Обмеження права інтелектуальної власності

Частина 2 ст. 424 ЦК України закріплює загальний принцип що­до можливості обмеження майнових прав інтелектуальної влас­ності, які не будуть визнаватися порушенням цих прав. У цьому випадку слід зазначити, що мова йде про обмеження майнових прав інтелектуальної власності, які прямо передбачені в законі. Подібні обмеження бувають кількох видів: часові (строк дії майно­вих прав інтелектуальної власності), географічні (визначаються

Глава 2. Поняття права інтелектуальної власності

кордонами держави або декількох держав, у яких набуваються пра­ва на той чи інший об'єкт права інтелектуальної власності), дозво­лене «вільне використання» (можливість використання об'єкта права інтелектуальної власності без отримання дозволу від суб'єкта права інтелектуальної власності, не зашкоджуючи цим йому), неохоронювані об'єкти (об'єкти, які не можуть набути правової охорони відповідно до законодавства про інтелектуальну власність).

Національний законодавець передбачає можливість викорис­тання об'єктів права інтелектуальної власності без згоди суб'єктів права інтелектуальної власності при дотриманні двох загальних умов: по-перше, воно не повинно створювати перешкод для нор­мальної реалізації майнових прав суб'єктів права інтелектуальної власності; по-друге, воно не повинно порушувати їх права та за­конні інтереси.

Залежно від особливостей об'єктів права інтелектуальної влас­ності та способів їх використання національне законодавство про інтелектуальну власність встановлює різні винятки щодо обме­жень майнових прав інтелектуальної власності. До них належать: вільне використання (ст. 444 ЦК України), примусове відчуження прав (ст. 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»), право попереднього користувача (ст. 470 ЦК України).

Об'єкти права інтелектуальної власності у цивільному обороті

Національний законодавець надає можливість автору або іншо­му суб'єкту права інтелектуальної власності використовувати об'єкт права інтелектуальної власності як вклад до статутного фонду юридичної особи, як предмет договору застави або інших зобов'язань цивільного обороту у якості нематеріального активу (ч. З ст. 424 ЦК України). Слід зазначити, що на сьогодні викори­стання об'єктів права інтелектуальної власності у господарській діяльності здебільшого є винятковим явищем. Це пояснюється відсутністю загальноприйнятих, уніфікованих методичних та методологічних підходів до оцінки вартості об'єктів права інтелек­туальної власності (права на їх використання).