ПІДПРИЄМСТВО ТА ЙОГО СТРУКТУРА

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

А.С. КОВЗЕЛЬ

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

Затверджено на засіданні Вченої ради академії

Як конспект лекцій. Протокол № 1 від 29.01.2013

Дніпропетровськ НМетАУ 2013

УДК 658 (075)

Ковзель А.С., Організація виробництва: Конспект лекцій. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2013. –100 с.

Відповідальний за випуск Д. Є. Козенков. канд. екон. наук, доц.

Рецензенти: О.Г. Романовський, канд. техн. наук, доц. (НМетАУ)

О.Г. Шатохін, канд. екон. наук, доц. (ДІПОпром)

ЗМІСТ

ВСТУП

Відомо, що для економіки України металургійна галузь промисловості є базовою. Вона забезпечує до 25% внутрішнього валового продукту країни і до 50% валютних надходжень [1,2]. При цьому, в більшості випадків досягають цього результату на морально та фізично застарілому устаткуванні з використанням технологічних процесів, що не відповідають світовому рівню аналогічних процесів. Ускладнює цю ситуацію жорстка ринкова конкуренція металовиробників з приводу кількості і якості продукції, яка вимагає постійно ставити орієнтири для розвитку і удосконалення.

Виробництво сталі і прокату структурно складний та енергоємний процес, що потребує значних професійних та організаційних знань, а також досвіту практичної діяльності. При цьому, замкнутись розумінням тільки своєї сфери діяльності занадто мало для керівника в металургії. Необхідно бачити підприємство і по за межами своїх посадових обов’язків.

Вивченню цих основних вимог до керівника, а також структури та організації металургійного виробництва присвячений даний конспект лекцій.

ПІДПРИЄМСТВО ТА ЙОГО СТРУКТУРА

Господарський кодекс України визначає підприємство як самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами [3].

Підприємством може існувати у вигляді: заводу, фабрики, шахти, кар’єру, порту, ресторану, ферми, типографії, складу, редакції газети, дослідницького центру, станції технічного обслуговування, сільськогосподарського підприємства та інших суб’єктів господарювання.

Підприємство має: місію, ціль, задачі, права юридичної особи, банківські рахунки, статут, найменування, майно, будівлі, адресу, організаційну структуру управління, технології, трудовий колектив, предмети праці та знаряддя праці. Усе разом це складові виробництва, які завдяки активній діяльності управлінців поєднуються для перетворення предметів праці в готову продукцію.

Організувати виробництво на підприємстві, це означає визначити:

- обсяги виробництва та строки виконання завдань відповідно портфелю замовлень;

- виробничу потужність, технологію, склад і спеціалізацію цехів та окремих дільниць;

- виробничу структуру цехів та інших підрозділів;

- кількість та склад устаткування цехів, пропускну можливість дільниць;

- професійно-кваліфікаційний склад робітників з урахуванням розподілу та кооперації праці;

- потребу підприємства у сировині, матеріалах, різноманітних видах енергії, паливі, змінному устаткуванні;

- оптимальну організаційну структуру управління [4].

Організоване таким чином виробництво забезпечить рух всіх його елементів в необхідному напрямі. Для того, щоб рух носив збалансований у часі характер на підприємстві існує ціль і використовують планування.

Ціль - це бажаний стан підприємства у майбутньому, що надає сенс його існуванню, а також визначеність і спрямованість у діях виконавців. Планування – це розробка розгорнутої програми виробничо-господарської діяльності підприємства відповідно замовленням і поточним особистим потребам. При плануванні на будь - якому рівні і на будь - який термін необхідно ураховувати:

- недоліки минулого періоду;

- нові можливості в майбутньому.

Обов’язковою умовою стійкого існування підприємства є його виробнича структура. Під виробничою структурою розуміють сукупність взаємопов’язаних цехів, дільниць, відділів та лабораторій, які забезпечують афективне виконання виробничих завдань.

Сучасний металургійний завод - має складну виробничу структуру, всі елементи якої технологічно пов’язані між собою для послідовної переробки сировини та напівфабрикатів в чавун, сталь, і прокат. Склад, кількість виробничих підрозділів та їх функції визначають фахівці і затверджують власники в залежності від потреб підприємства і специфіки його виробництва. Необхідною умовою ефективної діяльності підприємства є забезпечення оптимальних пропорцій з продуктивності всіх підрозділів, які виробляють продукцію (цехи та дільниці).

В залежності від виробничої структури металургійні підприємства поділяються на два типи:

1. Повного металургійного циклу:

- металургійні комбінати (поєднання гірничодобувного та металургійного виробництва);

- заводи , що виробляють чавун, сталь та прокат.

2. Неповного металургійного циклу:

- заводи, що виробляють сталь та прокат, або тільки прокат.

Металургійні комбінати мають у своєму складі залізорудні та вугільні родовища, рудозбагачувальні та коксохімічні виробництва, безпосередньо виплавку чавуну, сталі та її прокатку. При цьому існують велика кількість обслуговуючих підрозділів та служб.

Заводи, де відсутні залізорудні та вугільні родовища, рудозбагачувальні та коксохімічні підприємства і виробництво починається з чавуну і закінчується прокатом, також відносять до підприємств з повним металургійним циклом.

Обмежені можливості підприємства з вироблення металургійної продукції (вузька спеціалізація), наприклад, спеціалізація з виплавки чавуну, або чавуну та сталі, або тільки прокату - це типово для металургійних підприємств неповного циклу.

Останнім часом у зв’язку з частими змінами на ринку металу у світі стала поширюватись кількість так званих міні – заводів, з обмеженими обсягами виробництва і неповним циклом. До складу міні – заводу за звичай, включені: електродугова піч, ківш, машина безперервного розливання сталі та прокатні стани.

Привабливість цього методу виробництва полягає в наступному:

- значно менше витрат на будівництво, реконструкцію та виробництво;

- більша захищеність від впливу зовнішнього середовища;

- швидка переорієнтація виробництва при запровадженні інновацій і змінах ринкової ситуації;

- мінімальні викиди технологічних відходів в навколишнє середовище..

За різними оцінками в світі існує біля тисячі металургійних підприємств, які слід віднести до категорії міні – заводів.

Більшу частину існуючих металургійних підприємств різних типів складають підприємства повного циклу.

Головною структурною одиницею кожного підприємства є цех.

Цех – це адміністративно відокремлений виробничий підрозділ, який виконує технологічні операції, що повторюються і закінчуються виготовленням напівфабрикатів, або готових виробів. Адміністративна відокремленість цеху обумовлена наявністю самостійного управлінського центру, плану та звітності. При цьому він не має прав юридичної особи і окремого від підприємства рахунку в банку.

Виробничі цехи металургійного заводу, в залежності від їх призначення та продукції, що випускається, поділяються на дві групи: основні та додаткові.

Основні, безпосередньо виробляють продукцію, призначену для реалізації і за профілем підприємства: мартенівський, доменний, електросталеплавильний, конверторний, прокатний.

До складу додаткових цехів входять: підсобні, допоміжні та побічні.

Підсобні, здійснюють підготовку сировини (аглофабрика), металевого брухту (копровий), виготовлення виливниць (ливарний), вогнетривких матеріалів (вогнетривкий ), тарної продукції (тарний).

Допоміжні цехи безпосередньо не виробляють металургійну продукцію, але забезпечують основні цехи ремонтними, енергетичними та транспортними послугами:

- ремонтні цехи виготовляють запасні частини, змінне устаткування, здійснюють ремонт механічного устаткування металургійних печей, будівель та споруд. До складу ремонтної групи цехів також входить цех з ремонту металургійних печей, вальцетокарний та електроремонтний;

- енергетичні цехи забезпечують вентиляцію повітря, постачання електричної енергії, природного газу, опалення, стисненого повітря, кисню, холодної та гарячої води та здійснюють очистку газів і стічних вод від шкідливих домішок. Для цього існують відповідні підрозділи та станції;

- транспортні цехи здійснюють регулярні міжцехові планові перевезення вантажу різного призначення. Для цього існує мережа залізничних колій, тягові засоби, депо та вантажні платформи;

- системні цехи підтримують у робочому стані зв’язок на підприємстві, контрольно-вимірювальні прилади (КВП) та автоматику, забезпечують роботу програмного управління виробництвом.

Особливе по своїй значущості місце на підприємстві займає центральна заводська лабораторія, яка здійснює попередній, поточний та заключний контроль виробничих процесів, а також регулює інноваційну діяльність.

Побічні цехи випускають продукцію використовуючи відходи виробництва основних цехів. Наприклад, на ДМЗ ім. Петровського шлаки доменних та сталеплавильних печей служать для виготовлення цементу та шлакоблоків, на металургійному заводі Запоріжсталь тепло газів, що відходять, використовують для опалення житлових будинків, Алчевський металургійний комбінат запустив газотурбінну електростанцію, що працює на відхідних газах. Також до цієї категорії входять цехи, що виробляють товари народного споживання. Так, наприклад, Новомосковський трубний завод виробляє емальований господарський посуд , Харцизький трубний завод виготовляє газові балони високого тиску, ПАТ "Комінмет" – посуд оцинкований та стальні лопати.

Кількість основних та додаткових цехів на металургійному підприємстві може бути збільшена або зменшена в залежності від виробничої необхідності і економічної доцільності.

Сучасний менеджмент розглядає підприємство як операційну систему, що складається з трьох взаємопов’язаних підсистем: керуючої, перероблюючої та забезпечення. Застосуємо цей підхід до металургійного комбінату:

Керуюча підсистема приймає, переробляє та передає далі інформацію перероблюючій підсистемі у вигляді управлінських рішень. Останні, при цьому, реалізуються за допомогою використання на місцях функцій: планування, організації, мотивації та контролю. Підтримує керуючу підсистему зворотній інформаційний зв’язок з перероблюючою підсистемою (внутрішнє середовище) та постійною інформацією від зовнішнього середовища.

Перероблююча підсистема здійснює зміни предметів праці відповідно технологічним процесам, в продукти праці або напівфабрикати в своїх основних цехах (рудозбагачувальних, коксохімічних, доменних, сталеплавильних, прокатних ). При цьому створюється додаткова вартість предметам праці.

Підсистема забезпечення отримала свою назву відповідно своїй функції. Вона забезпечує необхідні умови для ефективної роботи перероблюючої підсистеми. З одного боку, це здійснюється за допомогою підсобних цехів і з іншого – допоміжних.

Наступною за цехом структурною одиницею є виробнича дільниця.

Виробнича дільниця – це територіально відособлений виробничий підрозділ, на якому виконується технологічно однорідна операція, або декілька різнорідних, що мають загальне цільове призначення [5]. Для цехів гарячої прокатки, наприклад, характерними є вісім виробничих дільниць з певною послідовністю розміщення:

1. Склад зливків (зачищення зливків, візуальний та УЗ контроль на наявність поверхневих та внутрішніх дефектів).

2. Нагрівальна піч (нагрів зливків і видача на рольганг заготовочного прокатного стана).

3. Заготовочний прокатний стан (прокатка заготівель).

4. Нагрівальна піч (проміжний підігрів заготівель).

5. Сортопрокатний прокатний стан (прокатка сортового прокату).

6. Різання (різання, охолодження та рихтування прокату).

7. Технічний контроль ( перевірка якості прокату, маркування та сортування).

8. Склад прокату ( зберігання та відвантаження сортового прокату).

Крім тих, що перелічені, до складу прокатного цеху можуть також входити дільниця термічної обробки прокату та вальцетокарна майстерня.

Вогнетривкий цех має у своєму складі шість виробничих дільниць:

1. Сушки глини.

2. Помелу глини та шамоту.

3. Підготовки шихти.

4. Пресування сирцю.

5. Сушки та обпалювання вогнетривів.

6. Сортування та складування.

Виробничі дільниці, що входять до складу основного цеху, також є основними, а ті , що входять, як у другому прикладі, до категорії підсобних, є підсобними дільницями.

Первинним елементом виробничої структури цеху є робоче місце.

Робоче місце – це закріплена за одним робітником або групою робітників (бригадою) частина виробничого простору дільниці разом зі знаряддями та предметами праці, що відповідають профілю її діяльності. Наприклад, на робочому місці оператора прокатного стана (дільниця сортопрокатного стана) виконується складна та кваліфікована робота по управлінню процесом прокатки. На робочому місці клеймувальника (дільниця технічного контролю) здійснюється клеймування готового прокату.

В залежності від кількості знарядь праці та робітників, що їх обслуговують, розрізняють одиничні, багатоверстатні та групові робочі місця.

Одиничним, є робоче місце, де один робітник обслуговує одне знаряддя праці або один предмет праці. Наприклад, робоче місце машиніста кліщового крана, фрезерувальника, терміста, вальцювальника, підручного сталевара, обпалювальника на печах та інші.

Багатоверстатним, є робоче місце , де один робітник обслуговує декілька одиниць устаткування. Наприклад терміст протягом зміни обслуговує декілька печей, пірометрист контролює температуру всього нагрівального устаткування, черговий електрик відповідає і підтримує робочий стан всього цехового устаткування, водій електрокари здійснює підвіз заготовок всім верстатникам механічної дільниці і забирає готову продукцію.

Груповим, є робоче місце, де декілька робітників обслуговують одне знаряддя праці, або обробляють один предмет праці. Наприклад, бригада, що обслуговує прокатний стан, робоче місце пресувальника та знімальника, які обслуговують прес напівсухого пресування вогнетривів.

Існує ще декілька ознак за якими можлива класифікація робочих місць:

1. В залежності від технічного оснащення:

- ручної праці ( робота виконується вручну і виключно з використанням ручного інструменту);

- машино–ручної праці ( при роботі поєднується ручний труд з ручним інструментом і інструментом, що використовує сторонні джерела енергії. Для цього, на робочому місці слюсаря - збиральника може бути електричний гайковерт, електричний дриль і одночасно виключно ручний інструмент: напилки, молоток, вимірювальний інструмент та інший;

- механізованої праці (робота виконується робочим органом машини і її управління здійснюється дистанційно. Наприклад, оператор прокатного стана, кранівник, водій електрокари);

- автоматизованої праці (робота виконується машиною або агрегатом за заданою програмою без участі робітника, який виконує функції запуску, зупинки та спостерігання за ходом процесу. Наприклад, верстат з числовим програмним управлінням за програмою виконує токарну, свердлувальну, фрезерувальну та шліфувальну операції, що заміняють декілька верстатів різних за призначенням. Термічну обробку в печах як періодичного, так і агрегатах безперервної дії здійснюють за програмою. Так працює, наприклад, газовий агрегат безперервної дії для нітроцементування фірми "Айхелін").

2. В залежності від спеціалізації:

- спеціалізовані (виконується робота певної спрямованості. Наприклад, робітник на збиральному конвеєрі виконує одну операцію, встановлює двигун на раму автомобіля);

- універсальні (виконується широкий спектр робіт, в залежності від потреб. Наприклад, слюсар – збиральник розбирає, ремонтує та збирає редуктор прокатного стана);

3 За ознакою поділення праці:

- індивідуальні (робота виконується одним робітником, наприклад, машиніст завантажувального механізму керує гідравлічним штовхачем при завантаженні заготівель у піч і подаванні підігрітих заготівель на рольганг прокатного стана);

- колективні ( роботу виконують декілька робітників. Наприклад, бригада доменної печі, яку складають біля п’ятнадцяти робітників різних професій ).

4. За кількістю устаткування, що обслуговується:

- одноагрегатні (один агрегат обслуговує один робітник. Наприклад, пресувальник коліс забезпечує формування заготівель для коліс на гідравлічному пресі);

- багатоагрегатні (декілька агрегатів обслуговує один робітник. Наприклад, робітник–терміст протягом зміни обслуговує декілька термічних печей).

5. За ознакою стабільності устаткування.

- стаціонарні ( робочі місця нерухомі. Наприклад, верстати);

- пересувні ( робочі місця пересуваються. Наприклад, робоче місце кранівника, водія тепловоза).

Склад і взаємозв’язок розглянутих елементів виробничого процесу називають його структурою.

Структура виробничого процесу визначається профілем підприємства та кон’юнктурою ринку.

Випуск основної продукції передбачає постійне чергування певного сполучення складових виробничого процесу, які необхідні для досягнення цілі підприємства. Сукупність цих елементів виробничого процесу, що повторюється з кожною одиницею або партією продукції, називається виробничим циклом. Головна характеристика виробничого циклу – це його тривалість, яку слід розглядати як суму окремих відрізків часу, передбачених для кожної стадії процесу.

Виробничий цикл існує як у цілому, для усього підприємства, так і для певних його частин, етапів. Характерним для виробництва є одночасне протікання різних за призначенням великої кількості циклів. При цьому, можливе послідовне здійснення циклів за принципом "крок за кроком", а також з їх перекриттям у часі в певних частинах або у цілому.