Самомаркетинг

Вступ

В сучасних умовах формування ринку праці, коли право на труд реалізується переважно через особисту ініціативу, проблема зайнятості випускників вищих навчальних закладів потребує особливої уваги.

Методичні вказівки мають за мету надати студентам навички успішного пошуку роботи. Для цього студенти повинні знати як правильно скласти резюме, які є джерела пошуку вакансій, як себе поводити на співбесіді з роботодавцем, які питання ставить роботодавець і які питання він очікує почути від студента.

Запровадження спеціального курсу «Чинники успішного працевлаштування за фахом» для студентів випускних курсів має за мету формування знань, навичок та особистої готовності випускників щодо забезпечення успіху в працевлаштуванні, а в перспективі - у просуванні кар’єрними сходинками.

Програмою курсу «Чинники успішного працевлаштування за фахом» передбачаються як лекції, завданням яких є формування поняття про технологію побудови кар’єри, так і практичні заняття, на яких студенти пишуть резюме та проходять тренінги, направлені на розвиток комунікативних компетенцій і навичок самопрезентації.

Спеціалісти ринку праці рекомендують студентам займатися питаннями працевлаштування за спеціальністю не пізніше закінчення останнього курсу, навіть студентам найбільш престижних спеціальностей. Адже в молодих спеціалістах без досвіду або з мінімальним досвідом роботи зацікавлені, насамперед, компанії, які працюють на перспективу. Вони готові вкладати немалі кошти в навчання вчорашніх студентів, але вони обирають кращих з кращих.

1. Про відділ кар’єри Донецького коледжу технологій та дизайну Донецького національного університету

економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Адміністрація Донецького коледжу технологій та дизайнуопікується питаннями працевлаштування своїх випускників і їх зростанням кар’єрними сходинками. З метою координації роботи щодо сприяння працевлаштуванню випускників в коледжі створено відділ кар’єри.

Студентам і випускникам важливо знати з якими питаннями можна звернутись у відділ кар’єри, які проблеми тут допоможуть вирішити.

Відділ кар’єри створено у 2013 році. До його складу входять підрозділ з організації виробничої практики студентів і підрозділ, що займається працевлаштуванням випускників.

Спеціалісти відділу кар’єри здійснюють пошук вільних вакансій шляхом встановлення прямих контактів з роботодавцями, співпраці з державними центрами зайнятості, через Інтернет, проглядаючи сайти, які займаються працевлаштуванням.

Відділом кар’єри зроблена велика робота з накопичення інформації про підприємства, які є потенційними роботодавцями для випускників університету. Це державні установи, торгівельні та виробничі підприємства різної форми власності, банківські установи та інші фінансово-кредитні організації.

Студенти мають знати, що відділ кар’єри постійно поповнює веб–портал на сайті коледжу www.dktd.donduet.edu.ua , який носить інформаційний характер про банк існуючих вакансій та інформація від роботодавців.

Систематично організовуються ділові зустрічі майбутніх випускників з представниками підприємств-роботодавців.

Студенти мають можливість ознайомитись з роботодавцями, проглядаючи презентаційні папки, що містяться на стенді відділу кар’єри.

Спеціалісти відділу кар’єри для створення узагальненого прогнозу щодо ринку праці в регіоні відстежують кар’єру своїх випускників, підтримують постійні безперервні зв’язки з випускниками.

Випускники у відділі кар’єри мають можливість ознайомитись з вимогами до спеціалістів в умовах сучасного ринку праці, усвідомити основні етапи процесу працевлаштування, одержати інформацію про можливе працевлаштування, вибрати оптимальний варіант, навчитися технології впевненої поведінки при співбесіді з роботодавцем і ефективно презентувати себе як кандидата, навчитися мистецтву адаптації на робочому місці.

Для студентіввідділ кар’єри проводить наступну роботу:

§ підтримує контакти з роботодавцями, яких цікавлять молоді спеціалісти з начальною вищою освітою;

§ інформує про будь-яку можливість щодо працевлаштування - вакансії, стажування, презентації, День кар’єри і т.д.

§ консультує з питань складання особистого резюме студентами;;

§ здійснює інформаційну підтримку веб - сторінки відділу кар’єри на сайті коледжу.

З роботодавцями відділ підтримує стосунки наступним чином:

§ здійснює цільовий пошук персоналу згідно конкретних вимог;

§ організовує «Дні кар’єри» де здійснюються презентації організацій, фірм, підприємств, тощо;

§ формує інформаційні пакети про підприємства.

2. Правові аспекти працевлаштування випускників

Знання законодавчої бази щодо працевлаштування молодих спеціалістів має велике значення для випускників вищих навчальних закладів. Права та обов’язки випускників у сфері застосування праці розкриваються і конкретизуються спеціальними законами «Про зайнятість населення», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. №992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», та інші.

Порядок працевлаштування випускників, які навчались за державним замовленням, детально регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.96 р. № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням». Вона регламентує правовідносини щодо працевлаштування, окреслюючи визначення поняття «молодий спеціаліст”», права і обов’язки замовників і випускників, безпосередній порядок працевлаштування випускників, які навчались за державним замовленням, соціальні гарантії і компенсації.

За ініціативою відділу кар’єри відповідно до ст.56 Закону України «Про вищу освіту» та на виконання рішення колегії МОНУ від 23.02.2006 р. протокол № 2/1-4 «Підвищення ефективності вищої освіти – визначальний чинник зростання соціально економічного потенціалу держави» в коледжі запроваджено укладення тристоронніх (додаток 2). Студенти, які навчаються за рахунок коштів державного бюджету, зобов’язані укладати такі договори.

Студенти повинні знати, що порядок працевлаштування випускників, які закінчили вищі навчальні заклади за рахунок коштів відповідних юридичних і фізичних осіб, визначається угодами між ним (додаток 3, 4). Випускники, які закінчили вищі навчальні заклади за власний рахунок, мають право обирати місце працевлаштування за власним бажанням (додаток 3).

Право випускників щодо гарантованого надання першого робочого місця шляхом надання дотації роботодавцю закріплено Законом України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» та право на гарантоване надання першого робочого місця за рахунок броні, передбачене Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення працевлаштування молоді».

Зверніть увагу, що відповідно до ст.3 Закону дотація надається роботодавцю у разі прийняття на роботу за направленням Державної служби зайнятості молоді, якій надається перше робоче місце за отриманою відповідною професією, строком на два роки та за умови відсутності в ньому протягом останніх шести місяців скорочення чисельності працюючих за професією, за якою працевлаштовується молодий спеціаліст.

Випускники і студенти вищих навчальних закладів, випускники та учні професійних навчально-виховних закладів мають право звертатися за працевлаштуванням до центру (відділу, сектора) зв'язку з виробництвом навчального закладу - під час навчання, так і після закінчення навчального закладу.

Згідно діючого законодавства працевлаштування випускників на підприємствах здійснюється на основі відповідних договорів, заявок або запитів. Випускнику надається картка працевлаштування, на підставі якої відділ кадрів видає направлення на роботу.

Довідка про дозвіл на самостійне працевлаштування видається навчальними закладами, які не займаються працевлаштуванням своїх випускників.

13 січня 2009 року вступив у дію Закон України від 25.12.08 №799-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення».

Законом внесені зміни в ряд законів України, якими у своїй роботі керується служба зайнятості («Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття», «Про розміри внесків на деякі види загальнообов'язкового соціального страхування», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про державну податкову службу в Україні»).

Дані зміни спрямовані на зниження соціальної напруги в суспільстві, фінансову підтримку підприємств, збереження кваліфікованих робочих кадрів і фахівців, забезпечення раціональної витрати засобів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, запобігання зловживань із боку несумлінних громадян в умовах фінансової й економічної криз.

Починаючи з 13.01.09 особи, що виконують роботу за договорами цивільно-правового характеру, підлягають загальнообов'язковому державному страхуванню на випадок безробіття. Таким чином, після 13.01.09 період виконання робіт за такими договорами входить у страховий стаж працівника, що враховується при призначенні йому допомоги по безробіттю у випадку звернення його в центр зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Крім того, у даної категорії працівників тепер немає необхідності добровільно реєструватися в центрах зайнятості як платників страхових внесків на випадок безробіття.

3. Зайнятість населення

Зайнятість - одна з найскладніших і найважливіших економіч­них категорій, оскільки, з одного боку, забезпечує виробництво валового національного продукту - основу життєдіяльності люд­ського суспільства, а з іншого - відображає потреби людини в самореалізації через участь у суспільно корисній праці. Отже, зайня­тість - надзвичайно важливе соціально-економічне явище, яке відображає раціональне використання ресурсів праці, задоволення потреб народного господарства в робочій силі, забезпечення належ­ного рівня життя зайнятого населення, задоволення потреб пра­цівників у підвищенні професійного рівня, у всебічному розвитку особистості.

Зайнятість населення - це діяльність, пов'язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить дохід у вигляді заробітної плати, додаткових грошових допомог, натуральних ви­плат і т. ін.

До зайнятого населення, згідно з Законом України «Про зайнятість населення», в Україні відносять громадян, які проживають на її території на законних підставах:

а) працівники, що працюють за наймом на всіх підприємствах
незалежно від форм власності й господарювання;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою (під­
приємці, фермери, особи, зайняті індивідуальною трудовою діяль­
ністю, особи творчої праці, та ін.);

в) вибрані, призначені на оплачувані посади в органи державної
влади, управління або в громадські організації;

г) громадяни, які проходять службу у збройних силах, внутріш­
ніх військах, органах національної безпеки і внутрішніх справ;

ґ) особи, що проходять професійну підготовку з відривом від виробництва;

д) працюючі громадяни держав, які тимчасово перебувають в
Україні та виконують функції, не пов'язані з забезпеченням діяль­
ності посольств і місій.

3.1 Види зайнятості населення

- Залежно від тривалості й режиму зайнятості виділяють такі її форми:

1. Повнузайнятість розглядають на рівні працівника та на рівні держави. На рівні окремого суб'єкта ринку праці повна зайня­тість — це діяльність працівника протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід у нормальних для даного регіону розмірах.На рівні держави під повною зайнятістю розумі­ють стан найбільшого залучення працездатного населення в суспільне виробництво.

2. Глобальна зайнятість– зайнятість, яка враховує всі види корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним, тобто зайнятість веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми і хворими, тимчасова зайнятість.

3. Неповназайнятість на рівні країни визначається ситуацією, ко­ли до суспільного виробництва залучено тільки частину працездат­ного населення. На рівні окремого працівника неповна зайня­тість - це зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня, або з неповною ефективністю, з неповною оплатою. Неповна зайнятість може бути примусовою та добровільною. Примусова неповна зайнятість обумовлена економічними причинами (скоро­ченням обсягів виробництва, циклічним розвитком економіки, ре­конструкцією підприємства).

Добровільна неповна зайнятість пов'язана з соціальними фак­торами - вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання. Добровільна неповна зайнятість називається частковою. Цей вид зайнятості виникає з ініціативи працівника. До частково зайнятих можуть належати жінки-домогосподарки, студенти, пенсіонери.

4. Прихована зайнятість - це зайнятість поза офіційним обліком, наприклад, зайнятість працівників, які перебувають у тривалих неоплачуваних відпустках, безробітних, пенсіонерів зайнятих торгівлею, на­данням різних послуг населенню.

5. Сезонна зайнятістьхарактеризується сезонним залученням працездатного населення у суспільне виробництво.

6. Тимчасова зайнятість - зайнятість, пов'язана з тимчасовим або сезонним характером роботи, а також разовими епізодичними ро­ботами.

7. Маятникова зайнятість- вид зайнятості, який має постійний характер, але пов'язаний з періодичними переміщеннями праців­ників під час трудової діяльності.

8. Ефективноюможе вважатися зайнятість населення, яка забез­печує гідний дохід, здоров'я, підвищення освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспіль­ної продуктивності праці.

1. Основна, або первинна зайнятість,— це діяльність у межах нормативного робочого дня, тижня за основним місцем роботи.

2. Додаткова, або вторинна зайнятість,— це зайнятість понад нормативний робочий час.

3.Останнім часом дедалі більшого розповсюдження набувають гнучкі й нестандартні форми зайнятості, гнучкі графіки робочого часу. Використовуються три форми гнучкості - гнучкість робочо­го часу, гнучкість зайнятості і гнучкість винагороди. Гнучкими формами зайнятості вважають:

Надомна праця, робота за викликами;

4. Нестандартна зайнятістьпредставлена в основному само-
зайнятими і членами сім'ї, які їм допомагають. Самозайняті- це
особи, які самостійно організовують свою роботу власним коштом,
володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за ви­
роблену продукцію. Члени сім'ї, які допомагають самозайнятим,-
це особи, які працюють без прямої оплати на підприємствах роди­
чів. Вони не отримують заробітної плати, але отримують зиск від
збільшення загальних доходів своєї сім'ї. Самозайнятість зосередже­на в основному у дрібному виробництві та сфері послуг (магазини,
кав'ярні, ресторани, перукарні тощо). Позитивними рисами само-
зайнятості є те, що вона допомагає частині населення вийти зі
скрутного стану безробіття і забезпечити собі певний рівень жит­тя. Проте, не слід забувати, що самозайнятість часто не забезпечує
сталих робочих місць і нормальних умов праці.

- За критерієм реєстрації трудової діяльності зайнятість поділяє­ться на:

1. Зареєстровану зайнятість(наймана праця, підприємництво,самозайнятість);

2. Неформальну зайнятість- діяльність, реєстрації якої не пе­редбачено чинним законодавством (дрібне виробництво, надання послуг пенсіонерами, особами, які перебувають у неоплачуваних відпустках тощо);

3.Тіньову зайнятість - діяльність, дозволену законом, реєст­
рацію якої передбачено чинним законодавством, але яка з різних
причин не здійснюється;

4. Кримінальну зайнятість - діяльність, заборонену чинним
законодавством (торгівля й виробництво наркотичних речовин,
зброї тощо).

3.2 Принципи державної політики щодо зайнятості населення в Україні

Державна політика зайнятості населення в Україні базується на таких принципах:

- забезпечення рівних можливостей всім громадянам у реаліза-­
ції права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібнос­тей і професійної підготовки;

- сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню
безробіття, створенню нових робочих місць;

- координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напряма­ми соціально-економічної політики;

- забезпечення контролю профспілок, спілок підприємців, вла­сників підприємств за виконанням заходів щодо забезпечення за­йнятості населення;

- міжнародної співпраці у вирішенні проблем зайнятості насе­лення.

Основи соціального захисту населення у сфері трудових відно­син закладено в Конституції України і в Законі України «Про за­йнятість населення».

3.3 Державні гарантії зайнятості населення в Україні

Гарантії зайнятості населення наступні:

· добровільність праці й вибору виду діяльності;

· захист від необгрунтованої відмови в прийомі на роботу і не­законного звільнення з роботи;

· безплатне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаш­туванні відповідно до професійної підготовки, освіти, особистих і
суспільних потреб;

· виплати вихідної допомоги і збереження середнього заробіт­
ку на період працевлаштування працівникам, які втратили постій­
не місце роботи;

· безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідго­товка в навчальних закладах;

· виплати безробітним допомоги з безробіття в установленому
порядку.

Крім того, Законом України «Про зайнятість населення» перед­бачено додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту, зокрема:

а) жінкам, які мають дітей віком до 6 років;

б) одиноким матерям із дітьми до 14 років;

в) молоді, яка закінчила освіту;

г) особам передпенсійного віку;

ґ) особам, звільненим після відбуття покарання.

Для їх працевлаштування місцеві органи адміністрації броню­ють на підприємствах усіх форм власності з чисельністю понад 20 осіб близько 5% робочих місць за робітничими професіями, зокрема з гнучкими формами зайнятості.

У разі відмови у працевлаштуванні їх на роботу в цих межах державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пільги і компенсації вивільненим працівникам:

1) Працівникові, вивільненому з підприємства, зберігається се­редня заробітна плата на період працевлаштування, але не більшеяк на 3 місяці з урахуванням виплати вихідної допомоги;

2) Виплата місячної вихідної допомоги і середнього заробітку, що зберігається, проводиться за попереднім місцем роботи;

3) Зберігається безперервний трудовий стаж, якщо перерва в роботі не перевищувала трьох місяців.

Особливі гарантії надаються працівникам, які втратили роботу через зміни в організації виробництва і праці:

а) надання статусу безробітного, якщо протягом семи днів йому не було запропоновано прийнятної роботи;

б) право на отримання допомоги в розмірі:

100% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів;

75% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи про­тягом 90 календарних днів;

50% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи про­тягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати в народному господарстві відповідної області за минулий місяць і не нижче мінімальної заробітної плати;

в) збереження на новому місці роботи, на весь період професій­ного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробіт­ної плати за попереднім місцем роботи;

г) право на достроковий вихід на пенсію за 1,5 року.

Вихідна допомога

Працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не мен­ше середнього місячного заробітку, у разі призову на військову службу - не менше двомісячного середнього заробітку, внаслідок порушення власником законодавства про охорону праці - у розмі­рі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісяч­ного середнього заробітку.

Умови виплати допомоги з безробіття громадянам, зареєстро­ваним на загальних підставах.

Допомога з безробіття виплачується з восьмого дня після реєст­рації громадянина в державній службі зайнятості до працевлашту­вання, але не більше 360 календарних днів протягом двох років;

- для осіб передпенсійного віку - до 720 календарних днів;

- громадянам, які вперше шукають роботу,- не більше 180 ка­лендарних днів.

Розміри допомоги з безробіття громадянам, зареєстрованим на загальних підставах:

а) не менше 50% середньої заробітної плати за попереднім міс­цем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в
народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не
нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробіт­ної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували
початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів;

б) не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної
заробітної плати - в усіх інших випадках, зокрема й громадянам,
які шукають роботу вперше або після тривалої (більше шести мі­сяців) перерви.

Матеріальна допомога з безробіття

Безробітні після закінчення строку виплати допомоги з без­робіття можуть одержувати протягом 180 календарних днів мате­ріальну допомогу з безробіття в розмірі до 75% мінімальної заро­бітної плати, за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян.

Кожному з членів сім'ї, які перебувають на утриманні безробіт­ного, а також громадян, у яких закінчився строк виплати допомоги з безробіття, надається одноразова грошова допомога в розмірі 50% встановленої законодавством мінімальної заробітної плати.

3.4 Державна служба зайнятості

Важливим провідником державної політики на ринку праці є біржа праці. Згідно з Законом України «Про зайнятість населення» цей інститут інфраструктури ринку праці в Україні називається Державною службою зайнятості. Відповідно до Закону, послуги, пов'язані з зайнятістю населення, надаються Державною службою зайнятості безплатно. При цьому вона не вирішує питань про ціну робочої сили.

Основні завдання державної служби зайнятості в Україні: