Виховання та освіта дітей .

Це питання актуальне завжди . Ведична концепція виховання сильно відрізняється від сучасної. Зараз прийнято вважати , що чим більше в голову дитини набивають інформації, тим вона освітчена . З перших класів дитині дається дуже багато інформації , хоча ми бачимо , що свідомість дитини в цей час ще не так сильно розвинена. І бідні дітлахи , вони ще хочуть гратися , а їх змушують вчити цю інформацію. 80 % тих знань , які зараз даються - в ​​житті не використовуються. У ведах є таке твердження - філософія , яка не використовується в житті - марна трата часу. У ведичний час поняття освіта означало насамперед наявність якостей , таких як співчуття , справедливість , смиренність , терпіння , і лише потім прикладні науки і професія . Зараз перший етап - розвиток якостей - відсутній в педагогіці , тому ми маємо не справедливих юристів, продажних суддів , вчителів і священиків , психологів , які заперечують існування Всевишнього , злочинну міліцію , жадібну владу, лікарів без співчуття , заздрісне і похітливе населення в цілому , гордість , заздрість , жадібність і гнів переслідують суспільство всюди.

У Ведах ( " Бхагавад -Гіта " , 13.8-12 ) йдеться про те, що : скромність ; смиренність ; відмова від насильства ; терпимість ; простота ; звернення до істинного духовного вчителя ; чистота ; стійкість; самодисципліна ; відмова від об'єктів чуттєвого задоволення; відсутність хибного его ; усвідомлення того , що народження , смерть , старість і хвороби є зло ; відсутність матеріальних прихильностей ; незалежність від поневолення дружиною , будинком , дітьми , домашнім господарством і роботою ; спокій перед лицем як приємних , так і неприємних подій ; постійна відданість Всевишньому ; просвітлений розум , що веде від марного спілкування і збіговиська людей до самоти ; самодостатність ; визнання важливості духовного самовдосконалення ; безперервність глибинного пізнання Духа , Світла і істинного "Я"; Любомудрий пошук Істини - все це проголошується Знанням , а все , що б не існувало крім цього є невігластво. Ці якості виводять людей на духовний рівень , підносячи їх до найвищого стану людського буття. Таке Знання є ключем до духовного життя людини і вирощує у ній непохитну віру Всевишньому і духовним вчителям , без милості яких неможливо знайти істину.

Розглянемо більш уважно кожну з цих якостей.

Скромність , смиренність означають , що людина не повинна прагнути до того , щоб її почитали. І навіть у тому випадку , якщо вона досягла високого рівня духовності , а точніше , саме в силу цього досягнення , її самооцінка завжди повинна бути об'єктивно стриманою. Для багатьох людей марнославство стало нездоланною перешкодою на шляху духовного зростання , приводячи підчас до краху найкращі устремління.

Відмова від насильства означає , що будь-яка людина ні за яких обставин не повинна бути причиною страждання інших істот. Сюди ж можна віднести неприпустимість приховування відомостей , що ведуть до звільнення від страждань .

Терпимість означає , що людина повинна протистояти вимогам своїх почуттів , стійко переносити всі зовнішні занепокоєння і випробування, заподіяні несприятливими природними явищами і вороже налаштованими істотами.

Простота означає , що , усвідомивши закон причинно -наслідкового зв'язку (закон Карми ), людина стає безхитрісною, що не приховує правди, якою б вона не була, навіть від своїх недоброзичливців.

Що стосується звернення до істинного духовного вчителя , то це питання необхідно розглянути докладніше . Ведичні писання постійно говорять про неоціненну користь духовного наставництва . Стверджується , що тисячі життів , прожитих без спілкування з високодуховною людиною , не варті й хвилини , проведеної з нею. Всевишній є Любов , і лише той , хто пізнав Його як Любов , може вчити інших про Нього і про Його закони. "Стань досконалим сам , а потім вчи інших " , - радять знаючі люди. При цьому основним , глибинним завданням вчителя є не просте заохочення або збудження існуючих в учнях розумових або яких-небудь інших здібностей , а передача учневі духовної любові: щоб оживити дух , спонукання має виходити від іншої душі і нізвідки більше. Цей одухотворюючий поштовх неможливо витягнути з книг , так як їх вивчення може зробити людину всього інформованою, навчити її розумно і послідовно викладати думки , в тому числі і про духовність . Але коли справа доходить до повсякденного життя , начитаність та інформованість мало допомагають , і людина виявляється повністю неспроможною у своїх вчинках і у відносинах до подій. Істинного вчителя відрізняє знання самого духу вчення писань , а не дослідження їх за допомогою граматики , етимології і філософії; вчитель, який дозволяє своєму розуму захопитися подібними дослідженнями , втрачає дух Вчення. Та душа , з якої виходить високе духовне спонукання - людина , безпосередньо передаюча іншій життєдайну силу Любові , і є Істинний Учитель ( ведун ) . Його обов'язок полягає у визначенні способів , за допомогою яких учень зможе зосередити свою любов на Всевишньому . Ми народжуємося в цьому світі в пітьмі невігластва, але духовний вчитель рятує нас, осяваючи наш життєвий шлях світлом духовного знання. Духовний вчитель дуже велика тема, але коротко її суть така: духовних вчителів у нас може бути багато, це можуть бути люди, які дають нам правильні поради, вказують на праведний шлях, дають нам духовне знання, знання про Бога, надихають нас любити всіх, дарують любов до Всевишнього і до всіх живих істот. Звичайно ж, Споконвічний духовний вчитель це Всевишній, але по Своїй милості він посилає до нас своїх представників, які нагадують нам про важливість відданого служіння Йому, коли ми забуваємо про Нього. В цілому весь матеріальний світ служить нам уроком щоб ми навчилися цінувати свої відносини з Всевишнім і також щоб ми навчилися любити всіх живих істот, адже све живі істоти - Його діти.

Ведичні писання перераховують наступні ознаки вчителя: 1 ) розсудлива людина , яку не виводять з рівноваги запити розуму , бажання говорити , спалахи гніву , бажання говорити , запити шлунка і статевих органів - гідна вчити людей по всьому світу. Незважаючи на простоту дотримання зазначених умов , набуття цих якостей - не за допомогою вольового зусилля , а шляхом глибинного одухотворення всього єства - дуже важке завдання . Людина , яка здійснила ці умови , вже не може спокуситися минущими мирськими радощами ; вона пізнав вищий, духовний стан - відбулася заміна гіршого на краще 2) він щиро відданий своєму вчителеві 3 ) він знаходиться в ланцюзі вчителів , що бере початок від Крішни 4 ) його розум завжди зосереджений на Крішні 5 ) він сповнений рішучості у свідомості Крішни 6 ) він постійний в вірності Всевишньому в щасті і нещасті 7 ) він нікому не заздрить і по дружньому відноситься до всіх 8 ) він завжди умиротворений 9 ) він утвердився в знанні 10 ) він нічим не стурбований і сам нікому не приносить занепокоєнь 11 ) він вільний від помилкового его , від почуття властності і від корисливих бажань 12 ) він вільний від спілкування, що опоганює.

У писаннях людина , душевні сили і відправлення тіла якої цілком знаходяться під п'ятою невгамовних пристрастей , уподібнюється купі сирих дров , що противляться духовному вогню і наполегливо не бажають горіти. Тому потрібно принести з боку " сухих дрівець " і запалити їх : палаючи , вони поступово просушать сирі дрова , які рано чи пізно запалюється разом з ними. " Сухих дровець " на підпал можна взяти лише у того , у кого вони є , тобто у істинного духовного вчителя .

В наш сумбурний , складний час з'явилося безліч людей , які називають себе " істинними духовними вчителями " . Подібних самозванців вже не раз представляли мирській публіці засоби масової інформації. Такі псевдовчителя в кращому випадку здатні видати інформацію на рівні розуму , в гіршому - ввести в оману.

Ведичні писання кажуть , що дурні , живуть у темряві , які вважають себе мудрими , хваляться своєю інформованістю , ходять , подібно сліпим , яких ведуть сліпі . На жаль , світ сповнений таких людей : кожен жебрак бажав би дарувати мільйони , а всякий неук - бути вчителем . Але наскільки жебрак - мільйонер , настільки невіглас - вчитель. В нинішній час багато людей не приймають здорового вчення і обирають собі вчителів , які потурають їх примхам. Істинний вчитель повинен володіти всіма якостями Знання.

Чистота є необхідною умовою для просування на духовному шляху. Вона буває зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня чистота включає в себе постійні обмивання тіла зі всіляким очищенням всього організму і середовища проживання. Внутрішня чистота досягається молитвою , зосередженням свідомості на Всевишньому та іншими способами.

Стійкість , самодисципліна , зречення означають , що людина повинна володіти великою рішучістю вдосконалюватися в духовному житті , приймаючи те , що цьому сприяє і відкидаючи те, що заважає просуванню по шляху духовного розвитку . Суєтність світу цього не повинна стосуватися націленого до досконалості .

Відсутність помилкового его означає вміння не ототожнювати себе зі своїм тілом. Адже наше справжнє "Я " є не що інше , як живатма - індивідуальна частинка Всевишнього , рівна Йому за якістю , але не по могутності . Живатма , як пишеться в Ведических писаннях , має розміри однієї десятитисячної товщини волосини і знаходиться в тілі людини на рівні серця , пронизуючи свідомістю і творячи все тіло. Таким чином , вона є причиною життя. коли Живатма покидає тіло людини , останнє стає нежиттєздатним і руйнується. Тобто , коли основна або центральна живатма з якоїсь причини перестає підтримувати організований нею простір ( в даному випадку - людське тіло) , тоді тіло розпадається до рівня здібностей другорядних живатм організовувати доступний їм простір . Якщо вдатися до сучасних понять , то можна сказати , що живатма, або дух, душа знаходиться за межами впливу просторово -часових вимірів. Вона є духовною , а не матеріальною . Це і є наше справжнє "Я".

Народження , старість , хвороби , смерть приносять людині страждання , які вона починає усвідомлювати , перебуваючи ще в утробі матері. Єдиний спосіб позбавлення від страждань полягає в одухотворенні своєї свідомості.

Незалежність від поневолення дружиною і дітьми зовсім не означає , що потрібно позбутися від усяких почуттів по відношенню до своїх близьких : любов до них - природний прояв людських взаємин. Але коли неправильно зрозуміла любов стає перешкодою на шляху духовного вдосконалення , слід відмовитися від подібної прихильності або прив’язанності.

Незалежність від поневолення мирською діяльностю не означає припинення діяльності як такої. Навпаки , слід посилено діяти , але при цьому не слід прив'язуватися до плодів своєї праці і бажати винагороди , бо праця заради винагороди є рабство . Для духовного розвитку необхідна безкористная діяльність на благо суспільства.

Спокій перед лицем як сприятливих , так і несприятливих подій з'являється як підсумок одухотворення свідомості.

Постійна непохитна відданість Крішні є природною потребою будь-якої істоти , так як вона - вічна слуга Крішни. Служачи Йому , будь-яка істота приносить благо Повному Цілому , а значить , і самому собі : у людини немає іншого способу для досягнення особистого блага.

Схильність до усамітнення сприятлива для духовного життя. Самота дає можливість уникнути спілкування з неправедними людьми і зберегти середовище проживання в природній чистоті.

Відстороненість від диктату натовпу - необхідна умова для збереження і розвитку індивідуальності , що є основою особистості , без чого неможливо духовне вдосконалення . Давньогрецькі вчені стверджували , що гірших завжди більшість , бо натовп неминуче усереднює особистість і не дає їй вийти за межі обивательських понять , заважаючи її духовному просуванню. Відстороненість від диктату натовпу свідчить про самодостатність і прагнення до самовдосконалення.

Філософський пошук досконалої істини приводить людину до внутрішньої досконалості , що полягає в свідомому служінні Всевишньому.

При наявності вище перерахованих благих якостей з'являються всі умови для того , щоб зберігати баланс природи в нормі , з'являється можливість забути про потреби у вбивстві тварин заради примхи язика та втамування голоду , зникає необхідність боятися за власне життя , зникає необхідність відгороджуватися від людей парканами , кордонами і військовою технікою. Саме виховання , культивування благих якостей характеру повинне стояти на першому місці в пріоритеті життєдіяльності всього людства. Бхагавад - Гіта - священне вчення всього всесвіту , а не тільки індусів. Виховання в благості сприяє контролю розуму , мови , гніву , язика, геніталій. Виховуючи дітей потрібно намагатися сприяти розвитку якостей , описаних в 16 главі Бхагавад - Гіти : безстрашність ; очищення свого буття ; вдосконалення в духовному знанні ; благодійність ; володіння почуттями ; жертвенність ; вивчення Вед ; здійснення аскези ; простота ; відмова від насильства ; правдивість ; негнівливість ; самозречення ; спокій ; відсутність прагнення злословити ; співчуття до всіх живих істот; відсутність жадібності ; м'якість ; скромність ; рішучість ; цілеспрямованість ; здатність прощати ; стійкість ; чистота ; відсутність заздрості і прагнення до почестей; - божественні якості праведних людей. І намагатися не культивувати в дитині демонічні якості , також описані в 16 -й главі Бхагавад - Гіти : гордість , зарозумілість , марнославство , безглуздість, грубість і невігластво.

У ведичні часи хлопчиків з 5 -ти років відправляли в гурукулу . Дослівно гуру - вчитель , кула - будинок, будинок учителя. Дівчаток почали відправляти в гурукулу 200 років тому , що і призвело до неправильного положення речей. Адже дівчаток повинні виховувати їх власні матері , бабусі , їхні чоловіки після заміжжя . Сучасні навчальні заклади для здобуття середньої освіти - це інтелектуальна , психічна , емоційна м'ясорубка для дітей , де їх не навчають як стати хорошими дружинами / чоловіками , як виховувати дітей , де не дають знань про Крішну і світоустрій .

Покарання дітей має бути без покарання , без фізичної сили і психічної брутальності. У благості ми завжди надаємо дитині вибір чим зайнятися , не тиснемо на ньї і не примушуємо, натомість : «чим би ти хотів / хотіла зайнятися ? " І даємо можливі варіанти : поспівати Божествам , помалювати , поїсти прасад і т.д. « Брати чужі речі без дозволу заборонено - ти можеш попросити взяти їх на час ». Якщо дитина не слухняна чи бавиться можна сказати їй « на прогулянку з тобою не підемо » або « те і те не отримаєш ». Якщо дитина пустує - можна запропонувати їй позитивну конструктивну діяльність . Правильно не вказувати , а висловлювати свої очікування по відношенню до дитини : «Марія , я очікую , що стіл буде прибраний і чистий». Якщо діти сваряться один з одним , потрібно привчати їх прославляти якості один одного , співати разом кіртан , читати Бхагавад - Гіту . Приклад виховання дітей міститься в серії книг Марії Монтессорі з виховання та освіти дітей.

Коли діти підростуть , корисно розповідати їм таку історію : один чоловік запитав у Сократа :

- Знаєш , що мені сказав про тебе твій друг?

- Почекай , - зупинив його Сократ , - просій спочатку те , що збираєшся сказати , через три сита.

- Три сита ?

- Перш ніж що-небудь говорити, потрібно це тричі просіяти . Спочатку через сито правди . Ти впевнений , що це правда?

- Ні , я просто чув це .

- Значить , ти не знаєш , це правда чи ні. Тоді просіємо через друге сито - сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше?

- Ні , навпаки .

- Значить , - продовжував Сократ , - ти збираєшся сказати про нього щось погане , але навіть не впевнений в тому , що це правда. Спробуємо третє сито - сито користі. Чи так вже необхідно мені почути те , що ти хочеш розповісти ?

- Ні , в цьому немає необхідності.

- Отже, - уклав Сократ , - в тому , що ти хочеш сказати , немає ні правди , ні доброти , ні користі . Навіщо тоді говорити?

Правильна поведінка , правильний , тоесть ведичний етикет приносить удачу , довголіття , повагу , змінює карму , як свою , так і оточуючих , в кращу сторону , нейтралізує вплив негативних сторін планет.

Дуже важливо дітям прививати повагу , пошану до старших. Вшанування - основа ведичної культури . Якщо людина поважає старших - Сонце і Місяць займуть найсприятливі положення в її гороскопі. Відповідно якщо не поважаємо - навпаки , втрачаємо своє благочестя . Якщо ми не встаємо , коли до кімнати заходить старший , то передчасно помираємо , втрачаємо благочестя . Перше , чого ми вчимо дітей у гурукулах - це виражати повагу старшим , прививаємо повагу , вшанування, слухняність до старших. Хороша поведінка призводить до правдивості. Правдивість призводить до істини. Істина призводить до благочестя . Благочестя призводить до сили і процвітання. Спочатку ми повинні змінити себе , і потім , бачачи наші хороші якості , навколишні також захочуть змінюватися на краще . Знання дістається через слухняність і повагу до старших , а спокій дістається через жертовність . Страх знищується самоусвідомленням , духовною практикою . Важливі і великі речі досягаються аскезою , зусиллям. Аскеза повинна бути завжди в благості . Найважливіший принцип ведичного етикету - завжди пам'ятати Крішну і ніколи Його не забувати . Вайшнав за визначенням це той , хто слідує вайшнавському , тобто ведичному етикету. Потрібно дотримуватися посту в екадаші - 11 день після повного місяця і молодика. Після того як спорожнили кишечник потрібно здійснити повне обмивіння. Після туалету по -маленькому досить вимити руки , сбризгуть воду на голову і стопи , пополоскали рот. Перед читанням книг і перед джапою обов'язково прийняти омовіння . Приймати потрібно тільки прасад – їжу, що була запропонована Всевишньому. Не можна пропонувати Крішні кармічну їжу , яку готували люди в невігластві або з поганими умовами. Коли позіхаємо потрібно прикривати рот долонею . Перед учителем на лекції сидіти потрібно намагатися нижче вчителя. Жінки повинні уникати надмірного зайвого спілкування з чоловіками і бути з жінками. Чоловіки повинні намагатися бути з чоловіками і уникати зайвого спілкування з жінками. Жінкам потрібно волосся покривати косинкою . Потрібно слідувати рекомендаціям аюрведи для того щоб бути здоровими. Спати краще не на животі. Прокинувшись потрібно спорожнити кишечник , зробити омовіння , тоді можна прочитати молитви духовному вчителю і оспівувати махамантру . Зі священними предметами (книги , чотки ) не потрібно заходити в нечисті місця (ванна , туалет) або неналежно до них ставитися . Вайшнави можуть займатися різноманітним служінням Крішні , духовному вчителю , вайшнави , намагаючись використовувати всі можливості для цього і всю свою діяльність виконують заради цього .

Виховуючи дитину , потрібно намагатися привити їй етичні норми поведінки , звані на санскриті « яма» і « ніяма »: 1) Яма - соціально -етичні норми , підтримання чистоти розуму , помірність і відмова від накопичення зайвих речей. Принцип ями підрозділяється на п'ять гілок : 1 . ахімса ( ненасильство ) . Людина вчиться контролювати свій розум , слова і вчинки і не заподіює нікому шкоди . При цьому ознакою повноцінно розвиненої особистості є умиротворення. 2 . сатья - чистота помислів , пошук істини , адекватність у поведінці , розсудливість , правдивість. Розсудливість щодо матеріальних питань може виражатися в приведених до єдиного знаменника трьох критеріїв пізнання істинності , а саме: 1 . думка компетентної людини з конкретного питання , з кожного питання можна знайти компетентну людину у зв'язку з даним питанням 2 ​​. позиція Вед з даного питання 3 . особистий досвід. Щодо духовних питань розсудливість може виражатися у приведенні до єдиного знаменника позиції Вед з конкретного питання , думки святих з даного питання , думки істинного духовного вчителя ( в більшості випадків особистий досвід просто відсутній у зв'язку з обмеженістю людського інтелекту , недосконалими почуттями , недосконалістю на шляху йоги , тому розсудливістю буде дізнатися думку святих людей в авторитетному ланцюзі учнівської послідовності ) 3 . Астея (відсутність злодійства) , також означає бути щирим по відношенню до себе і до своїх вчинків. 4 . брахмачарья ( целібат ) . Целібатом вважається відсутність інтимного зв'язку з протилежною статтю не тільки у вчинках , але і в розумі . 5 . апаріграха (скромність ) , свої потреби необхідно звести до мінімуму і не накопичувати більше благ і речей , ніж необхідно для спокійного життя.

2 ) Ніяма - дисципліна . Практика самоочищення і умиротворення проходить як зовні , так і внутрішньо. Розділяється на п'ять гілок знання: 1 . чистота - важливо підтримувати чистоту не тільки зовнішню , а й внутрішню за допомогою медитації і молитов . Відсутність шкідливих звичок. 2 . тапас - розпорядок дня , упорядкування життя і зосередженість . 3 . Сантоша ( умиротворення ) - набуття спокою. 4 . вивчення Вед . 5 . повне віддання себе Всевишньому. Істинний йог усвідомлює себе інструментом в руках Всевишнього , Його слугою.

Відмова від насильства означає також не тільки не приносити біль іншим живим істотам , а й давати можливість сплячим душам пробудитися - давати людям вайшнавську філософію любові до Всевишнього і до всіх живих істот , адже найбільше насильство - не давати людям духовне знання , маючи його , тому ми повинні якомога більше давати людям духовне знання , Бхагавад - Гіту і інші Вайшнавські писання.