Цікаво знати. «Вода і каналізація в Римі»

«Вода і каналізація в Римі»

Перший водогін у Римі провів у 312р. до н. е. Цензор Аппій Клавдій. Водогін був завдовжки 16, 5км і закінчувався біля Тібру. У 272р. до н. е. почали будувати новий водогін, будівництво якого тривало два роки (довжина – 70км). Третій водогін побудований в 144р. до н. е. (діє сьогодні), починався за 61км від Риму, на його будівництво було втрачено 45 000 000 денаріїв.

Імператори продовжили будівництво водогонів: у 33р. до н. е. імператор Агриппа провів два водогони (один з них до цього часу дає найкращу для Риму воду); при Августі і Клавдії запрацювали два водогони (68 і 87км); за Траяна (працює і сьогодні); Олександр Север.

Одинадцять водогонів давали Риму щодня півтора мільйони кубічних метрів води.

У період імперії в Римі на душу населення припадало щодня в середньому 600 – 900 літрів води.

У Римі існувала спеціальна «водяна бригада», яка складалася з людей різних спеціальностей і забезпечувала функціонування та експлуатацію системи водогонів. Під вулицями Риму розміщувалося 988 незалежгих одна від одної водогінних мереж.

За правління Августа були проведені великі роботи по забезпеченню постійного постачання багатолюдного Риму хлібом і водою. Для цього на Тібрі і в порту Риму – Остії були побудовані великі склади, відремонтовані водогони-акведуки. Справою постачання Риму хлібом відала особлива адміністративна особа – префект аннони, постачанням води – префект вод.

За Торквінія Древнього (616 – 578 рр. до н. е. ) був проведений великий канал для стоку нечистот від форуму в річку Тібр між Капітойським і Латинським пагорбами.

«Школи в Давньому римі»

Початкові школи в Римі з’явилися в V ст. до н. е.

Кожний міг відкрити приватну початкову школу: держава не втручалася в процес та організацію навчання.

До початкової школи посилали в 7 років і навчали в ній дітей 5 років.

Середньою і вищою школами зазвичай відали греки, а початковою – уродженець Італії.

«Здоров’я і хвороби»

У Римі майже не було лікарів-римлян. Цим ремеслом переважно займалися греки-раби.

Перший лікар-професор з’явився в Римі в 219 р. до н. е. Це був грек із Пелопоннесу, хірург, який лікував рани. Йому було дароване римське громадянство і було надане, куплене за державний кошт, приміщення.

За свідченнями Плінія Старшого, римляни уміли класифікувати майже 300 хвороб. Захворювання були різноманітними: враження органів дихання, шлунково-кишкові розлади (дизентерія, сальмонельоз, тифоїдна гарячка), ревматичні хвороби, офтальмологія, дерматити. За часів Марка Аврелія стали Частими епідемії чуми.

Серед багатих поширеними були хвороби, пов’язані з переїданням.

Міський плебс страждав на захворювання дихальних шляхів, хвороби викликанні недоїданням.

Селяни часто хворіли на малярію. Окрім того, поряд з матросами, солдатами і рабами, вони страждали від артозу, ревматичних болей і гриж.

Поширеним був зубний біль. Незвичні для нашого часу хвороби давніх римлян зумовлювалися інтоксикацією свинцем, який широко використовувався в побуті ( з нього виготовляли посуд, водогінні труби, тощо).