Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Колізійне регулювання укладання та розірвання шлюбу в МПП

Читайте также:
  1. Автоматичне регулювання режиму роботи очисного комбайна 1Г405.
  2. Автоматичне регулювання режиму роботи очисного комбайна 1Г405.
  3. Валютні ринки і валютне регулювання
  4. Державне регулювання та управління в галузі екологічної експертизи
  5. Державне регулювання у сфері страхування
  6. Загальний порядок укладання господарських договорів. Стаття 181
  7. Запаси матеріалів та їх регулювання
  8. Зміст і порядок державного регулювання розміщення страхових резервів.
  9. ІМПУЛЬСНИЙ СПОСІБ РЕГУЛЮВАННЯ КООРДИНАТ ЕЛЕКТРОПРИВОДА З АСИНХРОННИМ ДВИГУНОМ
  10. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин.
Укладання шлюбу з іноземним елементом передбачає різні ситуації: укладання шлюбу громадянином(кою) України з особою іншої державної приналежності як на території України, так і за її межами, укладення шлюбу в консульській установі або дипломатичному представництві, визнання шлюбів, укладених за кордоном. Укладання шлюбу на території України. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про міжнародне приватне право» формальні умови - форма і порядок укладення шлюбу - в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України. Щодо матеріальних вимог, то ст. 55 цього Закону закріплює, що право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.Укладання шлюбу за кордоном.Питання про визнання таких шлюбів в Україні залежить від державної приналежності осіб, які укладають шлюб. Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу (ч. 1 ст. 58 Закону «Про міжнародне приватне право»).Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні (ч. 2 ст. 58 Закону). Тобто такі шлюби визнаються в Україні і за формальними, і за матеріальними умовами відповідно до права держави місця укладання шлюбу (прив’язка lex loci celebrationis). Дана прив’язка традиційно використовується у шлюбно-сімейних відносинах, проте найчастіше вона регулює саме формальні умови укладання шлюбу. До матеріальних вимог з метою запобігання виникненню «кульгаючих відносин» застосовується кумулятивна прив’язка - права держави місця укладання шлюбу (прив’язка lex loci celebrationis) та особистого закону кожної з осіб, які укладають шлюб (lex personalis). Так, відповідно до Закону Угорщини про міжнародне приватне право вимоги до шлюбу регулюються спільним особистим законом осіб, що укладають шлюб. Якщо особисті закони цих осіб є різними, то шлюб буде дійсним лише у випадку дотримання умов дійсності шлюбу за особистими законами обох сторін.Укладення шлюбу в консульській установі або дипломатичному представництві.Такі шлюби отримали назву «консульські шлюби». Можливість укладання консульських шлюбів виникає, якщо обидві особи мають національну приналежність держави, що призначила посла чи консула.Відповідно до ст. 57 вказаного Закону шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України. Такі шлюби беззаперечно визнаються в Україні.

Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні регулюється правом держави, що акредитує. Умовою визнання таких консульських шлюбів може бути взаємність (в Україні визнаватимуться шлюби, укладені у консульських установах тих держав, які визнають шлюби, укладені консульствами України у цих державах). Ці питання вирішуються, як правило, консульськими угодами між державами. Іноді консульські конвенції містять застереження про те, що консул має право здійснювати реєстрацію шлюбів за правом держави, що акредитує, якщо це не суперечить законам держави перебування, чи про те, що консул здійснює реєстрацію шлюбів, якщо він уповноважений на це своєю державою та за умови дотримання законодавства держави перебування. Обов’язковим є повідомлення місцевих органів про реєстрацію шлюбу консулом, якщо цього вимагають місцеві закони.



Взагалі у сфері колізійного регулювання сімейних відносин головним і найбільш поширеним є принцип особистого закону (lex personalis). Усі найбільш важливі питання регулювання сімейних відносин вирішуються за особистим законом учасників цих відносин, що зумовлюється тісним зв’язком сімейних відносин, по-перше, з особистим статусом людини, обсягом її правосуб’єктності, і, по-друге, з соціокультурною традицією[311]. Тому цілком виправданим є відсилання до правової системи, до якої належать учасники сімейних відносин. Специфіка міжнародного приватноправового регулювання полягає у необхідності у більшості випадків встановлення спільного особистого закону подружжя. Так, відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» (ст.ст. 60, 63) правові наслідки шлюбу, включаючи припинення шлюбу та правові наслідки такого припинення визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.



Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що застосовуватиметься до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання. Однак у даному випадку автономія волі є обмеженою, оскільки існує вибір лише між особистими законами кожного з подружжя. Вибір права, здійснений подружжям має бути зафіксованим у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. У випадку укладення угоди про вибір права в Україні необхідним є її нотаріальне посвідчення (ст. 62 Закону).

Класичним прикладом комбінованого підходу до визначення спільного особистого закону подружжя є так звана «шкала Кегеля», яку було закріплено у Вступному законі до Цивільного уложення Німеччини. Ця шкала передбачає наступні прив’язки у такій послідовності: закон спільного громадянства подружжя; у випадку його відсутності – закон останнього спільного громадянства, якщо один з подружжя зберіг його; за його відсутності – закон звичайного спільного місця проживання подружжя на даний момент; у випадку відсутності спільного місця проживання – закон останнього спільного місця проживання, якщо один із подружжя і зараз там проживає; за відсутності всіх цих умов – закон держави, з якою відносини мають найбільш тісний зв’язок. Така система забезпечує можливість для гнучкого й ефективного вирішення колізійних проблем з урахуванням широкого кола можливих фактичних обставин і можливості обрання прив’язок[312]. Подібний підхід щодо визначення спільного особистого закону подружжя закріплено і у Мінській конвенції СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р. (ст. 30).

Окремою проблемою у сфері регулювання шлюбно-сімейних відносин є визнання розірвання шлюбу (розлучення), що мало місце за кордоном. Визнання полягає у розповсюдженні законної сили рішення іноземного суду (чи іншого правозастосовчого органу) на територію України. Таке визнання може здійснюватися у двох формах: або у вигляді визнання іноземного судового рішення про розлучення судом України, або шляхом легалізації документа про розлучення, виданого за кордоном. Про це детальніше йтиметься у розділі, присвяченому питанням визнання й виконання рішень іноземних судів та легалізації документів, виданих за кордоном.

Міжнародно-правове регулювання шлюбно-сімейних відносин має на меті уніфікацію правового регулювання у даній сфері. До основних міжнародних договорів слід віднести Конвенцію про стягнення за кордоном аліментів 1956 р., Конвенцію про згоду на одруження, шлюбний вік і реєстрацію шлюбу 1962 р., Конвенцію про визнання розлучень і рішень про окреме проживання подружжя 1970 р., Конвенцію про укладення і визнання дійсності шлюбів 1978 р., Конвенцію про право, що застосовується до режимів власності подружжя 1978 р., Конвенцію про захист дітей та співробітництво у галузі міжнародного усиновлення 1993 р.

 


Дата добавления: 2014-11-13; просмотров: 177; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Особливості правового регулювання шлюбно-сімейних відносин у праві різних держав | Майнові відносини подружжя в міжнародному приватному праві
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2019 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты