КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Базові знання, необхідні для вивчення теми
(міждисциплінарна інтеграція)
| Назви попередніх дисциплін | Отримані навики |
| 1. Пропедевтика внутрішніх хвороб | Встановити скарги, зібрати анамнез хвороби та життя, виявити фактори ризику, провести загальний огляд хворого, а також огляд хворого по органам та системам. |
| 2. Внутрішня медицина | Провести клінічне обстеження хворого з захворюваннями сечовивідної системи та системи крові. Визначити симптоматичну артеріальну гіпертензію. Призначити додаткове обстеження хворого. Інтерпретувати дані загального аналізу крові, загального аналізу сечі, концетраційних проб сечі, проби Зимницького лабораторних та біохімічних аналізів. Призначити лікування згідно сучасних вимог. Запропонувати профілактичні заходи, які б дозволили зменшити ризик рецидиву захворювань. Визначити критерії щодо направлення хворих з патологією сечовивідної системи в нефрологічну клініку та відділення гемодіалізу. Визначити критерії напрвалення хворих із залізодефіцитною та В12-дефіцитною анемією в гематологічну клініку |
| 3. Хірургія | Визначити критерії щодо направлення хворого сечовивідної системи (патології судин нирок, сечо-кам’яною хворобою). Визначити критерії щодо направлення хворих із залізофдефіцитною та В12-дефіцитною анемією (пухлина шлунка, виразка шлунка, пухлина товстої кишки, геморрой, пухлини тонкої кишки, кила стравохідного отвору діафрагми). |
| 4. Урологія | Інтерпретувати результати заг. аналіз сечі, сечі за Нечипоренком, проб на розведення та концентрацію сечі. |
| 5. Рентгенологія | Інтерпретувати екскреторну радіоізотопну урографію, підготувати хворого до проведення рентгенографії та аналізувати рентгенологічні ознаки конкрементів в нирках, пухлини нирки, порушення відтоку контрасту з сечовивідної системи, пухлини шлунка, товстої кишки. |
| 6. Фармакологія | Виписати рецепти основних антибактеріальних, гіпотензивних, спазмолітичних препратів, а також препаратів заліза і віт. В12. |
| 7. Клінічна фармакологія | Проводити клінічний контроль за дією антибактеріальних, спазмолітичних, гіпотензивних препаратів та препаратів заліза. |
| 8. Соціальна медицина, економіка та організація охорони здоров’я | Заповнити основну облікову медичну документацію закладів сімейної медицини, дільничного терапевта. |
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів та характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
| Термін | Визначення |
| 1. Меди́чна реабіліта́ція (За визначенням Комітету експертів з реабілітації ВООЗ) | це процес, метою якого є запобігання інвалідності під час лікування захворювання і допомога хворому у досягненні максимальної фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в межах існуючого захворювання. |
| 2. Інвалідність | соціальна недостатність внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги. |
| 3. Диспансерізація | — метод медичного обслуговування населення, який передбачає активне виявлення захворювань у ранніх стадіях, нагляд за певними групами хворих з метою забезпечення їх життєдіяльності та працездатності, проведення оздоровчих заходів, обов'язкові медичні огляди деяких категорій населення тощо. Основною метою диспансеризації населення є в першу попередження розвитку захворювань, проведення заходів, спрямованих на збереження та укріплення здоров'я, зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення, збільшення активного довголіття. |
| 4. Працездатність | – це здатність до праці, що залежить від стану здоров’я, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров’я, професійні знання, вміння, досвід). |
| 5. Непрацездатність | – це стан здоров’я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров’я. |
| 6. Цистит | — це запалення слизової оболонки сечового пузыря без глубокої інвазії мікроорганізмів в підслизовий шар. Диагноз устанавливают на основании клинических, лабораторных и бактериологических методов. Необходимость в инструментальном подтверждении диагноза (цистоскопия) возникает крайне редко. |
| 7. Хронічний пієлонефри́т | неспецифічне бактеріальне захворювання нирок, що вражає паренхіму нирок, переважно інтерстиціальну тканину, лоханку та чашечки. Пієлонефрит хронічний найчастіше є наслідком гострого пієлонефриту, але може бути й «первинно-хронічним». Виділяють декілька форм перебігу хронічного пієлонефриту: латентна, що характеризується скудністю клінічних проявів; рецидивуюча з чергуванням загострень та ремісій; гіпертонічна з переважанням гіпертонічного синдрому; анемічна (на перший план виступає недокрів'я); азотемічна, коли першими проявами хвороби є ознаки хронічної ниркової недостатності (стадія пієлонефритично зморщеної нирки). |
| 8. Хронічні хвороби нирок (ХХН) | – гетерогенна група захворювань. Понад 50% у структурі ХХН належить діабетичній хворобі нирок (діабет у поєднанні з ХХН, раніше – «діабетична нефропатія»), ішемічній хворобі нирок на тлі атеросклеротичного ураження ниркових артерій та їх стенозу іншої етіології і гіпертензивній нефропатії. Прогресування ХХН визначається темпами зниження швидкості клубочкової фільтрації. Але виживаність пацієнтів значною мірою залежить від розвитку кардіоваскулярних ускладнень та, насамперед, гіпертензії і рівня альбумінурії як показника ураження ендотелію |
| 9. Ниркова недостатність (Уремія) | патологічний синдром, що викликається різними причинами та проявляється раптовимм та прогресуючими порушеннями функцій нирок з явищами олігоанурії, азотемії, розладів водно-електролітного баланса. |
| 10. Анемія, недокрів'я (грец. αν — не і αιμα — кров) | хворобливий стан, що характеризується зменшенням кількості червонокрівців на одиницю об'єму крові чи збідненням її на гемоглобін або характеризується і тим і іншим. При тяжкій анемії кількість еритроцитів у 1 мм³ крові падає з 5 млн. До 500 тис. і нижче, а вміст гемоглобіну — із 100 до 10—15%; в крові з'являються дегенеративні та недозрілі форми еритроцитів. Анемії, при яких вміст гемоглобіну залишається в межах норми, називаються нормохромними, при зниженому його вмісті — гіпохромними, при підвищеному — гіперхромними. При анемії порушується функція еритроцитів — перенесення кисню від легень до тканин організму, внаслідок чого розвивається кисневе голодування. Хворі скаржаться на запаморочення, слабкість, задишку, серцебиття, особливо при фізичній праці, спостерігається блідість слизових оболонок та шкіри, прискорений пульс, серцеві шуми. Анемія звичайно є не самостійним захворюванням, а одним з наслідків багатьох хвороб. |
4.2. Теоретичні питання до заняття:
1. Взаємодія сімейного лікаря з вторинним і третинним рівнями надання медичної допомоги.
2. Вплив сім’ї на процес одужання та зниження ризику розвитку патологічних станів.
3. Проведення медико-соціальної експертизи непрацездатності в амбулаторних умовах.
4. Анемії. Класифікація. Критерії діагностики. Діагностичний алгоритм пошуку причин виникнення залізодефіцитної та В12-дефіцитної анемії в амбулаторних умовах.
5. Лікування амбулаторних хворих із залізодефіцитною та В12-дефіцитною анемією. Методи первинної та вторинної профілактики залізодефіцитної анемії в амбулаторних хворих.
6. Профілактика В12-дефіцитної анемії у хворих після гастректомії, та резекції шлунка, синдромом мальдігестії та мальабсорбції.
7. Критерії діагностики гострого циститу та загострення хронічного пієлонефриту. Лікування амбулаторних хворих з гострим циститом, хронічним пієлонефритом в залежності від причини виникнення.
8. Найчастіші захворювання, що призводять до виникнення хронічної ниркової недостатності. Тактика ведення хворих з хронічною нирковою недостатністю в залежності від стадії захворювання. Покази направлення хворих з хронічною нирковою недостатністю на гемодіаліз. Медико-соціальна експертиза таких хворих.
9. Визначення груп ризику щодо патології сечовивідної системи. Проведення первинної профілактики та вторинної профілактики серед таких пацієнтів (немедикаментозні та медикаментозні методи профілактики).
4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
1. Складання особистого плану роботи сімейного лікаря
2. Заповнення медичної карти амбулаторного хворого - ф. 025/о
3. Заповнення контрольної карти диспансерного нагляду - ф. 030/о
4. Заповнити санаторно-курортну карту ф. 072/0
5. Заповнити рецепти ф.1, ф.2.
6. Методика формулювання та шифрування діагнозів згідно міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду
7. Заповнення талону амбулаторного пацієнта в закладі загальної практики – сімейної медицини – ф. 025-6-1/о
8. Методи фізикального обстеження хворих та оцінка результатів огляду сечовидільної системи
9. Клінічна інтерпретація результатів додаткових методів обстеження:
- електрокардіограми
- ліпідограми крові
- коагулограми крові
- загальноклінічного аналізу крові
- загального аналізу сечі
- проб Зимницького, Нечипоренка, Реберга
- тестів на виявлення цукрового діабету
- результатів біохімічного дослідження функціонального стану нирок (ШКФ за Кокрофтом-Голтом)
- сканограм та ультразвукового дослідження нирок
10. Вимірювання АТ на верхніх та нижніх кінцівках
11. Лікування, захворювань внутрішніх органів згідно чинних протоколів надання медичної допомоги, що затверджені МОЗ України (Наказ МОЗ України від 12.12.2004 № 593, Наказ МОЗ України від 05.09.2011 № 561).
Зміст теми:
ПМСД забезпечує здійснення ефективного та рентабельного направлення пацієнтів на наступні ланки охорони здоров’я (вторинний та третинний рівні), а також спостереження за процесом лікування на наступних ланках (зворотний зв’язок).
Направлення на вторинний та третинний рівень надання медичної допомоги здійснюється лікарем загальної практики лише у випадках, коли ЦПМСД не може надати діагностичну або лікувальну допомогу на первинному рівні. Лікар ЗПСМ координує надання своєчасної консультативної допомоги на вторинному та третинному рівнях, а також здійснює доліковування та подальшу реабілітацію в амбулаторних умовах.
Дата добавления: 2015-02-09; просмотров: 119; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |