Розділ VIII. Освіта у галузі інтелектуальної власності

«Київський політехнічний інститут», на факультеті післядипломної освіти в Університеті економіки і права «КРОК» (м. Київ), у Національній металургійній академії України (м. Дніпропет­ровськ), у Тернопільському національному економічному універ­ситеті (м. Тернопіль), Східноукраїнському державному універси­теті (м. Луганськ) тощо.

МОН активно співпрацює з міжнародними організаціями щодо підготовки фахівців у сфері інтелектуальної власності. У 2002 р. МОН уклало Рамкову угоду про співробітництво із Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, спрямовану на співпрацю у сфері наукових досліджень та підготовки спеціалістів у сфері інтелектуальної власності.

Особлива увага приділяється проблемі розвитку інтелектуаль­ного потенціалу обдарованої молоді. У жовтні 2004 р. підписано Договір про взаємодію між Державним департаментом інтелекту­альної власності та Малою академією наук учнівської молоді України, в якому визначені основні напрямки співпраці щодо використання творчих здобутків молодих новаторів.

У цілому можна зробити висновок, що інтелектуальні ресурси в Україні можуть і повинні стати одним із головних джерел збіль­шення суспільного багатства нації. Органи державної влади, наукові організації, державні підприємства, підприємства малого і середнього бізнесу потребують послуг висококваліфікованих спеціалістів із питань інтелектуальної власності.

Питання для самоконтролю:

1. Чим пояснюється необхідність підготовки фахівців у галузі інтелек­туальної власності?

2. Яка міжнародна практика підготовки фахівців з інтелектуальної власності?

3. Проаналізуйте досвід підготовки фахівців з інтелектуальної влас­ності в Україні у другій половині XX століття?

4. Яким чином організується підготовка спеціалістів з інтелектуальної власності в Україні на сучасному етапі?

Рекомендована література до глави:

1. Андрощук Г. А., Косенко А. Т. Совершенствование патентного
образования в УССР. - К., 1986. — 32 с

2. Андрощук Г. А., Мусиенко В. Б., Щур А. В. Повышение эффективности системы обучения научно-техническому творчеству (на примере Украинской ССР) // Методологические проблемы научно-технического творчества. Тезисы докладов Всесоюзной научно-практической конференции. — Рига, 1988. — С. 239-241.

3. Андрощук Г. О. Правове регулювання представництва у сфері інтелектуальної власності//Інтелектуальна власність. — 1999. — № 12. —

С 4-6.

4. Андрощук Г. О. Центр міжнародних досліджень промислової
власності // Міжнародна освіта. — 1997. — № 1. — С. 35.

5. Франсон Л. Викладання авторського права в університетах країн Європейського Союзу // Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: У 2-х кн. / За ред. А. С Довгерта. — Кн. 2: Виступи, статті європейських спеціалістів / Уклад. В. С. Дроб'язко. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. -460 с.

6. Max Planck Institute for Foreign and International Patent, Copyright and

Competition Law, Munikh. — P. 10.

7. Studies in Intellectual Property and Technology Transfer 2001-2002.
Franklin Pierce Law Center. — P. 10.

Додатки