Коротка характеристика теми. Амальгами до недавнього часу були найміцнішим постійним пломбувальним матеріалом

Амальгами до недавнього часу були найміцнішим постійним пломбувальним матеріалом. Це твердий розчин (сплав) одного або кількох металів у ртуті. У процесі амальгамування компоненти вступають у реакцію з утворенням сполук інтерметалоїдів: Ag ₂Hg₃, Cu₃Hg₄, Sn₇Hg_15, які забезпечують тверднення амальгами.

Розрізняють наступні види амальгам:

- мідна амальгама – через незадовільні колір та корозійну стійкість не знайшла широкого застосування у клініці терапевтичної стоматології;

- срібна амальгама – широко застосовується у стоматології (подальше викладення матеріалу буде присвячено саме їй);

- золота амальгама – за властивостями мало відрізняється від срібної, проте значно дорожча. При сполученні з ртуттю золото втрачає блиск і набуває білого кольору – амальгамується.

Срібну амальгаму виготовляють із ошурків або порошку спеціального срібного сплаву і ртуті. До складу ошурків входить не менше 65% срібла, не більше 29% олова, а також не більше 5% міді, 2% цинку і 3% ртуті. Кожний із складових компонентів сплаву відіграє певну роль або в процесі сплавляння, або в отриманні складу сплаву (амальгами) з вищими фізико-механічними властивостями.

У даний час існує кілька генерацій амальгам (Meyer et al., 1989; М.Кліховська-Пальонка, М.Керницька, 1995):

1. Амальгами, що містять фазу γ2 (Sn_7-8Hg), складаються з нерегулярних, різнорідних, частіше сферичних частинок срібно-олов’яного сплаву Ag Sn та мають низький вміст міді. Після з’єднання з ртуттю ці частинки утворюють початкову фазу (γ1), потім олов’яно-ртутну (γ2) та останню – срібно-олов’яну фазу.

Фаза γ2 є причиною негативних властивостей цього типу амальгам (А.Ж.Петрікас, 1994), і, насамперед, корозії, яка призводить до вивільнення іонів ртуті та олова. Амальгами у фазі γ2 мають найнижчі твердість та корозійну стійкість, що викликає погане крайове прилягання , а у кінцевому результаті – утворення мікротріщин та виникнення вторинного карієсу. Фаза γ2 є також причиною лінійного розширення амальгами, що призводить до розтріскування стінок зуба.

2. Амальгами, вільні від фази γ2, поділяють на підтипи в залежності від вмісту срібла та міді:

- амальгами з високим відсотком срібла складаються з 70% срібла, 18% олова, 12% міді та можуть лише частково мати фазу γ2;

- амальгами, що містять нижчий відсоток срібла, складаються з 59-69% срібла, 28-29% олова, 11-13% міді;

- амальгами з високим відсотком міді складаються з 41-50% срібла, 27-31% олова, 20-30% міді.

Амальгами останнього підтипу – дрібнодисперсні, зі сферичними, округлими та сфероїдальними частинками. Вони повністю вільні від фази γ2, мають лише фазу γ1 та мідно-олов’яну (Cu₆ Sn₅) фазу. Характеризуються добрим крайовим приляганням та відпірністю до корозії.

Успішність застосування амальгам залежить від дотримання основних принципів їх приготування і техніки виготовлення пломб. Тому найважливішим у приготуванні амальгами є правильне співвідношення порошку і ртуті. Пломбувальна маса буде пластичною, однорідною і матиме достатній „робочий час”, якщо досягнуто оптимального співвідношення порошку та ртуті (4:1).

Цього співвідношення досягають за допомогою дозуючих пристроїв; найпоширенішим є об’ємне дозування компонентів. Проте, більшої стабільності у співвідношеннях порошку сплаву та ртуті досягають застосуванням „капсульованих” форм сплаву, ртуті та таблеткових ошурків. Одержані потрібні дози порошку та ртуті змішують вручну та розтирають до пластичної гомогенної маси за допомогою порцелянової (скляної) ступки й товкачика. „Капсульовані” форми амальгами змішують за допомогою амальгамозмішувача. Вважається, що якість амальгами залежить від тривалості та швидкості змішування і докладених зусиль. Очевидно, що «капсульована» амальгама якісніша, оскільки амальгамозмішувачі дозволяють оптимізувати вищенаведені фактори.

Середовище порожнини рота є реактивним щодо амальгами та спричинює втрату нею блиску і виникнення корозії. Як відомо, корозія виникає не лише внаслідок наявності в амальгамі фази γ2, але й способу приготування матеріалу, його конденсації, наступного шліфування й полірування, а також гігієни порожнини рота пацієнта.

Для внесення та оптимальної конденсації амальгами застосовують спеціальні інструменти та пристрої (амальгам-трегери, амальгам-пістолети). Карвінг (тобто надання пломбі остаточного вигляду) бажано здійснювати тонким гострим інструментом (карвером Варда або Франа), знімаючи тонкий шар амальгами з поверхні зуба біля краю пломби.

Контрольні питання поточного матеріалу

1. Класифікації постійних пломбувальних матеріалів.

2. Загальна характеристика постійних пломбувальних матеріалів.

3. Що таке пломбувальні матеріали металевої природи?

4. Які бувають амальгами?

5. Позитивні та негативні властивості постійних пломбувальних матеріалів.

6. Особливості препарування каріозних порожнин перед пломбуванням різними пломбувальними матеріалами.

7. Особливості препарування каріозних порожнин перед пломбуванням амальгамою.

8. Яка техніка замішування срібної амальгами ручним способом та в амальгамозмішувачі?

9. Вкажіть на можливі ускладнення при порушенні правил приготування амальгам?

10. Викладіть особливості пломбування амальгамою каріозних порожнин ІІ класу за Блеком.

11. Які інструменти застосовують для внесення амальгами в каріозній порожнині?

12. Які інструменти застосовують для ущільнення амальгами в каріозну порожнину?

13. Вкажіть на можливі ускладнення при порушенні правил пломбування амальгамою?

14. В чому полягає негативний вплив амальгами на пульпу зуба та як його попередити?

15. Особливості шліфування і полірування пломб із амальгами.