Організаційна структура управління металургійним підприємством

Організаційна структура управління (далі ОСУ) – це упорядкована сукупність підрозділів і стійких зв’язків між ними, що забезпечує цілісність підприємства та можливість ефективного управління.

Побудову ОСУ доцільно починати з загальної піраміди ієрархічного розподілу керуючого персоналу (рисунок 3.1).

Рисунок 3.1 – Ієрархічна піраміда посадовців металургійного підприємства.

Посадовці будь-якого рівня піраміди мають свої повноваження.

Повноваження (організаційні повноваження) – це повне або обмежене право використовувати ресурси організації і направляти зусилля її співробітників на виконання певних задач. У випадку значного обсягу повноважень і коли стає неможливим їх виконання, створюють додаткову посаду і делегують новому посадовцю частину повноважень. Делегування означає вимушену передачу певного обсягу або всіх управлінських обов'язків і повноважень від однієї особи до іншої, яка приймає (згодна прийняти) на себе відповідальність за їх використання. Можливий також і зворотній хід – скорочення - повне або часткове згортання повноважень та скасування посади. Права, обов’язки та відповідальність посадовців закріпленні в посадовій інструкції.

Існування ОСУ забезпечує горизонтальні та вертикальні зв’язки. Горизонтальні зв’язки відбуваються на одному рівні і означають погодження та обмін інформацією. Наприклад, керівники середнього рівня можуть між собою тільки радитись та обмінюватись інформацією (див. рис 3.1). Вертикальні зв’язки існують між різними управлінськими рівнями і означають підпорядкавання управлінця нижчого рівня управлінцю вищого (див. рис. 3.1).

Крім того, в структурі управління існують лінійні та функціональні зв’язки. Лінійні зв’язки – це рух інформації та управлінських рішень між, так званими, лінійними керівниками, які повністю відповідають за діяльність організації або її підрозділів. Наприклад, начальник цеху віддає розпорядження своєму заміснику з виробництва. Функціональні зв’язки відбуваються між посадовцями з однаковими функціями управління. Наприклад, директор з економіки віддає розпорядження економісту цеху без погодження з начальником цеху, в якому працює економіст.

Багаторічний досвід в організації діяльності підприємств з масовим або крупносерійним типом виробництва при господарчому механізмі, де передбачені значні витрати сировини та енергетичних ресурсів, багато складних взаємозалежних виробництв, свідчить, що оптимальним варіантом в цьому випадку є лінійно-функціональна або дивізіональна ОСУ.

При лінійно-функціональній структурі (рисунок 3.2) штабні (функціональні) служби (Ш1,Ш2,Ш3) мають повноваження управління службами нижчого рівня (Ш4), які виконують відповідні функції.

Наприклад, відділ головного технолога (Ш1) віддає розпорядження, що стосується технології виробництва цеховим технологічним бюро (Ш2, Ш3), а останні доводять розпорядження до цехових змінних технологів або майстрів(Ш4).

А

Ш1

С1

Ш2

С2

Ш3

Ш4

Ш4

Ш4

Ш4

Рисунок 3.2. – Лінійно - функціональна організаційна структура управління

Переваги:

- ОСУ дає змогу розвантажити лінійних керівників для більш ефективної управлінської діяльності завдяки самостійній взаємодії функціональних штабів;

- стимулює ділову активність виконавців в штабах і між штабами;

- забезпечує підготовку обґрунтованих рішень;

- дає змогу лінійному керівнику діяти в багатьох напрямах.

Недоліки:

- з'являється спокуса збільшення штату в функціональних штабах;

- зменшується оперативність прийняття та надходження управлінських рішень до виконавців.

Дивізіональна структура також типовадля металургії у випадку збільшення напрямів діяльності (металургійний комбінат) (рис. 3.3.), де виробництво може бути поділене на блоки за певною ознакою:

- продуктовою;

- територіальною.

Рисунок 3.3 - Дивізіональна організаційна структура управління

В першому випадку, так звана продуктова структура має сенс при великому асортименті продукції, що виготовляється. На кожний напрямок (одне найменування товару або група товару) призначують свого менеджера (М1,М2,М3), і всі разом вони є підлеглими головного (А).

Наприклад, металургійний комбінат може мати декілька напрямів:

М1. Добування корисних копалин;

М2. Переробка корисних копалин;

М3. Випуск металургійної продукції.

В другому випадку - територіальна структура:

М1. Залізорудна копальня в місцевості " Х ";

М2. Підприємство по збиранню та переробці металобрухту в місті " У ";

М3. Металургійний завод в місті " Z ".

В межах же кожного блоку окремо, в цій структурі, можуть існувати лінійно – функціональні ОСУ.

Переваги:

- підвищення ефективності управління підприємством завдяки відносній самостійності кожного напряму і зменшення навантаження на керівника "А";

- можливість самостійного бачення зовнішнього та внутрішнього середовища і внесення, своєї, корисної альтернативи в діяльність заводу;

- можливість скоріше встановити недоліки в роботі і відповідальну за їх особу.

Недоліки:

- затримки, пов'язані з прийняттям та проходженням управлінських рішень;

- можливе дублювання управлінських рішень.

Організаційна структура управління металургійним заводом будується в залежності від стану ринку, обсягів та характеру виробництва, сортаменту продукції, складу цехів, та господарств, умов праці. Але навіть при збігу типів ОСУ (лінійно – функціональний), двох однакових металургійних заводів не буває. Вони обов’язково різняться кількістю управлінського складу, функціональних відділів, цехів, специфікою виробництва та його організації, а також іншими показниками. З цього приводу запропонована ОСУ металургійного заводу «Х» реальна, але не може претендувати на еталон (рис.3.4).

Сьогодні самий розповсюджений варіант, коли власниками металургійного підприємства є акціонери. Щорічно вищий орган управління заводу (збори акціонерів) заслуховує звіт директора, розглядає та затверджує плани наступного року, призначає нового керівника.

Збори акціонерів

Ревізійна комісія

Наглядова рада

Правління ПАТ "Х"

Генеральний директор заводу

Рисунок 3.4 - Організаційна структура управління металургійним підприємством "Х"

Генеральний директор, (директор), стоїтьнижче ніж збори акціонерів за ієрархічним рівнем, має повноваження розпоряджатися будь-якими матеріальними та фінансовими ресурсами заводу, не переступаючи за межі рішень власників. Його обов’язки містять розробку основних напрямів діяльності підприємства та контроль за їх виконанням. Директору заводу безпосередньо підкоряються відділи: планово-економічний, технічного контролю та якості продукції, капітального будівництва, головна бухгалтерія, а також канцелярія. Директор несе повну відповідальність за роботу заводу, виконання плану, якість продукції, дотримання вимог охорони праці, техніки безпеки та пожежної безпеки. В своїй роботі генеральний директор повинен дотримуватись принципу єдиноначальності.

Планово-економічний відділ заводу здійснює техніко – економічне планування виробництва цехів і заводу у цілому, веде оперативно – статистичний облік виконання планів цехами за усіма показниками, виконує аналіз виробничо-господарської діяльності цехів і заводу. За дорученням керівництва розробляє стратегічні плани розвитку заводу.

Відділ технічного контролю та якості продукції (ВТК) за участю центральної заводської лабораторії здійснює контроль якості матеріалів, палива, напівфабрикатів, устаткування, що надходять до заводу, а також готової продукції, що відправляють замовнику. ВТК разом з технічним відділом і центральною заводською лабораторією розробляє заходи, щодо усунення та попередження браку, а також підвищення якості продукції.

Головна бухгалтерія під керівництвом головного бухгалтера діє в двох напрямах:

- матеріальна бухгалтерія веде реєстрацію матеріальних цінностей, що надійшли, їх списання або передачу іншій особі, а також забезпечення обліку та контролю в цехах і відділах заводу;

- розрахункова бухгалтерія проводить розрахунки з постачальниками, споживачами продукції, а також нараховує, розподіляє та виплачує заробітну плату персоналу.

Технічний директор (головний інженер) є першим замісником генерального директора. Він керує всією виробничо-технічною діяльністю заводу і відповідає за роботу нарівні з генеральним директором. Виконує два види робіт: інженерну та організаційну.

Його інженерна діяльність полягає в:

- забезпеченні інноваційної діяльності підприємства, технічного розвитку виробництва;

- підвищенні продуктивності праці.

Організаційна робота, це:

- організація поточного планування виробництва;

- контроль виконання планових завдань;

- аналіз техніко-економічних показників роботи заводу;

- розробка заходів з додержання трудової та технологічної дисципліни.

Крім цього, технічному директору безпосередньо підкоряються наступні відділи:

- технічний;

- стратегії розвитку;

- техніки безпеки;

- технічного контролю;

- центральна заводська лабораторія.

Технічний директор керує ремонтним господарством через підлеглого йому головного механіка, а енергетичним господарством через головного енергетика. При наявності на підприємстві головних спеціалістів за напрямами, вони також підкоряються технічному директору (див. рис 3.4).

Технічний відділ заводу при сприянні центральної заводської лабораторії і цехів розробляє та здійснює технічні заходи з вдосконалення техніки, технології, автоматизації та механізації виробництва, поліпшення якості продукції і раціонального використання агрегатів, палива і напівфабрикатів.

Центральна заводська лабораторія заводу виконує дві основні функції: контролюючу і науково-дослідну. Для цього, маючи у своєму складі хімічну, металографічну, термічну, прокатну, механічних випробувань та інші лабораторії, здійснює попередній (сировина та інше покупне), поточний ( хімічний склад чавуну та сталі при виплавці) та завершальний (відповідність продукції вимогам Державних стандартів і контрактів) контроль. По друге, ЦЗЛ самостійно і разом з технічним відділом та науково – дослідними інститутами здійснює вивчення виробничих проблем та їх усунення, упровадження корисних для заводу інновацій.

Комерційний директор за допомогою своїх відділів та цехів здійснює керівництво матеріально – технічним постачанням та збутом, відповідає за своєчасне укладання договорів з постачальниками та споживачами, вирішує з ними фінансові, технічні та організаційні питання і претензії . Як правило йому підпорядковується відділ маркетингу та транспортні цехи.

Директор з персоналу та соціального розвитку. В його функції входить:

- забезпечення підприємства персоналом в залежності від потреб виробництва. Для цього відділ кадрів постійно вивчає і аналізує текучість кадрів і її причини, приймає до роботи необхідних фахівців, навчає їх та підвищує кваліфікацію;

- перевірка діючих норм часу, видобутку, чисельності та інших, а також їх відповідність заробітній платі виконавців за допомогою відділу організації праці та заробітної плати (ОП І ЗП) ;

- управління та забезпечення діяльності бази відпочинку, медичного закладу, спортивних майданчиків, побутових приміщень, системи харчування, перевезення співробітників до роботи і додому та іншими напрямами.

Директору з виробництва підпорядковуються виробничо- розпорядницький відділ (ВРВ), диспетчерський відділ (ДВ) та всі цехи, які безпосередньо приймають участь в виготовленні продукції. В ВРВ здійснюють міжцехове оперативне планування і підготовку виробництва, забезпечують виконання регламентованих режимів, змінних та годинних графіків цехів, які для уточнення та реалізації поступають в цехи. ДВ контролює виконання виробничих графіків і при необхідності виправляє небажані ситуації.

Директор з виробництва здійснює керівництво практичної реалізації виробничих планів заводу на оперативному рівні і несе повну відповідальність за їх виконання.

Директор з економіки та правового забезпечення керує економічними службами заводу, а також відповідає за юридичне супроводження діяльності підприємства. Йому підпорядковується економічний, юридичний відділ та цехові економісти (функціональний зв'язок). Економічний відділ збирає та аналізує основні економічні показники заводу, планує технічний і економічний розвиток, контролює виконання плану. Орієнтується при цьому на маркетингові дослідження ринку. Юридичний відділ слідкує за змінами на законодавчому полі і своєчасно на них реагує, супроводжує взаємовідносини з сторонніми організаціями, що постачають сировину та матеріали, а також замовниками продукції заводу.

Фінансовий директор за допомогою фінансового відділу (ФВ) планує і контролює внутрішню і зовнішню фінансову діяльність підприємства: рух коштів в державі (взаємовідносини з продавцями та покупцями товару, банківські кредити та розрахунки), рух коштів за кордон ( те ж саме, але з урахуванням специфіки фінансової діяльності закордонного партнера).

Директор з зовнішньо – економічних зв’язків (ЗЕЗ). Цю посаду і експортний відділ створюють, коли відвантаження товарної продукції за кордон стають значними, або перевищують продаж на внутрішньому ринку. Директор в цьому випадку забезпечує і відповідає за всі експортні поставки та грошові взаємовідносини.

Більшість існуючих металургійних підприємств України використовують лінійно-функціональну ОСУ як вдале сполучення розподілу функціональних повноважень і контролю за їх реалізацією з боку лінійних керівників. При цьому не порушується принцип єдиноначальності, що передбачає обов’язкову особисту відповідальність за виконання посадових обов’язків. Якщо за своїм складом або змістом ОСУ не забезпечує якісні управлінські рішення або їх швидке просування до виконавців, доцільним є аналіз ситуації, що склалась, та її зміни. Існують два шляхи удосконалення в межах існуючої АСУ. Можливо віддати перевагу скороченню управлінських ланцюжків (сумісництво посад, їх скорочення, скасування підрозділів, підвищення кваліфікації персоналу, удосконалення технологічних процесів управління). Другий напрямок - це навпаки, збільшення ( делегування повноважень, створення нових посад та підрозділів, навчання персоналу). Важливо встановити грань між першим та другим, а також своєчасно виправити становище.

Складовими загальної заводської ОСУ – є ОСУ цехів та відділів.