Правове регулювання праці співробітників міжнародних та міжурядових організацій.

Трудові відносини між міжнародною та міжурядовою організацією та її персоналом незалежно від категорії та громадянства регулюються виключно положеннями та правилами про персонал і не підпадають під сферу дії норм національного трудового права. Це обґрунтовується тим, що міжурядова організація, яка є суб’єктом міжнародного приватного права, користується повною автономією щодо розгляду питань, які стосуються її внутрішньої діяльності. Таким чином, організація має особливий характер правосуб’єктності, на нього не буде впливати ні місце укладення угоди ні місце виконання співробітником своїх обов’язків.

Трудові суперечки ООН та її спеціалізованих установ зі своїм персоналом розглядаються адміністративними трибуналами цих організацій.

У відповідності до свого Статуту Адміністративний трибунал ООН компетентний заслуховувати та виносити рішення за заявами, які стосуються порушень контрактів найма персоналу Секретаріату ООН або умов найму такого персоналу. Ст. 14 Статуту передбачає, що компетенція Трибуналу може поширюватись на будь-яку спеціалізовану установу на умовах, передбачених спеціальною угодою, яка повинна бути укладена з кожною такою установою Генеральним секретарем ООН.

Адміністративний трибунал Міжнародної організації праці компетентний розглядати скарги, пов’язані з дотриманням за змістом або за формою умов призначення на посаду та застосування до даного випадку відповідних приписів Положення про персонал співробітників Міжнародного бюро праці та співробітників тих міжнародних організацій, які визнали правомочність Трибуналу (наприклад, ЮНЕСКО, Міжнародний союз електрозв’язку, Продовольча та сільськогосподарська організація, Всесвітній поштовий союз та ін.).

Положення про персонал міжнародних організацій закріпили права та, обов’язки та основні умови праці осіб, які працюють за наймом на постійних або тимчасових засадах. Всі члени персоналу організацій є міжнародними цивільними службовцями та їх відповідальність має міжнародний характер.

В положеннях про персонал передбачається порядок найму персоналу, виплати зарплатні та інших грошових винагород, відрядження , а також пенсійне забезпечення. Відповідно до Статуту ООН не встановлені жодні обмеження щодо прав жінок та чоловік брати участь у виконанні трудових функцій, так само підбір на роботу провадиться без різниці за ознаками раси або релігії. За можливістю підбір повинен здійснюватись на конкурсних засадах. Вирішуються інші важливі умови виконання трудових обов’язків працівників таких організацій: надання відпустки, пенсійне забезпечення, дисциплінарна відповідальність працівника, години праці та відпочинку, медичних оглядів або медичного забезпечення, виплат різного роду компенсацій тощо.

Таким чином, правове регулювання праці персоналу ООН та інших міжурядових організацій здійснюється тільки на основі положень про персонал. Одні організації здійснюють це детально, а інші визначають лише загальні умови праці. Конкретні питання трудової діяльності співробітників вирішує вища посадова особа організації. Правила про персонал цих організацій не передбачають застосування внутрішньодержавних правових норм.

В Юридичному висновку Секретаріату ООН від 16 лютого 1976 р. з цього питання підкреслювалось, що ООН може лише деколи у порядку консультацій витребувати думку місцевих влад про існуюче положення в сфері внутрішньодержавного права[308]