Психологія охорони праці.

Психологія праці – двох сторонній процес ( праці і обов’язків людини ) .

Психологія праці вивчає:

- залежність психології і обов’язки різних видів трудової діяльності;

- залежність виробничих умов і засобів праці ;

- залежність умов праці і психологічних якостей особистості.

Основні задачі психології праці:

- раціоналізації праці і відпочинку;

- підвищення працездатності;

- шляхи визначення профпридатності;

- виховання позитивних мотивацій;

- оптимізація відносин у трудовому колективі;

- проф. орієнтація і консультування;

- професійна адаптація;

- безпеку праці і профілактику травматизму;

- профвідбір та розстановку кадрів;

- проектування нових видів трудової діяльності.

Фізіологічна та психологічна основи трудового процесу (безумовні та умовні рефлекси, їх вплив на охорону праці). В психофізіології безпеки праці три головних взаємопов’язані фактори безпеки праці: людина – виробництво - система безпеки праці.

Для характеристики здатності людини протистояти небезпеці необхідно розглянути динамічну структуру особистості. Виділяють чотири головні підструктури особистості й дві додаткові, які зумовлюють здатність людини протистояти небезпеці:

* Біологічна підструктура, яка виходить з природних властивостей людини та виявляється в саморегуляції, самозбереженні, інформаційному( сприйняття, збереження й переробки інформації та передачі її );

* Психологічна підструктура, яка характеризує індивідуальні особливості психічних пізнавальних процесів( відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, мислення емоції, почуття , воля).

* Психофізіологічні якості та стани людини визначають реакцію людини на небезпеку. Тобто можливість людини виявити небезпечну ситуацію й адекватно реагувати на неї залежно від її індивідуальних особливостей та типу вищої нервової діяльності. На поведінку людини в небезпечній ситуації впливає також її психічний та фізичний стан.

Підструктура професійних якостей на досвіду суттєво впливає на протидію небезпеці праці. Мається на увазі знання, навички та уміння, спрямовані на досягнення мети праці, а саме вирішення всіх завдань. Слід відмітити, що вміння безпечно працювати залежить від професійної майстерності, яка включає в себе й знання правил безпеки і значно підвищує ступінь надійності спеціаліста. Цьому сприяють й здібності людини, які дозволяють спеціалісту шукати нові шляхи, нові методи безпечного вирішення завдань у різних та несподіваних ситуаціях.

Соціальна підструктура, яка зумовлює можливістю людини протистояти небезпеці, визначається ступенем мотивації до праці та її безпеки. Рівень мотивації до виконання роботи й забезпечення безпеки не одинакові для різних.

Пристосування людини до умов праці на виробництві ( почуття, сприйняття, увага, пам'ять, увага, емоції) та їх вплив на охорону праці. Пам’ять – форма психічного відображення, що виявляється в закріпленні, збереженні, запам’ятовуванні, розпізнаванні та відтворенні явищ, процесів та психічних станів, завдяки пам’яті ми здобуваємо різноманітну інформацію, засвоюємо знання про світ і розвиваємо наші вміння та вправність. Риси пам’яті.

Найважливіші риси пам’яті це – тривалість, швидкість запам’ятовування, точність, швидкість, відтворення, місткість.

Уява – це психічний процес створення образів, предметів, ситуацій, обставин шляхом установлення нових зв’язків. Розрізняють пасивну й активну уяви. Активна уява може бути відтворювальною і творчою. Відтворювальна створює образи на основі опису. Творча уява створює нові оригінальні образи та ідеї. Результатом праці є створення певного духовного чи матеріального продукту, тобто речі, реального предмета, в якому втілені знання, навички, уміння людини. Це потребує наявності в людини волі. З волею пов’язана проблема породження реальної трудової дії. Воля людини передбачає її свободу у визначенні способу і характеру власних дій, вчинків на основі об’єктивних законів, знань, умінь та придбаних навиків. Емоції та воля виконують регулюючу функцію в процесі праці. Емоції виступають внутрішнім регулятором, оскільки забезпечують трудову діяльність пристрастю, відображаючи відношення між потребою й успішністю реалізації діяльності.

Психофізіологічні фактори умов праці (промислова естетика, ритм і темп роботи, виробнича гімнастика, кімнати психологічного розвантаження) та їх вплив на охорону праці.

Професія пожежного - рятувальника пов'язана з дією різних стресових факторів. Невизначеність обстановки, постійне очікування небезпеки, зустріччю з невідомою обстановкою, необхідність безперервного логічного й психологічного аналізу ситуацій, що швидко змінюються, напружена робота уваги серйозно та неоднозначно впливають на психіку людини, вимагають мобілізації всіх її фізичних та психічних можливостей для ефективного рішення завдань. Пожежний виконує свої професійні обов'язки, перебуваючи в постійному тісному контакті з людьми — клієнтами, колегами, представниками взаємодіючих органів і служб. Людське спілкування в подібних ситуаціях нерідко випробовує психіку «на міцність», створює умови для виникнення напруженості, порушення емоційної рівноваги. Все це найчастіше призводить до розсіювання уваги, переносу и з об'єктів спостереження на внутрішні процеси й стани, зниження вольової готовності до негайної дії й негативно впливає на вико­нання службових завдань.

Люди навчилися керувати роботою м'язів, розумовими процесами, однак багато з них залишається, власне кажучи, неспромож­ними керувати власними емоціями й пристрастями. Нездатність людини регулювати свої настрої негативно позначається не тільки на взаєминах з оточуючими (конфлікти, несумісність, ворожнеча тощо) і якості виконання професійних обов'язків. Тривале перебування під впливом негативних емоційних станів (тривоги, очікування невідомого, незадоволеності, злості тощо), невміння знизити гостроту переживання несприятливих впливів призводить до руйнування організму.

Ще в давнину виявлено зв'язок між емоціями людини та її фізичним станом.

Вважалося, наприклад, що необхідність постійно стримувати емоції руйнує серце; заздрість і злість вражають органи травлення; сум, зневіра, туга — прискорюють старіння; постійний страх нано­сить шкоду щитовидній залозі; тяжке горе спричиняє цукровий діабет. Тривалі нервові перевантаження здатні зруйнувати навіть міцний організм, тому кожному пожежному – рятувальнику надто важливо вміти вчасно помітити вплив стресових факторів, швидко й ефективно «розрядити» виниклу психічну напруженість, зняти негативний емоційний стан, знизити болючі відчуття. Не менш важливою в його діяльності є здатність миттєво здійснювати вольову мобілізазію, збирати воєдино всі фізичні й психічні сили. Досягти цього можна за допомогою методів психічної саморегуляції.