Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Порядок виконання роботи




1. Розглянути живі клітини дріжджів. Для цього у краплю води на предметному скельці скляною паличкою внести невелику кількість дріжджів, які бродять. Провести зафарбування розчином метиленової сині (1:40). Потім прикрити покривним скельцем та розглянути тимчасовий препарат за допомогою мікроскопа. Виявити клітини, що брунькуються, вакуолі, глікоген, округлі краплі жиру.

 

 

Дріжджі: Клас Сумчасті або Аскоміцети (Ascomycetes),

Підклас Голосумчасті або Геміаміцети

Рід Сахаромицес (Saccharomyces).

 

Рис. 14. Хлібні дріжджі (Saccharomyces cerevisiae):

1 – клітина дріжджів; 2 – початок брунькування;

3 – брунькування (утворення псевдоміцелію); 4 – сумка зі спорами

 

2. Розглянути плісняві гриби: нижчі – мукор, вищі – пеніцил. Для цього препарувальною голкою провести легкий штрих по поверхні субстрату, де знаходяться культури мукору або пеніцилу на агарізованих живильних середовищах у чашках Петрі. Потім матеріал обережно помістити у краплю суміші спирту з гліцерином (1:1) на предметному скельці, покрити покривним скельцем та розглянути за допомогою мікроскопа. Знайти у мукора спорангієносці із спорангіями, у яких містяться ендоспори, а у пеніцила - конідієносці із екзоспорами – конідіями. Замалювати.

Мукор: Клас Зигоміцети (Zigomycetes)

Порядок Мукорові

Рід Мукор (рис. 15)

Рис. 15. Мукор.

а – міцелій; б – спорангієносець;

в – спорангій зі спорами

Пеніцил: Клас Аскоміцети (Ascomycetes)

Підклас Еуаскоміцети

Порядок Евроцієві

Рід пеніцил (Penicillium) (рис.16).

Рис. 16. Penicillium а – конідії; б – фіаліди;

в – метули; г – гілочки; д – конідієносець

Рис. 17. Aspergillus:

1 –структура конідієносця:

а – конідії; б – фіаліди;

в – профіаліди; г – пузир;

д – конідієносець;

2 – плодове тіло з сумками (е);

3 – сумка зі спорами (ж)

 

Рис. 18. Ріжки пурпурові (Claviceps purpurea): 1 – колосся жита зі склероціями; 2 – склероцій, пророслий головчастими стромами; 3 – розріз строми з перитеціями; 4 – окремий перитецій в стромі з сумками; 5 – сумка з аскоспорами; 6 – конідіальне спороношення; ск – склероції; сm – головчасті строми; n – перитецій; с – сумки; сn – спори

 

 

3. Розглянути плакати, наочні препарати сухих та законсервованих шапкових грибів. Знайти їх плодове тіло. Відмітити особливості структури шапкових грибів: форма шапки, ніжки, гіменофор (трубчастий або пластинчастий) із екзогенними спорами на спеціальних виростах – базидіях (базидієспори); види живильних середовищ, у які вростає міцелій.

 

 

Рис. 19.:1 – Шампіньйон: Клас Базидіоміцети (Bazidiomycetes)

Підклас Холобазидіоміцети

Порядок Агарікові

Родина Шампіньйонові або Пластинчасті (Agaricaceae)

2 – Трутовик: Клас Базидіоміцети (Bazidiomycetes)

Підклас Холобазідіоміцети

Порядок Афілофорові

Родина Трутовикові

3 – Глива звичайна:

Клас Базидіоміцети (Bazidiomycetes).

Порядок Агарікові

Родина Плевротові (Pleurotaceae)

ІІ. Водорості (Algae),– ценижчі таломні рослини, первинним середовищем мешкання яких є вода. Вони включають декілька самостійних незалежних відділів водоростей: синьозелені, зелені одноклітинні та багатоклітинні, жовтозелені, діатомові, бурі, червоні (рис. 20-23) та лишайники (рис.24).

Водорості. Синьозелені або ціанобактерії – водорості Надцарства Procariota (рис. 20), які не мають відділеного мембраною ядра. Вони займають особливе положення у системі фототрофних мікроорганізмів тому, що механізм фотосинтезу із виділенням оксигену більш відповідає рослинам, ніж бактеріям. Їх основним пігментом є хлорофіл а; крім того, присутні також каротиноїди і фікобіліни (фікоціанін, фікоерітрин). Вони існують у вигляді колоній із одноклітинних форм або нитчастих (рис. 21-23). Інші вищеназвані відділи водоростей відносяться до Надцарства Eucariota. Їх складовими пігментами є хлорофіл а і в, каротиноїди; резервним продуктом є крохмаль. Деякі види мають джгутики для переміщення. Нестатеве розмноження відбувається зооспорами. Статевий процес відбувається у формі гаметогамії.

 

 

 

Рис. 20. Автоспорові Chlorococcales:

1 – Chlorella: а – загальний вид талома; б – утворення автоспор в материнській клітині; в – вихід автоспор;

2 – Scenedesmus: а – загальний вид талома; б – утворення дочірніх ценобіїв;

3 – види роду Pediastr

 

 

    Рис. 21. Spirogira: 1 – клітина нитки; 2 – драбинна кон'югація; 3 – зигота     Рис. 22. Діатомові водорості (Tabellaria, Diatoma)     Рис. 23. Розмноження Ulohtrix: 1 – ділянка талома; 2 – вихід зооспори; 3 – зооспора; 4 – вихід гамет; 5 – гамета; 6 – копуляція; 7 – планозигота

Порядок виконання роботи

1. Розглянути на плакатах, фотографіях представників різних відділів водоростей, відмітити їх морфологічні особливості у структурі, пігментах.

2. Виготовити тимчасові препарати колоній мікроцистіса з води ріки Дніпро. Для цього скляною паличкою на предметне скельце нанести краплю суспензії клітин мікроводоростей, накрити покривним скельцем і розглянути за допомогою мікроскопа колонії синьозелених спочатку при малому збільшенні (100), а потім при підвищеному (400). Відібрати пінцетом із проби води р. Дніпро нитчасту водорість – осциляторію і помістити її на предметне скельце, накрити покривним та розглянути при малому збільшенні (100) будову талому. Намалювати результати мікроскопічних дослідів, відмітити колір водоростей, структурні елементи.

Лишайники (Lichenes)– це симбіотичні організми, які утворені грибом – гетеротрофним мікобіонтом та водоростями (частіше зеленими, рідко ціанобактеріями) – автотрофним фікобіонтом (рис. 24).

Вегетативне тіло лишайників – це талом або слань. За морфологічною структурою виділяють три основні групи лишайників:

– накипні або коркові – тіло у вигляді накипу, який вкриває субстрат та тісно зростається з ним усією поверхнею, і практично є невіддільним від субстрату;

– листкові – тіло у вигляді листових пластинок, які прикріплені до субстрату пучками гіф та легко відділяються від нього;

Рис. 24. Lichenophita:

1 – золотнянка стінна

(Xanthoria parietina);

2 – цетрарія ісландська

(Cetraria islandica);

3 – кладонія пальчаста

(Cladonia digitata);

4 – кладонія лісна

(Cladonia sylvatica);

5 – уснея густоборода

(Usnea Dasypoda)

 

– кущові – талом у вигляді більш або менш розгалужених кущів довжиною до 15 см, які підіймаються від субстрату (ґрунту) або звисають з гілок.

 

За відношенням до субстрату серед лишайників виділяють наступні екологічні групи:

– ті, що ростуть на ґрунті епігейні;

– ті, що ростуть на живих рослинах – епіфітні;

– ті, що ростуть на обробленій або трухлявій деревині – епіксильні;

– ті, що ростуть на каміннях – епілітні.

Порядок виконання роботи

1. На таблицях розглянути поперечний зріз слані лишайника гомеомірної та гетеромірної структури.

2. Розглянути за допомогою мікроскопа (при невеликому збільшенні) структуру листкової слані пармелії борозенчастої (Parmelia sulcata), фісції припорошеної (Physcia pulverulenta). Відмітити колір лишайників, замалювати.

3. Розглянути при невеликому збільшенні мікроскопа структуру листового слані ксанторії (Xantoria parietina) з плодовими тілами типа апотеціїв. Відмітити колір лишайника, замалювати.

4. Дослідити та відмітити особливості структури кущової слані алекторії (Alectoria). Відмітити колір лишайника, замалювати.

 

ІІІ. Найпростіші (Protozoa) – мікроскопічні одноклітинні тварини Надцарства Eucariota, які мешкають у воді, ґрунті або паразитують на тілі тварин. Класифікація найпростіших заснована на способах переміщення:

Тип Саркодові або амебоподібні (Rhizopoda), що поєднані у види з переміщенням за допомогою псевдоподій. Вони розмножуються поділом клітини у різних напрямках (рис. 25, 26);

Рис. 25. Представники типу Sarcodina. А – Difflugia – черепашкова амеба, яка вільно живе та цементує пісчинки навколо своєї протоплазми для утворення захисного шару; Б – Actinophris – представник ряду Heliozoa, який живе у прісній воді; В – Globigerina – морська форма з ряду форамініфер Рис. 26. Структура Amoeba proteus: 1 – рух протоплазми в клітині; 2 – травна вакуоль; 3 – ядро

Тип Джгутикових (Mastigophora), у яких рухомість зумовлена одним або декількома джгутиками. Серед найпростіших є рухомі форми – інфузорії (Ciliata) (рис. 27) та нерухомі – споровики (Sporozoa). Для активного життя найпростіших у ґрунті необхідна достатня присутність вологи. Розмножуються джгутикові простим бінарним поділом клітини: поперечним або поздовжним.

Рис. 27. Структура типової війкової

інфузорії – прісноводної туфельки

(Paramecium caudatum):

 

1 – пелікула;

2 – ендоплазма;

3 – ектоплазма;

4 – скорочувальна вакуоль;

5 – травна вакуоль;

6 – волокна, які скорочуються;

7 – ротовий жолобок;

8 – макронуклеус;

9 – мікронуклеус;

10 – ротовий отвір;

11 – цитофарінкс (глотка);

12 – анальна пора;

13 – канал скорочувальної вакуолі;

14 – трихоцист;

15 – війки

 

Найпростіші включають патогенних представників, які викликають захворювання у людини (рис. 28).

 

Рис. 28. Малярійний плазмодій в еритроциті


Поделиться:

Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 359; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты