Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність. ної власності, оскільки такого суб'єкта права інтелектуальної власності, як автор торговельної марки

ної власності, оскільки такого суб'єкта права інтелектуальної власності, як автор торговельної марки, закон не визнає.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне за­значення походження товару згідно зі ст. 502 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження то­варів» можуть бути фізичні або юридичні особи, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що ма­ють безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або гео­графічних місць. Право на використання географічного зазначен­ня, право інтелектуальної власності на яке зареєстроване, мають виробники, які у зазначеному географічному місці виробляють то­вар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до державного реєстру.

Окремо необхідно зазначити, що від суб'єкта права інтелекту­альної власності слід відрізняти суб'єктів процесу набуття право­вої охорони на об'єкти права інтелектуальної власності та процесу захисту права інтелектуальної власності. До другої групи суб'єктів слід віднести, крім суб'єктів права інтелектуальної власності, і тих суб'єктів права, які надають суб'єкту права інтелектуальної влас­ності допомогу в набутті прав та приймають відповідні рішення щодо заявлених на реєстрацію об'єктів, визнаючи їх об'єктами права інтелектуальної власності.

До таких суб'єктів слід віднести патентних повірених, Держав­ний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі — Держдепартамент), Апеляційну палату Держдепартаменту, а також суди. Але ні патентний повірений, ні Держдепартамент, ні Апеляційна палата чи суд, виконуючи кон­кретні завдання — представляючи інтереси заявників (патентні повірені), приймаючи рішення щодо набуття прав на об'єкти пра­ва інтелектуальної власності (Держдепартамент), поновлюючи по­рушене або оспорюване право (Апеляційна палата та суд), — не набувають статусу суб'єкта права інтелектуальної власності, вони мають свій правовий статус, визначений у законодавстві України.

Глава 2. Поняття права інтелектуальної власності

Наприклад, обсяг повноважень патентних повірених регулюється нормами спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності та Положенням про представників у справах інтелекту­альної власності (патентних повірених), затвердженим постано­вою Кабінету Міністрів України № 938 від 27 серпня 1997 р. (з подальшими змінами).