РозділIII. Патентне право. входить до неї, про торговельні аспекти прав інтелектуальної влас­ності (ТРІПС).

входить до неї, про торговельні аспекти прав інтелектуальної влас­ності (ТРІПС).

Сформована у світі система міжнародних угод у сфері охорони інтелектуальної власності поєднується у рамках Всесвітньої ор­ганізації інтелектуальної власності (ВОІВ),Женевське Міжнарод­не бюро (секретаріат) якої виконує адміністративні функції біль­шості міжнародних угод. У межах ВОІВ функціонують чотири програмних, чотири класифікаційних і п'ять реєстраційних угод. Програмними угодами передбачається підготовка програм із роз­витку міжнародного співробітництва у сфері охорони промислової власності. Такі програми здійснюються за рахунок внесків держав-учасників.

Відповідно до класифікаційних угод розробляються, застосову­ються та удосконалюються Міжнародні системи класифікації об'єктів промислової власності, зокрема для винаходів і корисних моделей — у межах Страсбурзької угоди про Міжнародну патентну класифікацію.

Особливе місце за обсягом робіт і фінансами посідають реєстраційні угоди. Такі угоди передбачають більш-менш уніфіко­вані системи міжнародної реєстрації прав промислової власності. При цьому Міжнародне бюро ВОІВ виконує роботу, близьку до роботи звичайного патентного відомства. Усі реєстраційні угоди фінансуються за рахунок зборів, що сплачуються приватними осо­бами, а не державами. Для винаходів і корисних моделей такою угодою є Договір про патентну кооперацію (РСТ).

Паризька конвенція з охорони промислової власностіє основною міжнародною угодою, що містить загальні принципи охорони прав на об'єкти промислової власності. Вона була підписана 11 державами на дипломатичній конференції в Парижі у 1883 р. У межах цієї угоди здійснюються найбільш вагомі проекти ВОІВ щодо надання допомоги державам у становленні патентної систе­ми, гармонізації національних законодавств. Членство у Па­ризькій конвенції є необхідною умовою участі держав у низці інших угод. Це цілком відкрита міжнародна угода, тобто участь у ній нічим не зумовлена і залежить тільки від волі даної держави. На 15 січня 2006 р. учасниками конвенції були 169 держав.

Глава 13. Патентне право: поняття, предмет, принципи, джерела

Паризька конвенція надає державам, що приєдналися до неї, повну волю щодо національних законодавств про охорону про­мислової власності, за винятком низки положень, яких обов'язко­во повинні дотримуватися всі держави-учасниці.

Одне з найважливіших положень Паризької конвенції — прин­цип «національного режиму», згідно з яким кожна держава-учасни-ця зобов'язана надавати громадянам інших держав-учасниць такі самі права з охорони прав на об'єкти промислової власності, які вона надає або коли-небудь буде надавати своїм громадянам. Це стосується і осіб, що проживають або що мають постійне місцез­находження на території держави-учасниці, при цьому згідно з Конвенцією іноземні громадяни зобов'язані вести свої справи за допомогою національних патентних повірених.

Другим найважливішим положенням є принцип конвенційного пріоритету (ст. 4). Він передбачає, що будь-який заявник, що по­дав правильно оформлену заявку на патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок в одній країні, може протягом визна­ченого терміну зажадати охорону в усіх державах-учасницях зі збе­реженням пріоритету першої заявки. Для патентів на винаходи і корисні моделі цей термін становить 12 місяців із дати подачі первісної заявки, для промислових зразків — шість місяців.

Право пріоритету означає, що ці наступні заявки в інших дер­жавах будуть розглядатися як подані на дату подачі першої заявки, тобто вони будуть мати пріоритет перед будь-якими заявками, по­даними у цей термін, і їм не будуть протиставлені публікації або інші дії, що відбулися за цей проміжок часу.

Крім того, надається виставковий пріоритет об'єктам промис­лової власності, які демонструвалися на офіційних міжнародних виставках, організованих на території однієї з країн-учасниць Конвенції.

Договір про патентну кооперацію (РСТ)був підписаний у 1970 р. і набрав сили в 1978 р. Станом на 15 квітня 2006 р. учасниками Договору були 130 держав — учасниць Паризької конвенції. Договір передбачає подачу міжнародних заявок на винаходи, а та­кож міжнародне співробітництво (кооперацію) у сфері патентного пошуку. РСТ забезпечує можливість подачі міжнародної (патент-