Нормування праці

Нормування праці - це визначення збалансованої числової величини, яка об’єктивно характеризує виробничу операцію [12,13].

Не маючи обґрунтованих і практично перевірених норм праці не можна зробити наступне:

1. Запланувати ефективне виробництво.

2. Налагодити ефективне виробництво.

3. Оцінити працю робітника.

4. Зробити справедливе нарахування і розподіл заробітної плати.

5. Прийняти раціональні рішення з будь-якого виробничого питання.

На виробництві норми витрат праці можуть бути встановлені двома методами:

1. Аналітичним, на основі удосконалення, перевірки і побудови оптимального трудового процесу.

2. Сумарним, на основі даних попереднього періоду.

Перший шлях встановлення норм праці трудомісткий, але результат при цьому більш обґрунтований, ніж у другому варіанті, де одержують приблизний, дослідний.

Норма праці не є величиною універсальною і характеризує тільки певне організаційно-технічне середовище, яке складають: цілі та задачі, устаткування, технологію та трудові ресурси. Це перша її особливість, а друга полягає в тому, що вимірюванню і установленню підлягають: норма часу, норма вироблення, норма обслуговування та норма чисельності.

Норма часу (Н _ч) – це величина робочого часу, що витрачається на виготовлення одиниці продукції (виконання одиниці роботи) одним або групою робітників відповідної кваліфікації в певних організаційно – технічних умовах. Норма часу виявляється в одиницях часу на одиницю продукції (одиницю роботи ).

В загальному вигляді норма операційного часу (3.5) – це сума норм часу окремих витрат (t) на кожну категорію, що нормується:

Н _ч = t _оп + t _ом + t _пт + t _воп + t _пз. (3.5)

Значення індексів, що наведені, відповідають індексам, які на рисунку 3.16. .

В практиці нормування виробничих процесів використовують дві категорії норми часу. Перша - це норма виготовлення одиниці продукції (t) і друга – норма виготовлення певної, значної кількості продукції (партія, серія, зміна) (Т). Перший випадок має свої складові, структуру, а також назву -"штучно-калькуляційний час" (рисунок 3.23 ).

Рисунок 3.23 - Структура норми часу

Якщо продукцію випускають окремими партіями (серіями), то підготовчо – заключний час встановлюють на всю партію. В цьому випадку він майже не залежить від кількості однорідної продукції і тому норма часу на виготовлення одиниці продукції встановлюється без підготовчо–заключного часу і має назву "норма штучного часу" (t _Ш) (3.6).

Н _ч = t _Ш = t _оп + t _ом + t _пт + t _воп . (3.6)

Маючи на увазі все викладене, очевидний наступний зв’язок (3.7).

Н _ч = t _шк = t _ш + Т_пз / n , (3.7)

де n – кількість виробів в партії;

Т_пз - підготовчо – заключний час на партію виробів.

Якщо підготовчо – заключний час встановлюють на зміну, то норма штучно –калькуляційного часу ( t _шк ) визначається:

Н _ч = t _шк = t _ш / (1 - Т_пз / Т_зм ) (3.8)

Час на обслуговування робочого місця, час перерв, що обумовлені технологією і організацією виробничого процесу, час на відпочинок і особисті потреби, як правило, визначають у відсотках до оперативного (3.9) :

Н _ч = t _ш = t_оп * [1 + (α _ом + α _пт+ α _воп) / 100] , (3.9)

де, α _ом, α _пт, α _{воп -} час на обслуговування робочого місця, час перерв, що обумовлені технологією і організацією виробничого процесу, час на відпочинок і особисті потреби відповідно.

Норма вироблення ( Н _в ) - це кількість продукції або об’єм роботи, що робітник або група робітників відповідної кваліфікації повинна виробити за одиницю часу в певних організаційно-технічних умовах (шт./хв., м/сек., кг/год, л/хв. та інші). Норма вироблення зворотно- пропорційна нормі часу (3.10):

Н _в = 1 / Н _ч; (3.10)

При цьому норма часу і норма вироблення повинна виявлятися в однакових одиницях часу і продукції.

Розрахунок змінної норми вироблення здійснюють за формулами (3.11 -3.13 ):

Н _ч = Т_зм / t _шк ; (3.11)

Н _ч = ( Т_зм - Т_пз ) / t _ш ; (3.12)

Н _ч = ( Т _зм - Т _ом - Т _воп – Т _пт - Т _пз ) / t _оп. (3.13)

Норма обслуговування (Н_о) – це кількість виробничих об’єктів (одиниць устаткування, робочих місць, одиниць площі), які робітник або група робітників відповідної кваліфікації зобов’язані обслуговувати протягом одиниці робочого часу в певних організаційно - технічних умовах.

Визначення норми обслуговування припускає обов’язкове знання норми часу на обслуговування. Цю інформацію отримують виходячи з технічної (технологічної) документації, що стосується устаткування або проведення процесу. В разі відсутності цих даних норму часу визначають за допомогою хронометражу об’єкта та збирання статистичних даних. Для розрахунку норми обслуговування використовують наступні формули:

Н_о = Т_зм / Н_{ч. о. ,} (3.14)

де Н_ч.о.- норма часу на обслуговування одиниці устаткування, одиниці площі, певної виробничої операції.

Н_о = Т_зм / (Н _ч * n * К ), (3.15)

де n - кількість одиниць роботи, яку виконують протягом певного періоду (зміна, місяць, термін контракту)_;

К – коефіцієнт, що враховує виконання додаткових функцій не- врахованих нормою часу (інструктаж, облік, спостерігання за процесом), а також відпочинок і особисті потреби.

В безперервних виробництвах норму обслуговування розраховують виходячи з часу зайнятості робітника на обслуговуванні одного агрегату протягом зміни:

Н_о = ( Т_зм - Т_воп - Т_пз ) / (t_з + t_п ), (3.16)

де t_з- нормативний час зайнятості робітника по обслуговуванню одного агрегату протягом зміни;

t _п – час на перехід від одного агрегату до іншого.

Норма чисельності (Н _чис) – це встановлена чисельність робітників певного професійно–кваліфікаційного складу, яка необхідна і достатня для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій або обсягів робіт в певних організаційно – технічних умовах.

За нормами чисельності визначають витрати праці по професіях, спеціальностях, групах або видах робіт, окремих функціях у цілому по підприємству, цеху або структурному підрозділу.

Норма чисельності і норма обслуговування знаходяться між собою в зворотно-пропорційній залежності:

Н _чис = 1 / Н_о. ( 3.17)

В радянські часи для типових напрямів виробництва існували нормативні довідники часу, складені за галузевим принципом. Частково їх використовують і сьогодні на підприємствах ринкової економіки, але після технічного переозброєння нормативи поновлюють повністю.