Організація праці та штат персоналу на металургійному підприємстві

Типовою для всіх металургійних підприємств є колективна (бригадна) форма організації праці, коли група робітників певної кількості і професій обслуговує один або декілька пов’язаних між собою агрегатів с загальним предметом праці [10].

Розрізняють спеціалізовані і комплексні бригади. Спеціалізовані складаються з робітників однієї професії для виконання технологічно однорідних операцій (бригади горнових, сталеварів, вальцювальників, слюсарів-ремонтників та інші). Комплексна бригада поєднує робітників різних професій для виконання комплексу технологічно різнорідних, але взаємопов’язаних робіт, що охоплюють повний цикл виробництва продукції або його закінчену частину (наприклад, бригада ремонтників МБРЗ це: слюсарі, зварювальники, гідравліки, електрики та інші). Робітники комплексної бригади, як правило, володіють більш ніж однією професією. Як спеціалізовані, так і комплексні бригади можуть бути змінними (працюють до закінчення зміни), так і ненормовані за часом (наприклад, бригада з зачищення готового прокату повинна виконати весь комплекс робіт за планом). Бригаду, що діє в багатозмінному циклі, називають крізною. Її перевага над звичайною змінною в зацікавленості виконавців в досягненні високих кінцевих результатів роботи агрегату, дільниці або цеху.

Особливе місце серед колективних форм організації праці займає госпрозрахункова бригада. Роботодавець призначує для бригади певний підвищений обсяг фінансування і виплати винагороди при умові виконання наступного: скорочення строків виконання робіт, збільшення обсягів зробленої продукції, високої якості продукції, підвищення продуктивності праці. Розподіл загального заробітку між членами бригади здійснюється з урахуванням вкладу кожного в кінцевий результат за допомогою коефіцієнта трудової участі (КТУ).

Режим роботи цеху визначає його виробнича потужність і наявність замовлень на продукцію. Від цього складають планові завдання і визначають чисельність працюючих.

У випадку перервного виробництва (8–годинний робочий день) можлива робота в одну, дві, або три зміни з двома загальними вихідними днями за тиждень.

В безперервному виробництві роботу здійснюють чотири бригади з тривалістю зміни 8 або 12 годин.

В металургії існують наступні категорії робітників:

1. Виробничі робітники, які безпосередньо приймають участь в виготовленні продукції відповідно з технологічним процесом.

2. Черговий персонал, що виконує обов’язки з підтримання устаткування в працездатному стані (чергові електрики, чергові слюсарі, чергові сантехніки та інші).

3. Ремонтний персонал, зайнятий підготовкою та поточним ремонтом устаткування (працює, як правило, в денну зміну).

4. Допоміжні робітники, які безпосередньо не пов’язані з технологічним процесом (прибиральники, охоронці, комірники та інші).

Для кожної категорії робітників існує свій баланс робочого часу (таблиця 3.3).

При безперервному виробництві в основних металургійних цехах виробничі робітники та черговий персонал працює за безперервним чотирибригадним графіком з восьмигодинним робочим днем і чотириденним робочим тижнем за наступною схемою:

- чотири дні в нічну зміну з 23:00 до 07:00 плюс два дні вихідних;

- чотири дні у денну зміну з 07:00 до 15:00 плюс один день вихідний;

- чотири дні в вечірню зміну з 15:00 до 23:00 плюс один день вихідний.

Таблиця 3.3 - Приблизний баланс часу роботи одного робітника

* - середньостатистичні дані за попередні періоди.

За місяць при такому графіку і нормі 167 годин бригади відробляють робочий час по-різному: 128, 178, 152, та 184 години. Тому графік складають на місяць, що дозволяє компенсувати перероблення або недороблення часу до закінчення запланованого періоду і в середньому забезпечити додержання добової норми робочого часу.

Ремонтний персонал та допоміжні робітники, як правило, застосовують перервний режим роботи з п’яти- або шестиденним робочим тижнем. Таким чином, в балансі робочого часу визначають номінальний робочий час (НЧ) та фактичний (ФЧ):

НЧ = КЧ – СД – ВД; ФЧ = НЧ –ЧН,

де КЧ – календарний час;

СД – святкові дні;

ВД – вихідні дні;

ЧН – час невиходу за хворобою, у зв’язку з відпусткою та виконанням державних зобов'язань.

Додатково до балансу робочого часу розраховують:

1. Кількість годин на одного робітника за рік (номінальний час) при безперервному чотирибригадному графіку (365 х 3/4 х 8 =2190 годин).

2. Кількість годин, що відпрацьовують в нічний та вечірній час при безперервному виробництві відповідно дорівнює: 2190 * 1/3 = 730 , 730 * 6/8 = 548 годин. Нічним вважають час від 22 – 00 до 6 – 00 ранку, вечірнім, від 15 – 00 (16 – 00) до 22 – 00. Кількість святкових днів роботи на одного робітника складає 3/4 всіх святкових днів за рік.

3. Переробка графіка (год/рік) визначається в порівнянні з нормативною тривалістю робочого часу без обліку відпрацьованого святкового часу. Так, якщо кількість святкових днів на рік 10, то для безперервного виробництва при 40-годинному робочому тижні переробка графіка складає:

(365 – 10) * 8 * 3/4- (365 -10) * 40/7 = 101 год /люд-рік.

Для перервного режиму роботи святкові дні не враховують. Розрахунки відповідних показників в даному випадку зрозумілі без додаткових пояснень.

Після визначення необхідних форм організації праці окремо для кожної з розглянутих вище груп розробляють штати робітників. Спочатку складають, так званий, змінний розстановочний штат для виробничих робітників (базовий варіант) у вигляді робітників певної професії і необхідної кількості, що відповідають нормам обслуговування агрегатів.

Змінний розстановочний штат для чергового персоналу визначають відповідно базовому варіанту і повністю перелічують всі професії.

Аналогічно, орієнтуючись на базовий варіант, розробляють ремонтний штат та допоміжних робітників.

Повний розстановочний штат розраховують після затвердження графіка виходів. Так, для виробничих робітників при чотирибригадному графіку роботи він визначається помноженням змінного разстановочного штату на чотири. Для персоналу, що працює в одну зміну, змінний і повний разстановочний штат збігаються.

Облікову чисельність наводять в таблиці як добуток повного разстановочного штату на коефіцієнт обліковості, який враховує кількість додаткових робітників (див. табл.3.3).

Резерви, які необхідно передбачити у зв’язку з хворобою, відпусками, виконанням державних забов'язань, визначають по проценту невиходу (див. табл.3.3) від повного розстановочного штату робітників (таблиця 3.4).

Таблиця 3.4 - Штати робітників цеху

Продовження таблиці 3.4

Штати керівників, спеціалістів та службовців встановлюють в залежності від потреби виробництва та форми організації праці (таблиця 3.5).

Таблиця 3.5 - Штат керівників та службовців цеху