Коротка характеристика теми. Шляхи удосконалення властивостей композитів, а саме посилення їх адгезії до твердих тканин зуба та зменшення крайової мікропроникності композиційних пломб

Шляхи удосконалення властивостей композитів, а саме посилення їх адгезії до твердих тканин зуба та зменшення крайової мікропроникності композиційних пломб, привели до створення так званих адгезивних матеріалів (бондів, зв’язуючих агентів).

Вперше термін „адгезивні матеріали” був запропонований після тематичного симпозіуму, проведеного у США в 1961 році. Це поняття стосувалося адгезивних матеріалів, які з’єднувалися з емаллю зуба завдяки мікромеханічній взаємодії та являли собою суміш мономерів низької густини, здатних проникати у мікропори протравленої емалі. За складом вони подібні до ненаповненої органічної матриці композитів.

Перші спроби створення адгезивів для дентину були невдалими внаслідок того, що розпрацювання йшло шляхом удосконалення існуючих емалевих адгезивів, які за своєю природою не спроможні утворювати міцний зв’язок з дентином.

Найбагатший досвід протравлювання дентину мають стоматологи Японії. Вперше в клініці покращену адгезію пломбувального матеріалу до дентину після протравлювання кислотою продемонстрував Фузаяма (1979). Стоматологи США не сприймали цю техніку, і її впровадження відбулося пізніше, коли було встановлено, що пульпіти після реставрацій пов’язані не з ушкоджуючою дією кислоти на пульпу, а з явищами мікропідтікання і розгерметизації пломб, внаслідок чого відбувається розмноження мікроорганізмів, що призводить до пульпіту.

Кислотне протравлювання не подразнює пульпу і внаслідок того, що при карієсі та некаріозних ураженнях ширина дентинних трубочок зменшується, всередині них утворюються скупчення кристалів. Дентин з такими мікроструктурними змінами називається склерозованим, він стійкіший до дії кислот завдяки вищому вмісту неорганічних речовин. Що ж відбувається в дентині після його протравлювання? Кислота викликає розчинення змазаного шару та його корків, розкриваються дентинні трубочки, проникність дентину для адгезивних систем збільшується. В результаті розчинення кристалів гідроксилапатиту кислотою дентин перетворюється в структуру, яка складається з переплетених колагенових волокон, які залишились без своєї неорганічної основи, тому протравлений дентин потребує особливо обережного ставлення. При впливі сильного водного або повітряного струменю можливий розвиток колапсу, тобто дезорієнтація та спадання волокон колагену, тому по можливості потік треба скеровувати на емаль. Дуже важливо, щоб дентин після протравлювання зберіг свою «мереживну» структуру. Ця структура дозволяє праймеру адгезивної системи проникнути вглиб дентину й утворити там гібридну зону, вперше описану Накабаяші (1982).

Якщо спочатку дентин складається з 50% апатиту, 30% колагену і 20% води і в ньому абсолютно відсутній полімер, то після протравлювання структура його змінюється так: 0% апатиту, 30% колагену, об’єм води зменшується до 40%, а решта її об’єму замінюється смолою.

Нині проблема сполучення композиційних матеріалів розглядається в чотирьох аспектах:

1. Повне видалення поверхневого шару і сполучення композиційного матеріалу з хімічно підготовленим дентином.

2. Збереження поверхневого шару і використання фактора, що сполучає його з композиційним матеріалом.

3. Зміцнення поверхневого шару глутаровим альдегідом або іншим подібним чинником, який би сполучався з матеріалом.

4. Заміщення поверхневого шару іншою субстанцією.

Правильне використання матеріалу, який утворює сполучення з дентином, має певні переваги:

1. Поліпшується крайове прилягання.

2. Компенсується полімеризаційна усадка і зменшується мікропросмоктування.

3. При цьому можливе обережне препарування тканин зуба.

4. Сполучення матеріалу з емаллю та додатковий контакт із дентином забезпечує з’єднання з тканинами по всій поверхні порожнини.

При виборі адгезивного засобу необхідно враховувати такі критерії:

- забезпечувати високу початкову і довготривалу міцність сполучення з емаллю і дентином;

- володіти біосумісністю;

- зводити до мінімуму крайову проникливість;

- попереджувати вторинний карієс;

- бути зручним і простим в роботі;

- мати тривалий термін зберігання;

- бути сумісним з реставраційним матеріалом;

- не повинні чинити токсичний вплив і викликати сенсибілізацію у пацієнтів і персоналу;

- надійно ізолювати поверхню запломбованого зуба від ротової рідини.

На сьогодні асортимент адгезивних матеріалів є досить широкий,оскільки розроблено сім поколінь адгезивних систем, які розрізняються залежно від виду з’єднання компонентів адгезивної системи з дентином. Починаючи з ІV-V поколінь, за винятком самопротравлюючих систем, вони передбачають концепцію тотального протравлювання і найкраще працюють на вологому дентині.

Контрольні питання поточного матеріалу

1. Характеристика композиційних пломбувальних матеріалів.

2. Поняття „адгезія” стосовно пломбувальних матеріалів.

3. Що таке усадка пломбувальних матеріалів?

4. Хімічний склад емалі зуба.

5. Хімічний склад дентину зуба.

6. Гістологічна будова твердих тканин зуба.

7. З якою метою проводять кислотне протравлювання твердих тканин зуба?

8. Що таке „мулистий” (змазаний) шар? Внаслідок чого він утворюється? Чим представлений?

9. Що означає термін „тотальне протравлювання”?

10. Які оптимальні терміни протравлювання емалі та дентину?

11. Як впливає протравлювання життєздатного дентину на чутливість пульпи?

12. Що може бути причиною неповної ізоляції дентинних канальців?

13. Які фактори сприяють підвищенню чутливості пульпи навіть при дотриманні вимог до ізоляції?

14. Що таке гібридний шар? Які умови його успішного формування?

15. Які переваги при застосуванні адгезивних систем?

16. Скільки існує поколінь адгезивних систем?

17. Історія створення і впровадження в практику адгезивних систем.

18. На чому заснований принцип поділу адгезивних систем на покоління?

19. Дайте характеристику адгезивних систем І-V поколінь.

20. Дайте характеристику адгезивних систем VІ-VІІ поколінь.