Відсотковий ризик.

Відсотковий ризик — це можливість понести втрати в результаті непередбачених, несприятливих для банку змін відсоткових ставок і значного зменшення маржі, зведення її до нуля або до негативного показника. Відсотковий ризик виникає у ситуації, коли не співпадають терміни повернення наданих і залучених коштів або коли ставки за активними і пасивними операціями встановлюються різним способом. У останньому випадку прикладом може стати ситуація, коли депозитні внески приймаються на короткий термін за змінними ставками, а кредити видаються на тривалий термін за фіксованими ставками з розрахунку на те, що змінні відсоткові ставки не перевищать очікуваний рівень.

Найбільш схильні до процентного ризику банки, які регулярно практикують гру на відсоткових ставках з метою отримання прибутку, і ті банки, які не займаються ретельним прогнозуванням змін ставок відсотка.

Виділяють два види процентного ризику: позиційний ризик і структурний ризик. Позиційний ризик — це ризик за якоюсь однією позицією — за відсотком в даний конкретний момент. Наприклад, банк видав кредит з плаваючою відсотковою ставкою, при цьому невідомо, отримає банк прибуток або зазнає збитки.

Структурний ризик — це ризик в цілому по балансу банку, викликаний змінами на грошовому ринку у зв'язку з коливаннями відсоткових ставок. Таким чином, відсотковий ризик впливає як на баланс в цілому, так і на результати окремих операцій.

Основними причинами відсоткового ризику є:

♦ невірний вибір різновидів процентної ставки (постійна, фіксована, плаваюча, така, що знижується);

♦ неврахування в кредитному договорі можливих змін відсоткових ставок;

♦ зміни у відсотковій ставці НБУ;

♦ встановлення єдиного відсотка на весь термін користування кредитом;

♦ відсутність у банку розробленої стратегії відсоткової політики;

♦ невірне визначення ціни кредиту, тобто величини відсоткової ставки.

Теоретично відсоткового ризику можна уникнути в тому випадку, якщо зміни в доходах від активів повністю збалансувати змінами у витратах залучення фондів. Проте практично неможливо добиватися такого балансу постійно, тому банки завжди піддаються відсотковому ризику.

Управління відсотковим ризиком включає управління як активами, так і зобов'язаннями банку. Особливість цього управління полягає в тому, що воно має межі. Управління активами обмежене кредитним ризиком і вимогами ліквідності, які і визначають зміст портфеля ризикових активів банку, а також ціновою конкуренцією з боку інших банків, яка обмежує вибір банку у встановленні ціни кредиту.

Управління зобов'язаннями також ускладнене в першу чергу обмеженим вибором і розміром боргових інструментів, тобто обмеженістю коштів, які необхідні для видачі кредиту, і знову ж таки ціновою конкуренцією з боку інших банків і кредитних організацій.

Управління активами і зобов'язаннями банку залежить від очікуваних змін (збільшення або зменшення) відсоткових ставок.

Узгодження активів і пасивів за термінами їх повернення можливо по всьому балансу банку або по конкретному активу і пасиву. Повний збіг термінів повернення активів і пасивів ускладнює маневреність в діяльності банку, унаслідок чого допускається розрив між відповідними за термінами сумами активу і пасиву. В цьому випадку якщо очікується підвищення процентної ставки, то ця різниця повинна бути позитивною, що призведе до більшого переміщення активів, чим пасивів, в категорію з вищими ставками; в результаті банк не понесе втрати від процентного ризики. При очікуваному зниженні відсоткових ставок різниця повинна бути негативною.

Понизити відсотковий ризик можна також за допомогою проведення відсоткових «свопів». Операції «своп» з відсотками — це особливі фінансові операції, умовами яких передбачені виплати відсотків за певними зобов'язаннями зі заздалегідь обумовленими термінами, тобто по суті сторони, що укладають договір, обмінюються тими відсотковими платежами, які вони повинні провести.

Як правило, відбувається обмін відсоткових платежів по операції з фіксованою ставкою проти операції із змінною ставкою. При цьому сторона, яка зобов'язується провести виплати по фіксованих ставках, розраховує на значне зростання за період операції змінних ставок; а протилежна сторона — на їх зниження. В результаті укладення подібної угоди виграє та сторона, яка правильно спрогнозувала динаміку відсоткових ставок.