РозділIII. Патентне право. країн характеризується наявністю численних прогалин, неясністю формулювань, достатньою кількістю таких невизначених висловів

країн характеризується наявністю численних прогалин, неясністю формулювань, достатньою кількістю таких невизначених висловів, як «публічний порядок», «неочевидність», «середній фахівець» й інших, що надає судам широкі правотворчі можливості.

Суди заповнюють прогалини законодавства, дають роз'яснення і тлумачення змісту його норм і порядку їх застосування. Винятко­во велика роль судів у заповненні і тлумаченні патентних законів у тих країнах, де чинне законодавство не охоплює регулюванням де­які важливі відносини зі створення і використання винаходів, а та­кож там, де діють застарілі патентні закони (Аргентина, Бельгія й ін.). У подібних випадках судові рішення є, фактично, єдиними джерелами правового регулювання.

Особливу роль виконує судова практика у Великій Британії, США та інших країнах, що сприйняли англосаксонську систему права, де вона не тільки фактично, але й офіційно є основним дже­релом права взагалі і патентного права зокрема. Тут діє система су­дового прецеденту, відповідно до якої рішення суду обов'язкове при розгляді аналогічних справ судом тієї ж чи нижчої інстанції.

Судова практика відрізняється великою нестійкістю і супереч­ливістю. Різні суди найчастіше займають діаметрально протилежні позиції з того самого питання. Непоодинокі випадки, коли той самий суд неоднаково вирішує аналогічні суперечки. Супереч­ливість судових рішень породжує невизначеність, нестійкість па­тентно-правових відносин, викликає серйозні ускладнення при вирішенні конкретних суперечок. Складність і заплутаність судо­вої практики дають можливість великим промисловим фірмам використовувати патентне законодавство у своїх інтересах, тому що ведення судових процесів вимагає залучення висококваліфіко­ваних юристів, чиї послуги коштують дорого і тому не під силу одинаку чи невеликій фірмі.

Разом із тим, судова формотворчість відіграє і позитивну роль у розвитку патентно-правових норм. Суд є тією інстанцією, що вперше зіштовхується з виниклою життєвою ситуацією: він не може відмовити у рішенні справи через неясність чи неповноту закону і вирішує суперечку за власним переконанням на підставі загальних принципів цієї правової системи.

Глава 13. Патентне право: поняття, предмет, принципи, джерела

Суди більш швидко, ніж закон, реагують на зміни цивільних правовідносини. Багато інститутів патентного права, спочатку визнані в судових рішеннях, потім були закріплені законом. На­приклад, у США критерій «неочевидність» винаходу, що був визначений рішенням Верховного суду ще у 1850 p., понад сто років застосовувався на практиці і тільки в 1952 р. був включений до Патентного закону.

Згідно з правовою традицією більшості європейських країн з континентальними системами права, правова система України проводить досить чітке розмежування між сферами правотвор-чості та правозастосування. Поряд із правовими нормами судова практика є важливим елементом правового регулювання. її місце і роль у системі правового регулювання визначаються, з одного бо­ку, необхідністю конкретизації правових норм у процесі їхнього застосування, а з іншого боку — необхідністю заповнення прога­лин у праві, що неминуче з'являються.

Слід зазначити, що в Україні судова практика із патентних спорів поступово накопичується, що сприятиме вдосконаленню правового регулювання відносин у сфері патентного права.

Розглядаючи джерела патентного права в Україні, особливу ува­гу слід приділити міжнародним угодам, учасницею яких є або в найближчому майбутньому буде Україна.

При цьому слід підкреслити, що Україна є учасницею найваж­ливіших міжнародних угод і договорів у сфері охорони промисло­вої власності, у тому числі Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) (1967), Паризької конвенції з охорони промислової власності (1883), Договору про патентну кооперацію, відомого за абревіатурою РСТ (1970), Буда­пештського договору про міжнародне визнання депонування штамів мікроорганізмів з метою патентної процедури (1977), Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків тощо. Здійснюються заходи з імплементації Тимчасової угоди про торгівлю і питань, пов'язаних із торгівлею, між Україною і Євро­пейським Союзом у частині взаємного забезпечення охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, а також відповідних поло­жень Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) і Угоди, що