ТЕМА 2. Суб’єкти права інтелектуальної власності

1. Поняття суб’єктів права інтелектуальної власності.

2. Автори – творці об’єктів права інтелектуальної власності.

3. Заявники та правонаступники як суб’єкти права інтелектуальної власності.

4. Виникнення суб’єктивних прав і обов’язків, їх сутність.

5. Особисті немайнові і майнові права інтелектуальної власності.

Приступаючи до розгляду першого питання семінарського заняття, студенти повинні дати визначення поняття суб’єктів права інтелектуальної власності, визначити, за ким закріплює цей статус українське законодавство. Далі слід охарактеризувати принципи розподілу суб’єктів права інтелектуальної власності на дві основні групи і розкрити їх основні ознаки.

Розпочинаючи відповідь на друге питання студенти повинні зазначити, що авторами чинне законодавство визнає лише творців творів у галузі науки, літератури, мистецтва, творців промислових зразків. Так, автором може бути лише людина, яка свідомо створює той чи інший об’єкт інтелектуальної власності. Далі необхідно зупинитися на змісті дієздатності суб’єктів права інтелектуальної власності.

Результат творчої діяльності може бути створений не тільки одним, але й двома і більше авторами. Такий вид співучасті називається співавторством. Студенти повинні вміти дати цивільно-правову характеристику різних видів співавторства та умов його здійснення.

Суб’єктами авторського права можуть бути й роботодавці. У даному випадку йдеться про так звані службові результати творчої діяльності. Необхідно відзначити, що правовий режим роботодавців щодо об’єктів інтелектуальної власності законами України визначається не зовсім чітко. Студентам потрібно порівняти правовий режим роботодавця, який закріплений у різних законах, визначити його загальні спільні риси та суперечності. При цьому необхідно підкреслити умови, за наявності яких роботодавцеві належить об’єкт інтелектуальної власності автора.

Відповідь на третє питання слід розпочинати з визнання того, що суб’єктами права інтелектуальної власності можуть бути не тільки автори або роботодавці, а й заявники та правонаступники. Що стосується заявника, то ним не обов’язково повинен бути автор. У переважній більшості випадків заявники стають суб’єктами права інтелектуальної власності на певний об’єкт, який заявляється ними. Студентам потрібно зазначити, що заявник є новою фігурою у законодавстві України і визначити його правовий статус, порядок оформлення права на об’єкт інтелектуальної власності.

Розкрити повністю третє питання семінару неможливо без характеристики інституту патентних повірених як представників у справах інтелектуальної власності, вимоги щодо їх особи та діяльності. Таким чином, заявниками можуть бути як автори об’єктів права інтелектуальної власності, так і фізичні чи юридичні особи, до яких це право перейшло за законом або договором, а також держава.

Правонаступництвом у цивільному праві визнається перехід прав і обов’язків від однієї особи до іншої. Спадкоємці можуть стати суб’єктами права інтелектуальної власності згідно закону чи заповіту. Саме вони визначаються законодавством як правонаступники. Чинне законодавство визначає коло фізичних та юридичних осіб, які можуть стати правонаступниками. Правонаступником може бути й держава. Студентам належить дати характеристику правового статусу всіх можливих правонаступників.

При підготовці до відповіді на четверте запитання слід звернути увагу на те, що всі результати інтелектуальної діяльності, на які виникають права власності, поділяються на три групи: твори науки, літератури і мистецтва та об’єкти суміжних прав; об’єкти промислової власності, які потребують спеціальних експертиз; об’єкти промислової власності та деякі засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, що підлягають державній реєстрації. Важливим є визначення початку виникнення права інтелектуальної власності для кожної з вищезазначених груп. Необхідно також визначити і охарактеризувати порядок оформлення прав інтелектуальної власності на об’єкти промислової власності, починаючи з правильного оформлення та подання заявки (у т.ч. міжнародної) і завершуючи видачею різних охоронних документів. При цьому слід зазначити, що у процедурі оформлення прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг є певні відмінності.

Відповідь на запитання буде неповною, якщо студент не визначить або не дасть характеристику таких охоронних документів, як різні види патентів та свідоцтва на об’єкти інтелектуальної власності.

Потрібно звернути увагу на те, що Цивільний кодекс України поділив усі суб’єктивні права інтелектуальної власності на особисті немайнові і майнові права. У свою чергу майнові права складаються з просто майнових і виключно майнових. Момент виникнення права інтелектуальної власності для кожного з них має певну специфіку.

Що стосується особистих немайнових прав інтелектуальної власності, то студентам потрібно навести їх перелік і дати характеристику кожному з них. Особливо слід зупинитися на особистих немайнових правах на твори науки, літератури і мистецтва; праві на авторське ім’я; особистих немайнових правах суб’єктів промислової власності; праві першого заявника; праві на пріоритет та ін.

Законодавство України дає визначення майнових прав інтелектуальної власності, поділяючи їх на чотири групи. Студентам потрібно зупинитися на детальній характеристиці кожної з них. При цьому принципове значення має положення законодавства про те, що будь-який твір може бути використаний лише з дозволу автора і за обумовлену договором винагороду. Водночас закон встановлює обмеження авторського права, які відрізняються між собою за різними ознаками. На висвітлення цих обмежень студентам і необхідно звернути увагу.