табору терміном на десять років...»
Відбував заслання письменник у республіці Комі. 1946 р. спеціальним табірним судом він був знову засуджений на 4 роки ув’язнення. Але й після відбуття цього покарання В. Гжицький лишався з тавром контрреволюціонера, а тому міг влаштуватися до праці лише в обмежених регіонах країни.
Після смерті Сталіна засланець Гжицький звернувся до Ради Міністрів СРСР з проханням переглянути його справу. 17 травня 1954 р. старший слідчий КДБ Гребньов, вивчивши досьє Гжицького В. З., прийшов до висновку: заяву про перегляд справи «залишити без задоволення».
Потрібно було ще два роки всіляких перетрактацій, поки трибунал Київського військового округу на засіданні від 21 лютого 1956 р. вирішив: «Постанову судової Трійки при Колегії ДПУ УРСР від 23 лютого 1934 р. щодо Гжицького Володимира Зеноновича скасувати і справу про нього виробництвом припинити за відсутністю в його діях складу злочину».
Повернувшись на Україну, письменник ще 17 років мав змогу творчо працювати. Написав кільканадцять повістей та оповідань, історичний роман «Опришки», автобіографічну трилогію «У світ широкий», «Великі надії», «Ніч і день».
Помер Володимир Гжицький 19 грудня 1973 р.



Доверь свою работу кандидату наук!
1500+ квалифицированных специалистов готовы вам помочь

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 6; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2022 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты