У сфері інтелектуальної власності в Україні

Організація патентної освіти і підвищення патентної культури є актуальною державною проблемою. Від рівня організації винахід­ницької та раціоналізаторської діяльності в Україні значною мірою залежить ефективність роботи організацій і підприємств зі створення нової техніки і вдосконалення виробництва. Як галузь знань патентознавство виникло на стику управління, права, техніки, економіки, психології, інформатики. У патентознавстві як самостійній науковій дисципліні різноманітність об'єктів науково-технічної і художньої творчості зумовила створення таких розділів: винахідницького і патентного права, патентної інфор­мації, патентної експертизи, патентних досліджень, міжнародної торгівлі ліцензіями, методології винахідницької творчості, еко­номіки винахідництва.

Система підготовки кадрів у галузі винахідництва і патенто-знавства передбачає навчання таких категорій слухачів:

— керівних працівників міністерств, відомств, підприємств,
організацій;

— працівників органів із винахідництва і раціоналізації;

— патентних повірених;

— методистів та організаторів винахідницької творчості;

— винахідників, раціоналізаторів, новаторів виробництва;

— студентів вузів і технікумів, учнів професійно-технічних та педагогічних училищ, школярів.

Виходячи з цієї класифікації категорій слухачів повинні бути передбачені різні форми організації навчання, характер яких відо-

Розділ VIII. Освіта у галузі інтелектуальної власності

бражає конкретні завдання, що стоять перед галуззю виробництва, науковою або виробничою ланкою, а також умовами діяльності окремих груп.

В Україні склалася система навчання спеціалістів цього напрям­ку, що включала два канали: державний і громадський. До держав­ного входили спеціалізовані навчальні заклади (інститути і курси підвищення кваліфікації), вузи, технікуми, СПТУ, школи. До гро­мадського — інститути технічної творчості і патентознавства Това­риства винахідників і раціоналізаторів України, університети і школи технічної творчості Спілки інженерних і наукових товариств України, курси та семінари, що проводить Товариство «Знання» України, школи молодого раціоналізатора на підприємствах та ін.

Створенню єдиної державно-громадської системи навчання науково-технічної творчості в Україні сприяло введення у 1979 р. Міносвітою УРСР факультативного курсу «Основи винахідниць­кої та раціоналізаторської роботи» для учнів загальноосвітніх шкіл і міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, введення Мінвузом України навчального курсу «Основи технічної твор­чості» для студентів вузів (56 годин) і технікумів (16 годин), а та­кож рішення Держпрофтехосвіти СРСР ЦР ВТВР про введення факультативного курсу «Творчість у моїй професії» (40 годин) для учнів професійно-технічних училищ. Було здійснено випуск на­вчальних посібників зі згаданих курсів. У колишньому СРСР на державному рівні спеціалізовану підготовку здійснювали Цент­ральний інститут підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів народного господарства в галузі патентної роботи (ЦІПК) і Вищі державні курси підвищення кваліфікації з питань патентознавства і винахідництва (ВДКПВ).

Центральний інститут підвищення кваліфікації був єдиним в СРСР навчальним закладом із підготовки патентознавців з кола спеціалістів з вищою освітою. Навчання: з відривом від вироб­ництва (денна форма) — строком до 6 міс; без відриву від вироб­ництва (вечірня форма) — 1,5 роки; заочне навчання — до 2 років.

На шести кафедрах по загальній програмі обсягом 1020 на­вчальних годин викладалися такі дисципліни: науково-технічна експертиза, винахідницьке і патентне право, патентна інформація

Глава 35. Розвиток освіти у сфері інтелектуальної власності в Україні і патентна документація, патентні дослідження, методологія ви­нахідницької творчості, економіка і організація винахідництва, патентування і ліцензії. Слухачі спеціалізувалися з п'яти основних напрямків: патентознавець, патентознавець-дослідник, патентоз-навець-експерт, патентознавець-інформатор, методист-організа-тор винахідницької творчості. Для патентних працівників, що навчалися на заочному відділенні, було створено навчально-кон­сультаційний пункт у Харкові. Слухачі, що успішно завершили навчання і захистили дипломну роботу, отримували другу вищу патентно-інноваційну освіту і кваліфікацію «патентознавець». При інституті діяла аспірантура і докторантура, спеціалізована вчена рада з присудження ступеня кандидата і доктора наук (юри­дична, економічна і соціологічна спеціальність).

На ВДКПВ на навчання з відривом від виробництва (на строк навчання до 2 міс.) і без відриву (на 6 міс.) приймалися особи, що мали вищу, середню спеціальну або загальну середню освіту з кола керівників підприємств і організацій, їх заступників, начальників відділів, секторів, лабораторій, цехів і інших структурних під­розділів, інженерно-технічних і наукових працівників, новаторів виробництва. Філіали ВДКПВ діяли в Києві, Харкові, Дніпропет­ровську, Донецьку, Запоріжжі, Львові. Головне завдання курсів:

— організація і здійснення очного, вечірнього і заочного на­вчання;

— організація навчального процесу згідно з затвердженими на­вчальними програмами, що включають вивчення питань винахід­ницького і патентного права, патентної інформації, експертизи за­явок на новизну і корисність, експертизи об'єктів техніки на патентну чистоту, патентування винаходів за кордоном і торгівлі ліцензіями, організації винахідницької і патентно-ліцензійної діяльності; економіки; навчання методам винахідницької творчості;

— організація лекцій і консультацій на підприємствах, в організаціях і установах з окремих питань винахідницької і патент­но-ліцензійної діяльності;

— розробка методичних вказівок і завдань із вивчення про­грам, підготовка пропозицій видання навчальних і наочних посібників;

Розділ VIII. Освіта у галузі інтелектуальної власності

Глава 35. Розвиток освіти у сфері інтелектуальної власності в Україні

— забезпечення висококваліфікованими викладачами семінарів і нарад із питань винахідницької і патентно-ліцензійної діяльності, що проводять міністерства і відомства.

Відсутність штатних викладачів була однією з особливостей на­вчання на ВДКПВ: до викладання залучалися кваліфіковані працівники Держкомвинаходів та інших організацій, а також ви­кладачі вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Важли­вим фактором підвищення якості й ефективності навчального процесу було періодичне навчання та атестація складу викладачів ВДКПВ. Після розпаду СРСР відділення ВДКПВ свою роботу в Україні припинили.

Створення в Україні Державного патентного відомства, а зго­дом Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України, національної системи охорони інтелектуальної власності викликало необхідність удосконалення освіти у сфері інтелекту­альної власності, організації системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів у галузі правової охорони та ко­мерційної реалізації об'єктів інтелектуальної власності.

Необхідно було організувати підготовку дефіцитних за сучас­них умов спеціальностей: менеджерів інноваційної діяльності, патентознавців-дослідників, патентознавців-експертів, патен-тознавців-інформаторів, патентознавців-юристів, патентних повірених та ін.

Виникла потреба й у певній переорієнтації підготовки і перепідго­товки спеціалістів. А звідси — необхідність переорієнтації навчально­го процесу та введення у навчальних закладах нових дисциплін.

Відповідно до Закону України «Про освіту» здійснено перехід на чотириступеневу систему підготовки спеціалістів, яка має за­безпечити спадкоємність знань на всіх загальноосвітніх рівнях та в спеціалізованих навчальних закладах. При підготовці спеціалістів присвоюються кваліфікації певного професійного спрямування або спеціальності, що відповідають таким освітнім рівням, як:

— молодший спеціаліст (забезпечують технікуми, училища);

— бакалавр (забезпечують коледжі, інститути);

— спеціаліст (забезпечують інститути, університети);

— магістр (забезпечують інститути, академії, університети).

Сьогодні в Україні здійснюють підготовку фахівців за спеціаль­ністю 7(8)000002 «Інтелектуальна власність» освітньо-кваліфі­каційного рівня спеціаліст і магістр.

Координацію діяльності усіх навчальних закладів щодо підго­товки фахівців з питань інтелектуальної власності здійснює спеціалізований вищий навчальний заклад державної системи правової охорони інтелектуальної власності «Інститут інтелек­туальної власності і права», що функціонує у складі Навчально-на-уково-виробничого комплексу «Академія інтелектуальної влас­ності», створеного наказом Міністерства освіти і науки України (МОН) № 204 від 15 квітня 2004 р.

У цьому комплексі підвищують кваліфікацію у сфері інтелектуаль­ної власності також спеціалісти МВС, митних органів, СБУ, судді, професійні оцінювачі прав інтелектуальної власності, науково-педа­гогічні працівники вищих навчальних закладів та інші спеціалісти.

В Інституті було розроблено науково-методичне забезпечення спеціальності 7(8)000002 «Інтелектуальна власність» (галузевий стандарт вищої освіти). За його ініціативою була створена мережа з 16 ВНЗ підготовки студентів, в яких на основі створеного інсти­тутом навчально-методичного забезпечення проводиться підго­товка спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Інтелектуальна

власність».

Інститутом також було розроблено, а МОН України введено модуль «Право інтелектуальної власності» до спеціальності «Пра­вознавство» для усіх напрямів підготовки (наказ МОН України № 811 від 20 жовтня 2004 p.). Водночас зазначений інститут не є єдиним ВНЗ України, у якому можна отримати освіту у сфері інте­лектуальної власності.

Другу вищу освіту у сфері інтелектуальної власності можна отримати у Міжгалузевому інституті післядипломної освіти при Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» (м. Харків)¹, у Національному технічному університеті

¹ Слід звернути уваги, що саме МІПК НТУ «ХПІ» був першим в Україні закладом освіти, з якого почала формуватися національна система підготовки кадрів з інтелектуальної влас­ності. В його стінах були підготовлені фахівці, які працюють зараз у патентному відомстві України, в органах державної влади, наукових установах, патентні повірені тощо.