Валютний ризик.

Для банку валютний ризик — це небезпека валютних втрат, які пов'язані зі зміною курсів іноземних валют по відношенню до національної валюти. Особливо значним є валютний ризик у банків, які прагнуть до отримання спекулятивного доходу, за рахунок неспівпадіння курсів одних і тих же валют на різних валютних ринках або відмінності курсу валюти в різні моменти часу, тобто у банків, що здійснюють арбітражні операції.

Валютні операції - це операції, які пов'язані з переходом права власності й інших прав на валютні цінності, зокрема:

♦ операції, які пов'язані з використанням в якості засобу платежу іноземної валюти і платіжних документів;

♦ ввезення і пересилка в Україну, а також вивіз і пересилка з України валютних цінностей;

♦ здійснення міжнародних грошових переказів.

Окрім цього, операції з інвалютою і цінними паперами в інвалюті підрозділяються на поточні валютні операції і валютні операції, що пов'язані з рухом капіталу.

Поточні валютні операції:

♦ перекази в Україну і з України іноземної валюти для здійснення розрахунків без відстрочення платежу по експорту і імпорту товарів, робіт, послуг і їх кредитування на термін не більше 180 днів;

♦ отримання і надання фінансових кредитів на термін не більше 180 днів;

♦ перекази в Україну і з України відсотків, дивідендів й інших доходів за внесками, інвестиціями, кредитами й іншими операціями, які пов'язані з рухом капіталу;

♦ перекази неторгового характеру в Україну і з України, включаючи заробітну плату, пенсії, аліменти, стипендії, спадок та ін.

Валютні операції, що пов'язані з рухом капіталу:

♦ прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємства з метою отримання доходу й отримання прав на участь в управлінні підприємством;

♦ портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

♦ перекази на оплату права власності на будівлі, споруди й інше майно, включаючи землю та її надра.

Здійснюючи валютну операцію, банк купує одну валюту і продає іншу. При операції з негайним постачанням валют це означає, що частина його ресурсів у валюті, яку він продає, вкладається у валюту, що купується. Якщо банк здійснює операцію на термін, то, набуваючи вимоги в одній валюті, він приймає зобов'язання в іншій. В результаті в обох випадках в активах і пасивах банку (грошових або у формі зобов'язань) з'являються дві різні валюти, курс яких змінюється незалежно один від одного, призводячи до того, що в певний момент актив може перевищити пасив (в даному випадку банк отримає прибуток) або навпаки (банк зазнає збитки).

Співвідношення вимог і зобов'язань банку в іноземній валюті визначає його валютну позицію. У разі їх рівності за конкретною валютою валютна позиція вважається закритою, а при неспівпаданні — відкритою. Відкрита валютна позиція може бути короткою, якщо пасиви і зобов'язання за проданою валютою перевищують активи і вимоги до неї, і довгою, якщо активи і вимоги за купленою валютою перевищують пасиви і зобов'язання. Відкрита валютна позиція пов'язана з ризиком втрат для банку, якщо до моменту контр операції, тобто покупки раніше проданої валюти і продажу раніше купленої, курс цих валют зміниться в несприятливому для нього напрямі.

Окрім цього, валютний ризик для банку виникає при наданні й отриманні валютних кредитів, здійсненні платежів в іноземній валюті, операцій з іноземними цінними паперами і тому подібне.

Зниження рівня валютного ризику банком може здійснюватися за допомогою таких дій:

♦ хеджування за допомогою валютних ф'ючерсів;

♦ включення в кредитні договори захисних обмовок;

♦ вибору в якості валюти платежу національної валюти;

♦ використання «тактики нульового балансу».

Хеджування передбачає створення зустрічних вимог і зобов'язань в іноземній валюті. Хеджування за допомогою валютних ф'ючерсів здійснюється в тому випадку, якщо банк надає кредит у валюті, вірогідність зниження курсу якої велика. В цьому випадку банк одночасно продає цю ж валюту з постачанням її через певний термін, який співпадає з моментом повернення кредиту. При цьому він повинен буде поставити валюту приблизно по тому ж курсу, який існував під час надання кредиту. Таким чином, якщо валютний курс дійсно знизиться, тобто наступить ризикова ситуація, банк в результаті подібної операції не понесе втрати.

Для зменшення валютного ризику рекомендуються такі основні прийоми хеджування в різних ситуаціях. У разі очікування падіння курсу національної валюти банку необхідно:

♦ продати національну валюту, вибрати іншу валюту операції;

♦ скоротити обсяг операцій з цінними паперами в національній валюті, скоротити обсяг готівки;

♦ прискорити отримання дебіторської заборгованості в національній валюті;

♦ відкласти отримання дебіторської заборгованості в іноземній валюті;

♦ відкласти платіж за кредиторською заборгованістю в національній валюті;

♦ прискорити виплату винагород, зарплати, дивідендів і так далі іноземним акціонерам, партнерам, кредиторам;

♦ збільшити обсяг імпорту з оплатою в національній валюті за фіксованими цінами.

У разі, коли очікується зростання курсу національної валюти, банку необхідно провести дії, зворотні приведеним для попередньої ситуації.

Включення в кредитний договір захисної обмовки в якості методу зниження валютного ризику застосовується тоді, коли сума грошових зобов'язань міняється залежно від зміни курсу валюти обмовки. Як остання можуть служити або валюта платежу, або валюта третіх країн, або міжнародні грошові одиниці (СДР) або ж валютна корзина або інший набір національних валют. Як правило, багатовалютна обмовка припускає зміну суми кредиту залежно від зміни середнього курсу валюти платежу по відношенню до певного набору валют.

Крупні банки в цілях мінімізації валютного ризику використовують «тактику нульового балансу», тобто врівноважують свої активи і пасиви, які виражені в нестійкій іноземній валюті. В результаті такої операції втрати за активними операціями, які пов'язані зі знецінюванням нестійкої валюти, компенсуватиметься прибутком за пасивними операціями.