Японська модель менеджменту 5 страница

Загальним функціям менеджменту характерні наступні риси:

* визначають лише вид управлінської діяльності незалежно від місця її прояву;

* властиві управлінню будь-якою організацією;

* здійснюються в будь-якій виробничій системі і на кожному рівні управління;

* поділяють зміст управлінської діяльності на види робіт за ознакою послідовності їх виконання у часі;

* відносно самостійні і в той же час взаємодіють.

Конкретна функція менеджменту – це функція, яку виокремлено відповідно до завдань управління діяльністю організації, або до конкретних стадій виробничого процесу, або за спрямованістю на конкретні чинники виробництва.

Конкретні функції впливають не на все виробництво, а на окремі його частини. Крім того, кожна конкретна функція управління в організації є комплексною по змісту і включає в себе загальні функції. Конкретні функції характерні певним об’єктам управління, а їх обсяг, зміст і кількість залежать від величини об’єкта управління, виду його діяльності та галузевої приналежності.

Конкретні функції класифікують за кількома ознаками:

1) за процесами управління

- управління постачальницькою діяльністю;

- управління основним виробництвом;

- управління допоміжним виробництвом;

- управління патентно-ліцензійною діяльністю;

- управління капітальним будівництвом;

- управління збутовою діяльністю;

- управління зовнішньоекономічною діяльністю тощо;

2) за об’єктами управління

- управління підприємством;

- управління відділом;

- управління цехом;

- управління дільницею;

- управління бригадою тощо;

3) за елементами виробничо-господарської діяльності

- управління працею;

- управління предметами та знаряддями праці;

- управління інформацією;

- управління технологією тощо.

Для підприємств промисловості характерними є наступні конкретні функції: перспективне і поточне техніко-економічне планування діяльності, оперативне управління основним виробництвом, управління допоміжним виробництвом, управління матеріально-технічним забезпеченням, управління збутом продукції, управління маркетингом, управління технічною підготовкою виробництва, управління якістю продукції, управління технологічними процесами, управління стандартизацією продукції, управління гарантійним ремонтом і обслуговуванням продукції, управління витратами і ресурсами, управління продуктивністю праці, управління працею та мотивацією діяльності персоналу, управління капітальним будівництвом, ремонтом будівель і споруд, управління персоналом, управління творчою діяльністю персоналу, управління соціальним розвитком колективу підприємства, управління охороною навколишнього середовища, управління фінансами, управління обліком і звітністю, управління розвитком виробництва і управлінської діяльності, управління діловодством, управління інформаційним забезпеченням управлінської діяльності, управління правовим забезпеченням управлінської діяльності, управління технічним оснащенням управлінської діяльності.

При управлінні НДДКР (інноваціями) реалізуються наступні конкретні функції управління: організація інноваційного процесу, вибір і реалізація стратегії НДДКР, оптимальний розподіл ресурсів на НДДКР, упровадження та захист результатів НДДКР.

Реалізація функції “управління маркетингом” включає: організацію збору і обробку маркетингової інформації, вибір цільових ринків та їх сегментування, визначення цін на продукцію підприємства, забезпечення розробки нових видів продукції, створення фірмових знаків, організацію індивідуальних продаж, управління рекламою, виробітку способів просування товару до споживачів, організацію виставок, формування стосунків між фірмою та споживачами, організацію обслуговування споживачів, виявлення каналів збуту продукції, планування і аналіз маркетингової діяльності, правове забезпечення маркетингової діяльності, загальне керівництво маркетингом.

Реалізація функції “управління фінансовою діяльністю підприємства” включає: придбання та використання фінансових ресурсів, управління ліквідністю, структурування капіталу та майна, управління оборотними засобами, фінансове планування та фінансовий контроль.

В цілому область діяльності, яка називається менеджментом фірми, може бути розділена на окремі функції, що зосереджені в трьох основних групах:

- загальне управління (встановлення нормативних вимог і політики управління, політики інновацій, планування, організація роботи, мотивація, координація, контроль, відповідальність);

- управління структурою підприємства (його створення, предмет діяльності, правові форми, зв'язки з іншими підприємствами, територіальні питання, організація, реконструкція, ліквідація);

- конкретні області управління (маркетинг, НДДКР, виробництво, кадри, фінанси, основні фонди).

Реалізація будь-яких конкретних функцій здійснюється шляхом застосування основних функцій.

Усі функції мають дві спільні характеристики:

- вони потребують прийняття рішення;

- для їх здійснення потрібна комунікація, тобто обмін інформацією.

Будь-яка функція включає в себе збір інформації, її переробку, розробку рішення і доведення їх до виконавців. Процеси інформаційного обміну інколи називають “зв’язковими” у системі менеджменту організації.

2. Процес управління як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих функцій, методів, управлінських рішень та категорій менеджменту

Місце функцій, методів і принципів менеджменту в системі та процесі управління, їх взаємозв’язок із категоріями управління графічно наведено на рис.1.

Між принципами та методами менеджменту існує тісний взаємозв’язок. В цілому метод виступає в ролі способу реалізації принципів управління. Однак будучи в якості складової частини методу, принцип набуває в ньому кількісну, якісну, адресну, часову і простору визначеність.

Принципи управління в певній мірі формують і зміст управлінської діяльності, тобто в залежності від того, які і скільки принципів будуть перебувати в основі управління тим чи іншим об’єктом, буде змінюватися і функціональний зміст управлінської діяльності. Для реалізації будь-якого принципу управлінському персоналу необхідно провести ту чи іншу роботу. З іншої сторони, будь-яка функція управління виконується за допомогою певних методів, які в свою чергу включають в себе і принципи управління.

Принципи управління можна представити як правила поведінки керівника по здійсненню управлінських функцій. Розглянемо приклади взаємозв’язку принципів та функцій управління

* для реалізації функції “планування” використовується цілий ряд загальних та специфічних принципів: директивність, єдність інтересів усіх учасників діяльності, що планується, збалансованість, реалістичність, об’єктивність, оптимальність, системність;

* для реалізації функції “організування” – спеціалізація, пропорційність, ритмічність, прямоточність;

* для реалізації функції “координація” та “регулювання” – чіткість, надійність, оперативність, раціональність;

* для реалізації функції “контролювання” – своєчасність, всебічність, безперервність;

* для реалізації функції “аналіз” – об’єктивність, оперативність, конкретність, кількісна визначеність, порівнянність результатів, системність;

* для реалізації функції “обліку” – всебічність, оперативність, уніфікація облікових показників плану і фактичного стану об’єкту, точність, доступність, повнота, ясність, економічність, об’єктивність, своєчасність;

* для реалізації функції “керівництво” – створення і безперервна раціоналізація системи управління, робота з персоналом управління, активізація праці персоналу, стиль діяльності, норми поведінки.

Рис. 1. Взаємозв’язок категорій теорії управління

Всі функції менеджменту взаємопов’язані. Їх не слід розглядати однобоко. Це склад­ний, неоднозначний соціальний процес, який тісно пов’язаний із системою виробництва.

На прикладі реалізації функції контролю та регулювання розглянемо цей взаємозв’язок. Залежно від характеру відхилень чи недоліків, що були виявленні в процесі контролю в керованій системі, регулювання може скеровуватись на конкретний блок (планування, організування чи мотивування). Якщо у блоці “Планування” виявлено недоліки, то розроблені заходи будуть стосуватись удосконалення економічного, соціального чи технологічного планування; якщо відхилення виникли, наприклад, в організаційній структурі управління, то мова буде йти про реалізацію заходів з удосконалення побудови організації тощо. Недоліки у матеріальному і моральному стимулюванні працівників керованої системи будуть усуватись у блоці “Мотивування”, наприклад, удосконалення системи преміювання, нарахування дивідендів та ін.

3. Управлінський процес. Управлінський цикл.

Управлінський процес забезпечує послідовне і взаємопов’язане здійснення функцій менеджменту.

Процес менеджменту – це діяльність суб’єкта управління з узгодження спільної праці персоналу організації для досягнення її цілей, який є єдністю трьох складових: змісту, організації та технології здійснення.

Процес управління організацією передбачає, що управлінські працівники здійснюють пошук інформації про зовнішнє і внутрішнє середовище організації, на основі результатів аналізу отриманої інформації розробляють варіанти рішень щодо напрямів діяльності організації, приймають рішення щодо цілей і засобів їх досягнення, створюють сприятливі умови для виконання рішень та координують дії працівників.

Управлінська процедура здійснюється шляхом реалізації наступних взаємопов’язаних процедур:

1) цілевизначення (чітка постановка конкретних цілей);

2) інформаційне забезпечення проведення дій зі збору необхідної інформації, її систематизації та обробці);

3) вибір варіанту дій (розробка можливих варіантів дій та відбір найбільш прийнятного з них);

4) реалізація рішення (прийняття рішення та забезпечення необхідних умов і ресурсів для його виконання);

5) аналітична діяльність (проведення сукупності операцій з метою оцінки стану об’єкта управління);

6) зворотній зв’язок.

Цикл менеджменту визначає просторову і часову послідовність здійснення управлінського процесу.

Цикл менеджменту– це послідовність виконання функцій менеджменту.

Цикл менеджменту розпочинається із визначення цілей діяльності, виходячи з яких розробляються заходи щодо їх досягнення (планування). В процесі планування визначається: що, як, коли та ким має бути виконане. Потім ці розробки оформляються у вигляді рішення і визначається порядок їх виконання (організування). Наприклад, якщо розроблено та затверджено план відкриття філії підприємства, то організація його виконання передбачає підбір і розміщення відповідних працівників, придбання або взяття в оренду обладнання, укладання договорів на поставку сировини тощо. Під час виконання рішення відбуваються процеси, які потребують певного регулювання, внесення змін, уточнень. Паралельно здійснюється спонукання працівників, за якого виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації (мотивація). Для підведення підсумків досягнутого (порівняння фактичних результатів із запланованими) здійснюється контроль.

Типовими функціями (елементами) управлінського циклу є:

* прогнозування;

* планування;

* організування;

* координація і регулювання;

* активізація і стимулювання;

* облік і аналіз.

ТЕМА: Планування як загальна функція менеджменту

План

1. Сутність і зміст планування як функції менеджменту. Класифікація планів організації.

2. Визначення місій та цілей організації.

3. Принципи SWOT-аналізу.

4. Базові стратегії організації.

5. Економіко-організаційний зміст оперативного планування.

1. Сутність і зміст планування як функції менеджменту. Класифікація планів організації.

Планування діяльності будь-якої організації є невід'ємною компонентою успішного менеджменту, яка передбачає розробку і реалізацію офіційних спеціальних документів-планів, зокрема, концепцій, стратегій, прогнозів, програм, планів для різних рівнів управління та в розрізі певних періодів часу, що забезпечує єдиний напрямок зусиль для досягнення загальних цілей організації, запобігає втратам і зменшенню ризиків діяльності організації.

Планування- функція менеджменту, спрямована наформування та прогнозування основних напрямків і пропорцій діяльності у відповідності до місії та цілей організації, можливостей ресурсного забезпечення та наявного попиту на ринках.

Один з «батьків» сучасного менеджменту А.Файоль відзначав: «Управляти - це передбачати», а «передбачати - це вже майже діяти».

Планування - це не просте вміння передбачити всі необхідні дії. Це -здатність передбачати будь-які несподіванки, які можуть виникнути по ходу справи та вміти з ними справлятися. Організація не може повністю усунути всі ризики своєї діяльності, але здатна управляти ними за допомогою ефективного передбачення.

У зарубіжній літературі є ряд визначень планування, які відрізняються між собою, але по суті вони дуже схожі:

• планування - "творче мислення майбутнього" (Аdаm Р1аnug);

• планування (у широкому розумінні) - це "формування управлінських рішень на базі системної підготовки, прийняття рішень із визначення майбутніх подій" (Наhn, Ru);

• під плануванням розуміють таке рішення, яке (поряд із відповідним прийняттю рішень інформаційним процесом) передує настанню

кон'юнктурних подій (Косh, Unternehmensplanung);

• планування "можливо по суті визначити як процес мислення, при якому розумові передбачення і констатація виробляють етапи майбутньої діяльності" (Коsіоl, Р1аnung);

• планування - це системно-методичний процес пізнання і вирішення проблем майбутнього" (Wild, Unternehmensplanung).

Таким чином, планування як функція менеджменту являє собою систематичний пошук можливостей діяльності й прогнозування наслідків дій в заданих умовах.

Планування допомагає відповісти на чотири важливих питання.

1. Що хоче представляти з себе фірма (підприємство)?

2. Де вона перебуває в цей час, які підсумки й умови її діяльності?

3. Куди вона збирається рухатися?

4. Як, за допомогою яких ресурсів можуть бути досягнуті її основні

цілі?

Планування є відправною точкою циклу менеджменту, яка формує орієнтир майбутньої діяль­ності організації, визначає конкретні кроки організації по досягненню визначених цілей.

Планування – вид управлінської діяльності, який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення, а також необхідні для цього ресурси.

З економічної точки зору планування – це конкретизація цілей організації у системі показників виробничо-господарської, соціально-економічної діяльності. Визначення показників майбутнього стану діяльності підприємства може базуватися на визначенні екстраполяційних показників на основі попередніх тенденцій, або критеріїв діяльності, ґрунтуючись на нормативних, оптимальних значеннях показників.

Об'єктами планових рішень є: розробка цілей і стратегії розвитку організації, розподіл і перерозподіл всіх видів ресурсів у відповідності із змінами внутрішніх та зовнішніх умов діяльності, визначення стандартів діяльності.

Слід відзначити, що планування не є одноразовою дією, а безперервним процесом, зумовленим реакцією організації на зміни зовнішнього середовища, що потребує внесення корективів у попередньо розроблені плани. Взаємопов’язаність планів у функціональному, рівневому, часовому аспектах, необхідність їх узгодження вимагають створення суцільної мережі планів.

Планування в менеджменті має такі завдання:

- пошук кращих і ефективних шляхів досягнення цілей;

- свідома організація виробничо-господарської діяль­ності, узгодження та координація дій на усіх рівнях в розрізі окремих функціональних підрозділів;

- організація щоденної особистої праці всіх праців­ників управління;

- оптимізація процесу використання обмежених ресурсів організації;

- організація поточної діяльності, погодження щоденних дій окремих виконавців з планами розвитку підрозділу та організації;

- використання плану як критерію для контролю
фактичних параметрів.

Зміст процесу планування полягає в наступному:

1. Визначенні переліку планових проблем, аналізі ймовірного впливу загроз і можливостей розвитку організації.

2. Визначенні цілей розвитку організації та окремих підрозділів.

3. Визначенні завдань і заходів, які необхідно виконати для досягнення поставлених цілей.

4. Визначенні взаємозв'язків між видами діяльності по досягненню цілей, розробка календарного плану їх виконання.

5. Уточненні ролей, взаємозв'язків і делегування відповідних повноважень кожного виду діяльності.

6. Оцінці і визначенні витрат часу для досягнення кожної цілі, виконанні завдань і проведення заходів.

7. Визначенні потреби в ресурсах, плануванні їх обсягів, структури і термінів постачання.

8. Перевірка термінів і коригування планів дій для того, щоб план був реалістичним.

До основних проблем побудови ефективної системи планування належать:

• орієнтація на короткострокові результати діяльності, нерозвиненість стратегічного управління, відсутність систематичного контролю за відповідністю результатів поточної діяльності підприємства його стратегічним цілям;

• фрагментарність та відсутність комплексності поточних планів, зниження рівня координації у системі;

• практично повна відсутність роботи на ринку, не розробленість методично-аналітичної бази для аналізу ринку;

• нерозвиненість корпоративного управління, розбіжності інтересів
власників, управлінського персоналу та колективу.

Процес планування складається із наступних етапів:

1. Визначення цілей планування. Вони стають вирішальними факторами при виборі форми і методів планування.

2. Аналіз проблеми. На цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складання плану і формується кінцева ситуація.

3. Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найкращий, та розробляються необхідні дії.

4. Прогнозування. На цьому етапі формується уява про розвиток ситуації, яка планується.

5. Оцінка. На цьому етапі проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

6. Прийняття планового рішення. Вибирається і оформлюється єдине планове рішення.

Будь-яка організація має ієрархію планів.

Класифікувати плани можна за різними ознаками, у відповідності до яких виділяють наступні види планування (табл. 1)

Таблиця 1

Види планування

Ключову роль у рішенні стратегічних завдань організації відіграє стратегічне планування-процес розробки й підтримки стратегічної рівноваги між цілями й можливостями організації в ринкових умовах, що змінюються.

Ціль стратегічного планування – визначити найбільш перспективні напрямки діяльності організації, що забезпечують її розвиток і процвітання.

Процес стратегічного планування складається з наступних етапів:

1. визначення місії і цілей діяльності організації;

2. аналіз зовнішнього середовища організації;

3. аналіз внутрішнього середовища організації;

4. розробка альтернатив та вибір стратегій;

5. реалізація стратегії;

6. оцінка стратегії.

2. Визначення місій та цілей організації.

При плануванні діяльності організації потрібно виходити з того, для чого вона призначена, в чому полягає її "місія" в світі бізнесу.

Формулювання місії фірми - найбільш важливе рішення для її засновників і вищих менеджерів. Зміна місії фактично означає закриття колишньої фірми і відкриття на її місці нової, нехай навіть з тією ж назвою. Місія - стрижень фірми, найбільш стійка частина її організму.

Місія– основна (генеральна) головна мета організації, заради якої вона і створена.

Місія організацій існує незалежно від того, сформульована вона чи ні. Це то, чим організація корисна зовнішньому середовищу, чим корисні її продукти, послуги, якими організація обмінюється із зовнішнім середовищем для отримання ресурсів, необхідних для власного виживання. Місія відповідає на питання - яка основна (загальна) мета діяльності організації, чітко виражає причини її існування, її соціальну значущість.

Місія організації має відображати наступні смислові частини:

· Завдання фірми з погляду її основних послуг або виробів, її основних ринків і основних технологій. Інакше кажучи, місія повинна показувати, якою підприємницькою діяльністю, яким бізнесом займається фірма.

· Зовнішнє середовище фірми, що визначає її робочі принципи. Йдеться про загальне середовище, галузеве середовище, конкурентне середовище та локальне середовище.

· Культуру організації, той робочий клімат, який існує усередині фірми і, відповідно, тип людей, яких привертає цей клімат.

Детальний опис цих аспектів дається в документі, який називається "Декларація про місію фірми". Ця декларація включає змістовні модулі:

• Формулювання завдання організації з погляду виробництва нею товарів або послуг.
• Продукти або послуги: Які найважливіші продукти або послуги пропонує організація?
• Ринки: визначення основних споживачів, клієнтів, користувачів. Потреби яких споживачів воліє задовольнити організація.
• Технології: характеристика технологічних процесів, інновацій в області технології, устаткування.
• Філософія: вираження базових поглядів і цінностей організації, що служать основою для мотивації персоналу.
• Економічні цілі: Яку позицію займає організація з приводу зростання і прибутковості?
• Загальна концепція організації: В чому полягають сильні сторони і конкурентні переваги організації? Яка її внутрішня концепція, в рамках якої організація описує власне враження про себе, основні чинники виживання.
• Імідж: Який зовнішній імідж бажаний для організації?
• Цілі організації, виражені в термінах виживання, зростанні прибутковості.Чи враховує декларація про місію побажання ключових груп впливу організації?

Формулювання місії повинне відповідати ряду вимог: