Міжнародні юридичні особи.

Особливим статусом в міжнародному приватному праві користуються міжнародні міждержавні організації, які створені державами для досягнення певних цілей й учасниками яких є держави, до них належать ООН та її структурні підрозділи, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд, Міжнародна Агенція з ядерної енергетики (МАГАТЕ) та багато інших.

Міжнародні договори та статути, на підставі яких створюються зазначені організації, містять норми про надання останнім статусу юридичної особи для виконання ними своїх статутних цілей. Наприклад, Угода про привілеї та імунітети Міжнародного агентства з ядерної енергетики (МАГАТЕ) від 01.07.1959 у розділі 2 передбачає: «Агентство має статус юридичної особи. Воно володіє правоздатністю: a) укладати контракти, b) придбавати нерухоме та рухоме майно та розпоряджатися ним, c) порушувати судові справи». Місцем перебування МАГАТЕ є Відень (Австрія). Отже чи можна вважати дану організацію австрійською юридичною особою? А ООН, штаб-квартира якої знаходиться в Нью-Йорку – американською? Уявляється, що такий висновок був би необґрунтованим. По-перше, міжнародні організації створюються на підставі міжнародних договорів, а не у відповідності до внутрішнього законодавства країни перебування; по-друге, підпорядкування міжнародної організації національному праву будь-якої країни суперечило б незалежному міжнародному характеру такої організації; по-третє, організаційно-правова форма міжнародних організацій не базується на внутрішньому законодавстві країн, а є уніфікованою, оскільки міжнародні організації є суб’єктами міжнародного права. Оскільки міжнародні організації не мають національності, їх називають міжнародними юридичними особами.

Здійснюючи свої статутні функції міжнародні організації стають учасниками двох видів приватноправових відносин: цивільно-правові відносини для забезпечення своєї повсякденної роботи (еклектро- та водопостачання, придбання офісного обладнання, ремонт приміщень тощо); цивільно-правові відносини, пов’язані з виконанням власних статутних цілей. Наприклад, Міжнародний валютний фонд, згідно до Статей Угоди Міжнародного валютного фонду від 22.07.1944 р. має право укладати різноманітні правочини та проводити фінансові операції з метою сприяння стабільності валют та розвитку міжнародного співробітництва у валютно-фінансовій сфері.

Особливістю міжнародних юридичних осіб є наявність у них певних привілеїв та імунітетів порівняно із національними юридичними особами. Види привілеїв та імунітетів регулюються міжнародними угодами. Наприклад, Конвенція ООН про привілеї та імунітети спеціалізований установ від 21.11.1947 р. встановлює недоторканість майна, фондів та активів установ ООН, звільняє їх від усіх прямих податків, митних та інших зборів. Посадові особи установ ООН користуються імунітетом від судового переслідування, звільняються від імміграційних обмежень тощо

Обсяг цивільної правоздатності міжнародних організацій на території України визначається міжнародними угодами. Наприклад, Договір між Урядом України та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні[133] передбачає недоторканість майна та приміщень представництва, звільнення від сплати податків тощо.

Слід зазначити, що привілеї та імунітети надаються міжнародним юридичним особам лише у тих відносинах, що відповідають їхнім статутним цілям.