Цікаво знати. · тога (чоловічий, суто римський одяг) – великий шматок вовняної тканини, який мав форму напівовалу

«Одяг древніх римлян»

Офіційний одяг:

· тога (чоловічий, суто римський одяг) – великий шматок вовняної тканини, який мав форму напівовалу, довжина якого по прямому кругу доходила до 6м і більше, висота дуги сягала 2 – 2,25м. Тогу дозволяли носити дівчаткам-підліткам. Розрізнялися: пурпурна тога римських царів та імператорів; розшита тога полководців-тріумфаторів; тога протекста, з пурпуровою каймою, її носили римські магістрати, жерці, сини повноправних громадян; тога кандіда – білосніжна тога кандидатів-пошукачів державних посад, які ходили по Форуму, пожимаючи руки майбутнім виборцям, називаючи їх по імені за допомогою підказувачів; тога пула або тога сордіда – темно-сіра тога обвинувачених або тих, хто носив траур.

· стола (жіночий, суто римський одяг), який засвідчував приналежність жінки до римської громадянської общини, її положення дружини і матері (дівчата та незаміжні жінки стол не носили; їх не мали права одягати вільновідпущениці, жінки легкої поведінки, рабині). Стола – це довга і широка туніка, двічі підпоясана – під грудьми і нижче талії;

· палла – довга широка шаль, в яку жінка могла повністю загорнутися.

Повсякденний одяг представляв собою розімкнуту систему.

Плащі – запозичений вид одягу:

· коротка, до середини спини накидка з капюшоном;

· пенула – відріз м’якої тканини, який накидався на плче і обгортався навколо талії;

· лацерна – первісно це військовий плащ, дуже широкий, яеий застібався під шиєю або на плечі, поли можна було закидати навхрест на плечі або вони закривали ноги.

Штанів у римлян не було: вони вважалися варварським одягом. Імператори IVст. Забороняли носити їх в Римі, але дозволяли носити штани солдатам у північних провінціях.

Панчіх теж не було, хоча мисливці і пастухи обмотували ноги плетенеми і вовняними обмотками.

Головним матеріалом для виготовлення одягу була вовна. Льон також вирощували, але полотно йшло на виготовлення парусів і тентів, які захищали від дощу і сонця. В кінці І ст. до н. е. римляни познайомилися з т. зв. Дикими шовком з Передньої Азії. Справжній шовк з’явився в Римі лише в І ст. н.. е.

Усі відтінки коричнево-жовтого і сіро-чорного були природними кольорами овочевої вовни і сприймалися як ознака скромності і бережливості. Всі відтінки червоного, фіолетового і зеленого (синій майже не згадується в літературі) були штучними за походженням, вони асоціювалися з грошовим багатством.

Для жінок пристойними вважалися всі відтінки жовто-коричневого і зеленого кольорів, непристойними – червоний, ліловий.

Для чоловіків негативну семантику мав одяг зеленого і помаранчевого кольорів (зелений був ознакою жіночності і зніженості, а помаранчевий був кольором покривала нареченої).

Офіційним взуттям для чоловіків і жінок були високі черевики з м’якої шкіри, які досягали кісточок і мали збоку розріз. Закріплювалося таке взуття двома парами ременів.

Сенатори, які в минулому займали помади вищих магістратів, носили претексту (тога з пурпуровою каймою) і кальції (чоботи з червоної шкіри – як древні римські царі). Сенатори із нижчих магістратів носили світлі тоги і чорні черевики.

Неофіційне взуття було різноманітне:

· шнуровані напівчоботи – перони;

· campagi – легке взуття, за формою щось проміжне між чобітьми і сандалями;

· сандалі з мотузок;

· calceoli – жіночі черевики з м’якої шкіри червоного, жовтого або зеленого кольору;

· для рабів були дерев’яні черевики.

Римляни носили довгі бороди до кінця ІІІ ст. до н. е. У 300 р. до н. е. з’явилися перші цирульники із Сіцілії.