Операції з нематеріальними активами з ознаками гудвіл.

Відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств (п. 1.7 ст. 1) під гудвілом приймають нематеріальні активи, вартість яких визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підля­гає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат

платника податку.

Вартість гудвілу відтворює узагальнені наслідки впливу об'єктів не­матеріальних активів, які не мають можливості якось оцінити та вида­ти відповідні документи про їх реєстрацію. Такі об'єкти нематеріаль­них активів не відображені в балансі і мають ознаки гудвілу, але визна­чення розміру їх впливу сьогодні є невирішеною проблемою.

З позиції оподаткування нематеріальні активи з ознаками гудвілу не оподатковуються, тому що оподатковано прибуток, який отримано за результатами впливу використання кращих управлінських якостей тощо. Одночасно гудвіл не враховується у визначення валових витрат платника податку, тому що його розмір перекриває валовий дохід, що приводить до зменшення оподатко­ваного прибутку підприємства. Операції з роялті.

Відповідно до Закону про оподаткування прибутку підприємств (п. 1.30 ст. 1) під роялті приймають платежі будь-якого виду, одер­жані як винагорода за користування або надання права на корис­тування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші за­писи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінемато­графічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення;

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгові марки, дизайну, секретного креслення моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, ко­мерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених вище, у володіння, розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності нада­ють право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності, або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Згідно з п. 1.21 ст. 1 Закону про прибуток роялті є доходом із джерелом його походження з України, тобто доходом, отриманим резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їхньої діяль­ності на території України.

Щодо роялті як винагороди, то це такі нематеріальні активи, які підлягають амортизації у їх господаря (продавця) і вартість яких повертається продавцю в сумі реалізації за наданий в корис­тування нематеріальний актив. Одночасно покупець перераховує продавцю певну суму винагороди за використання у своїй госпо­дарський діяльності отриманих (наданих) нематеріальних активів. Джерелом такого роялті є прибуток або будь-який інший вид ви­нагороди як еквівалент відповідної суми прибутку, який є резуль­татом використання такого виду нематеріальних активів у госпо­дарській діяльності підприємства-покупця.

Це є прямий доход продавця, який враховує не тільки вартість нематеріальних активів у складі суми реалізації ліцензії, а і доход від реалізації ліцензії як додатковий доход — роялті. Це є винаго­рода покупця продавцю за використані нематеріальні активи, яка додатково стимулює відтворення об'єктів нематеріальних ак­тивів із найкращими видами. Зауважимо, що, на відміну прибут­ку від реалізації нематеріальних активів, роялті як винагороди може і не бути, якщо прибуток буде отримано менший, ніж у складі в сумі реалізації продукту по ліцензії. На жаль, у деяких

Глава 33. Оподаткування операцій з нематеріальними активами випадках продавці нематеріальних активів примушують покуп­ців укладати угоди з виплатою роялті як винагороди, без враху­вання фактично отриманого прибутку, який перевищує прибуток у складі суми реалізації ліцензії за використання нематеріальних активів, тобто такі операції не враховують джерела покриття роялті як винагороди.

Підприємства-отримувачі роялті згідно з підпунктом 4.1.4 ст. 4 Закону про прибуток зараховує його до валових доходів. Під­приємство, яке сплачує роялті згідно з підпунктом 5.4.2 ст. 5, включає роялті до складу валових витрат.

Не є об'єктами оподаткування податком на додану вартість ви­плати роялті у грошовій формі (підпунктом 3.2.7 ст. З Закону про ПДВ).

Питання для самоконтролю:

1. Що є об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств при здійсненні операцій із нематеріальними активами?

2. Який метод застосовується при розрахунку суми амортизаційних відрахувань нематеріальних активів?

3. Що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операцій із нематеріальними активами?

4. На яких засадах здійснюються операції з придбання нематеріальних

активів?

5. Які засади здійснення операцій з продажу нематеріальних активів?

6. В чому полягають особливості оподаткування операцій з нема­теріальними активами з ознаками гудвіл?

7. Які засади оподаткування операцій з роялті?

Рекомендована література до розділу:

1. «Про оподаткування прибутку підприємств»: Закон України у ре­дакції Закону України № 283/97-ВР від 22 травня 1997 р. зі змінами і до­повненнями.

2. «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяль­ність в Україні»: Закон України № 2658 від 12 липня 2001 р.

3. «Про податок на додану вартість»: Закон України №168/97 від
З квітня 1997 р. зі змінами і доповненнями.

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

4. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: Закон України № 966-XIV від 16 липня 1999 р. зі змінами і доповненнями.

5. Бутнік-Сіверський О. Евристика в інтелектуальній економіці або формування системи інноваційного підприємництва // Інтелектуальна власність. - 2005. - № 8. - С 29-34; № 9. - С. 27-32.

6. Бутнік-Сіверський О., КрасовськаА. Теоретичні засади інтелектуаль­ної інноваційної діяльності на підприємстві // Економіка України. — 2002. - № 12. - С 31-37.

7. Вачевський М. В., Кремень В, Г., Мадзігон В. М., Скотний В. Г., Шев­ченко Г. Є., Вачевський О. М. Інтелектуальна власність: Теорія і практика інноваційної діяльності: Підручник / За ред. проф. М. В. Вачевського. — К.: ВД «Професіонал», 2005.

8. Волынец-Руссет Э. Я. Коммерческая реализация изобретений и ноу-хау (на внешних и внутренних рынках). — М.: Юристь, 1999.

9. Зинов В. Г. Управление интеллектуальной собственностью: Учеб. пособие. — М.: Дело, 2003.

10. Крайнев П. П. Інтелектуальна економіка: Управління промисло­вою власністю (Монографія). — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.

11. Крижна В. Загальна характеристика договорів щодо розпоряджен­ня майновими правами інтелектуальної власності // Право України. — 2004.-№ 9.-С 68-71.

12. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів // За ред. О. Б. Бутнік-Сіверського: Кол. авторів: О. Б. Бутнік-Сіверський, Ю. Л. Борко, В. В. Клявлін та ін.: Наук.-практ. вид. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000.

13. ОлейкоЛ. Інтелектуальний капітал: Методичні аспекти // Інтелек­туальна власність. — 2003. — № 6. — С. 43-46.

14. Практичний посібник з оподаткування нематеріальних активів // За ред. О. Б. Бутнік-Сіверського: Кол. авторів: О. Б. Бутнік-Сіверський, Ю. Л. Борко, В. В. Клявлін та ін.: Наук.-практ. вид. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре, 2000.