Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



ТЕХНОЛОГІЧНІ СХЕМИ ПРОЦЕСУ ПЕРЕРОБКИ ГАЗУ МЕТОДОМ АБСОРБЦІЇ




Читайте также:
  1. II. Индукция методом исключения
  2. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  3. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  4. Quot;Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів
  5. А. ЛАБОРАТОРНОЕ ИЗМЕРЕНИЕ ПОВЕРХНОСТНОГО НАТЯЖЕНИЯ НА ГРАНИЦЕ РАЗДЕЛА ЖИДКОСТИ МЕТОДОМ СЧЕТА КАПЕЛЬ
  6. Алгоритм виконання часткового технологічного процесу
  7. Алгоритм расчета переходного процесса классическим методом
  8. Алгоритм расчета размерных цепей методом одного квалитета.
  9. Алгоритм расчета размерных цепей теоретическо-вероятностным методом.
  10. Алгоритм решения ЗЛП графическим методом

Абсорбційні схеми ГПЗ, крім загальних для будь-якого заводу вузлів (модулів) сепарації, компримування і осушування газу, повинні включати модуль абсорбції, де з газу вилучаються відповідні компоненти (етан, пропан та ін.), модуль деметанізації або деетанізації насиченого абсорбенту і модуль десорбції, де з деметанізованого або деетанізованого насиченого абсорбенту вилучається суміш цільових вуглеводнів (С2+вищі або С3+вищі) і відновлюється поглинаюча здатність абсорбенту.

В деяких випадках зі схеми може бути вилучений вузол компримування газу. Існують варіанти схем, де очищування газу від сіркоорганічних сполук і вилучення цільових вуглеводнів з газу (С2+виш. або С3+виш.) поєднується в одному абсорбційному модулі. Таким чином, в залежності від конкретних умов може змінюватись число і призначення основних вузлів ГПЗ, в основу якого покладена абсорбційна схема переробки газу. Однак, принцип побудови схеми і функціональні особливості її елементів є загальними для всіх газопереробних заводів.

На мал. 20 подана принципова технологічна схема абсорбційного процесу, призначеного для вилучення з нафтових і природних газів пропану і важчих вуглеводнів. Згідно зі схемою вихідний газ після попереднього очищування від крапельної (вільної) рідини і механічних домішок компримується, осушується до необхідної точки роси і подається під нижню тарілку абсорбера 1 (вузли сепарації, компримування і осушування на схемі не показані), на верхню тарілку подають регенерований абсорбент. В цьому апараті з газу вилучаються цільові компоненти (С3+виші) і деяка кількість небажаних вуглеводнів (метан, етан).

З верху абсорбера 1 відводять сухий газ, з низу — насичений абсорбент, який є сумішшю ненасиченого (регенерованого, "тощего") абсорбенту з вилученими вуглеводнями. Сухий газ направляється споживачам, насичений абсорбент подають в живильну секцію абсорбційно-відпарної колони 2 (вузол деметанізації, деетанізації). В абсорбційно-відпарній колоні (АВК) з насиченого абсорбенту вилучають легкі вуглеводні (метан, етан).

Для скорочення втрат пропану з сухим газом АВК і забезпечення найповнішої деетанізації насиченого абсорбенту на верхню тарілку абсорбційно-відпарної колони подають регенерований абсорбент, а в нижню (кубову) частину АВК підводять тепло. З верху АВК виводять сухий газ (метан, етан і невелику кількість пропану), з низу — деетанізований насичений абсорбент. Сухий газ використовують як паливо, а деетанізований насичений абсорбент нагрівають в теплообміннику 4 і подають в живильну секцію десорбера 3. З верху десорбера одержують суміш пропану і важчих вуглеводнів.



Широка фракція вуглеводнів С3+вищі (ШФВ) конденсується в повітряному (або водяному) холодильнику 7 і надходить в рефлюксну ємність 9, з якої частину ШФВ подають як зрошення на верхню тарілку десорбера 3, а надлишок направляють на газофракціонуючу установку для виробництва індивідуальних вуглеводнів або відповідних фракцій зріджених газів. Тепло в нижню частину десорбера 3 підводять за рахунок циркуляції абсорбенту, який стікає з нижньої тарілки десорбера, через підігрівач 10.

Регенерований абсорбент виводять з низу десорбера 3, охолоджують в рекуперативних теплообмінниках 4 і 5 і в холодильниках 6 і 8, після чого подають в абсорбер 1 і абсорбційно-відпарну колону 2.

Ця схема є класичним аналогом сучасних абсорбційних схем, її характерна особливість полягає, наприклад, в тому, що вихідний сирий газ і регенерований абсорбент охолоджують у водяних або повітряних холодильниках до 25-35°С в сучасних схемах газ і абсорбент охолоджують до нижчих температур за рахунок використання відповідних холодильних циклів (мінімальна ізотерма випаровування холодоагенту при переробці нафтових газів складає -30 — -45°С).



Застосування абсорбційних схем з водяним (повітряним) охолодженням технологічних потоків дозволило забезпечити необхідне виробництво зріджених газів і створити нормальні умови для транспортування відбензиненого газу по газопроводу (вилучення пропану в цьому випадку 40—50 %, бутанів 85—90 %, газового бензину 95—100 %). Такі установки ввійшли в технологію переробки газу під назвою маслоабсорбційних установок (МАУ).

При проектуванні МАУ приймали наступні технологічні параметри роботи АВК: тиск 1.2—2.0 МПа, температура живлення 40—70 °С, температура низу 190—200 °С. Число реальних тарілок в АВК передбачалось не більше 40 (20 тарілок в абсорбційній секції і 20 тарілок у відпарній секції). На цих установках температурний режим АВК жорстко регламентований режимними параметрами абсорбера і десорбера: температура живлення визначається умовами абсорбції — насичений абсорбент надходить в АВК, як правило, безпосередньо з абсорбера; температура низу АВК визначається кількістю циркулюючого в системі абсорбенту і температурою низу десорбера.

Технологічний режим десорбера визначають, виходячи з умови конденсації верхнього продукту десорбера водою і забезпечення мінімального вмісту вуглеводнів, які вилучаються з газу, в регенерованому абсорбенті: тиск в рефлюксній ємності не перевищує, як правило, 0.7—1.4 МПа; температура верху 40—50 °С, температура низу не вище 280—310 °С. При проектуванні десорбера число реальних тарілок приймають не більше 20-40.



В міру збільшення потреби у вуглеводневій сировині (етані і зріджених газах) вдосконалювались схеми маслоабсорбційних установок: в 50—60-х роках широке розповсюдження одержали схеми низькотемпературної абсорбції (НТА), де для охолодження технологічних потоків поряд з водяними (повітряними) холодильниками стали застосовувати спеціальні холодильні системи (такі ж, як в схемах НТК). Технологічна схема низькотемпературної абсорбції складається ніби з двох частин: блоку попереднього відбензинювання вихідного газу, який є вузлом НТК, та блоку НТА, де проходить довилучення вуглеводнів з газу, який пройшов блок НТК.

Застосування схем НТА дозволяє забезпечити високе вилучення пропану з нафтових газів при порівняно помірному охолодженні технологічних потоків: на установках НТА для вилучення 90—95 % пропану достатньо мати холодильний цикл з ізотермою -30 — -38 °С, на установках НТК для цього потрібна ізотерма -80 — -85°С.

На установках НТА використовують легкі абсорбенти (молекулярна маса 80—140) — питома витрата їх складає, як правило, не більше 1-1.5 л/м3. В поєднанні з іншими заходами це дозволило збільшити ступінь вилучення товарної продукції на ГПЗ і зменшити питомі затрати при переробці газу на 25—50 % (в порівнянні з затратами на звичайних маслоабсорбційних установках).

На установках НТА загальне вилучення цільових вуглеводнів мало залежить від перерозподілу навантажень і зміни складу сировини. Ця перевага процесу низькотемпературної абсорбції має важливе значення, оскільки в міру відпрацювання нафтових родовищ склад попутного газу, що надходить на ГПЗ, може суттєво змінюватись, а при відсутності на заводі гнучких схем можуть виникнути серйозні труднощі з забезпеченням виробництва усіх товарних продуктів, включаючи етан (на установках НТК зменшення вмісту в газі пропану і важчих вуглеводнів приводить до зниження вилучення етану навіть при незмінному вмісті цього компоненту у вихідній сировині).

 


Дата добавления: 2015-04-04; просмотров: 20; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты