Та документальне її оформлення

Господарська діяльність пов'язана з підприємницькою діяльністю, тому підприємець, маючи у своєму активі (на балансі підприємства) продукт інтелектуальної власності, може розпоряджатися ним на свій розсуд, а саме: продати, передати в заставу для отримання кредиту, розширити (збільшити) власний капітал за рахунок внесення до ста­тутного капіталу іншого суб'єкта господарювання тощо.

Із позиції бухгалтерського обліку об'єкти права інтелектуальної власності, прийняті на баланс згідно з обліковою політикою під­приємства, набувають статусу нематеріальних активів і оцінюються за сумою витрат, пов'язаних зі створенням, придбанням та доведенням до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.

Нематеріальні активи як об'єкт бухгалтерського обліку та фі­нансової звітності в умовах трансформованого з 2000 р. бухгал­терського обліку повинні відповідати сьогодні таким ознакам:

Первісна вартість придбаного нематеріального активу скла­дається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговель­них знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають від­шкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку.

В господарській діяльності:

— первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вар­тості переданого нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість із включен­ням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду;

— первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює спра­ведливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Справедлива вартість нематеріального активу — це сума, за якою актив може бути обмінений чи отриманий в операції між не­залежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

• Первісна вартість безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання.

• Первісна вартість нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визначається погоджено замов­никами (учасниками) підприємства з урахуванням справедливої

вартості.

• Первісна вартість окремого об'єкта нематеріальних активів,
сплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об'єктів.

• Первісна вартість нематеріального активу, створеного під­
приємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі мате­
ріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створен­
ням цього нематеріального активу та приведенням його до стану
придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації
юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

• Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на су­
му витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних ак­
тивів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які
сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх еко­
номічних вигод.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придат­ному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

Ціна (вартість) придбання нематеріального активу повинна враховувати:

— принцип комплексного обліку трьох груп факторів: витрати, цінність для покупця, вплив конкуренції;

— принцип обліку лише релевантних витрат;

— застосування адекватних методів виділення частки інтелек­туальної власності загальній вартості або прибутку від викорис­тання комплексного об'єкта.

Головною умовою для здійснення операції з інтелектуальною власністю стає присутність її на активному ринку, якому прита­манні такі умови:

— предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є од­норідними;

— у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і по­купців;

— інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.

У разі відсутності умов, для яких існує активний ринок, пере­оцінка нематеріальних активів може здійснюватися за справедли­вою вартістю не за балансом тих, щодо яких існує ринок з ознака-

Глава 31. Інтелектуальна власність в системі бухгалтерського обліку... ми неудосконаленої конкуренції, а саме для якого притаманні такі

умови:

— на ринку діють десятки переважно серйозних підприємств,

які конкурують між собою;

— конкуренти здійснюють продаж нематеріальних активів од­ного виду, але з визначеними лише їм особливостями;

— кожне підприємство володіє монопольним правом продажу свого нематеріального активу;

— на такому ринку домінує нецінова конкуренція, яка спи­рається на нематеріальні активи зі своїми особливостями з широ­ким використанням реклами та правом продажу торгової марки;

— контроль над ринковим ціноутворенням здійснюється у
вузьких межах.

Бухгалтерський облік також передбачає, що у разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку), щоб не було пере­косу вартості групи. Це означає, що всі об'єкти однієї групи відображаються за первісною вартістю або всі — за ринковою вартістю (справедливою вартістю).

Переоцінена первісна вартість об'єкта нематеріального активу та знос об'єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи нема­теріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріального активу відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки — у складі витрат звітного періоду.

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відобра­женню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

—витрати на дослідження;

—витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

—витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

РозділVII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

— витрати на створення, організацію та переміщення під­
приємства або його частини;

— витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гуд­
віл), вартість видання.

Використання інтелектуальної власності як нематеріальних активів у господарській діяльності підприємств та відображення в бухгалтерському обліку операцій із використання таких об'єктів дозволяє:

—документально підтверджувати довгострокові майнові права на підставі їх обліку на балансі підприємства;

—здійснювати амортизацію нематеріальних активів у встанов­леному порядку залежно від терміну їх корисного використання, що дозволяє отримати амортизаційні фонди для подальшого онов­лення нематеріальних активів;

—отримувати додатковий прибуток від передачі прав використан­ня об'єктів інтелектуальної власності, а також забезпечувати обгрун­товане регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;

—сплачувати фізичним та юридичним особам авторську вина­городу у вигляді роялті;

—здійснювати комерційні операції у вигляді застави, обміну на надійні активи, реалізації тощо з метою отримання доходів і залу­чення кредитних відповідних ресурсів;

—оновлювати технічний стан виробництва і технологій шля­хом впровадження інтелектуального капіталу в господарський оборот підприємств;

—здійснювати корпоративні (трансакційні) операції шляхом внесення до статутних капіталів інших підприємств (господарсь­ких товариств) власний інтелектуальний продукт, що дозволяє за­лучити додатково фінансові ресурси і отримати відповідні корпо­ративні права з метою впливу на діяльність господарських това­риств;

—документальне оформлення нематеріальних активів. Надхо­дження та оприбуткування об'єктів права інтелектуальної власності (ОІВ) на підприємстві здійснюється на підставі довгост­рокового наказу про облікову політику, згідно з яким створюється комісія про прийняття (вибуття) ОІВ, яка розглядає і приймає

Глава 31. Інтелектуальна власність в системі бухгалтерського обліку...

відповідне рішення, що фіксується в протоколі. За результатами розгляду видається наказ (розпорядження) щодо прийняття на ба­ланс ОІВз оформленням акту введення ОІВ в господарський обо­рот. Тут вказується докладна характеристика об'єкта, його первісна вартість, термін корисного використання і норма зносу (амортизації), підрозділ, в якому буде використовуватись ОІВ (не­матеріальний актив), підписи посадових осіб, які прийняли на ба­ланс об'єкт, з додаванням документів, у яких описується сам об'єкт нематеріальних активів або порядок його використання.

Для оприбуткування ОІВна підприємстві використовуються типові форми ведення аналітичного обліку нематеріальних ак­тивів та порядок їх застосування, затверджені наказом Міністерст­ва фінансів України № 732 від 22 грудня 2004 p.:

— НА-1 «Акт введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;

— НА-2 «Інвентарна картка обліку об'єкта права інтелектуаль­ної власності у складі нематеріальних активів»;

— НА-3 «Акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»;

— НА-4 «Інвентаризаційний опис об'єкта права інтелектуаль­ної власності у складі нематеріальних активів».

Господарські операції з нематеріальними активами відобража­ються в облікових реєстрах, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 356 від 29 грудня 2000 p., під час надходження первинних документів, залежно від характеру і змісту операцій.

Питання для самоконтролю:

1. Яким ознакам повинні відповідати нематеріальні активи як об'єкт бухгалтерського обліку?

2. За яких умов нематеріальний актив слід відображати в балансі підприємства?

3. На підставі яких правових актів здійснюється бухгалтерський облік нематеріальних активів?

4. З чого складається первісна вартість придбаного нематеріального активу?

5. Що являє собою справедлива вартість нематеріального активу?

7₂21 7-259

РозділVII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

6. Які витрати не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені?

7. Яким чином повинні документально оформлюватися нематеріальні активи?

Глава 32 Механізм комерціалізації інтелектуальної власності

Використання інтелектуальної власності в господарській діяль­ності здійснюється на умовах її комерціалізації. В цьому процесі є обов'язково як мінімум чотири учасники: автор розробок (винахо­ду, сорту рослин, корисної моделі тощо), стратегічний партнер, менеджер та інвестор.

Механізм комерціалізації є відтворенням руху інтелектуального капіталу з метою отримання прибутку. Для менеджера інтелекту­альний капітал має два основні компоненти: людський капітал та інтелектуальні активи. Людський капітал чи інтелектуальна сила створюють інновації і те, що можна описати й ідентифікувати, що стає інтелектуальними активами. Деякі інтелектуальні активи, звичайно ті, що мають більший комерційний потенціал, отриму­ють правову охорону і стають нематеріальними активами.

Господарська діяльність стає засобом реалізації економічних інтересів. Для реалізації у своїй сукупності (в інноваційному про­екті) приватних інтересів (власника, інвестора) необхідно, щоб ко­мерціалізація інтелектуальної власності давала власнику, інвестору надлишок доходу над їх витратами, тобто можливість збагачення. В цьому випадку інтелектуальний капітал у формі інтелектуальної власності набуває споживчих якостей. Отримання надлишку над витратами є основним рушієм підприємництва (бізнесу).

Для зрозуміння того, звідки береться надлишок над авансова­ним капіталом, слід проаналізувати процеси, що відбуваються безпосередньо у процесі створення інтелектуального продукту, тобто це результат свідомих дій підприємця (власників, інвес­торів).

Глава 32. Механізм комерціалізації інтелектуальної власності

В умовах господарської діяльності підприємство для створення інтелектуального продукту насамперед авансує кошти (інвестиції) для придбання (використання) необхідних факторів виробництва, тобто елементів постійного та змінного капіталу. Капітал (або інвестиції) тут виступають як виробничий капітал, функцією якого є створення інтелектуального продукту і додаткової вартості. Для одержання вартості і додаткової вартості у грошовій формі треба продати продукт капіталу. При цьому капітал набуває форми то­варного капіталу, головною функцією якого є реалізація інтелек­туального продукту й одержання додаткової вартості у грошовій формі. Таким чином, інтелектуальний продукт проходить три стадії капіталу — грошову, виробничу і товарну. Такий послідовний рух називається кругообігом інтелектуального капіталу.

З означених позицій в чистому вигляді інтелектуальний капітал — це створений або придбаний інтелектуальний продукт, який має вартісну оцінку, об'єктивований та ідентифікований (відо­кремлений від підприємства), утримується підприємством (суб'єктом господарювання) з метою ймовірності одержання при­бутку (додатковоївартості). Вартість інтелектуального продукту (товару), що створений за умов застосування найманої праці, як су­ма постійного, змінного капіталу та додаткової вартості. Вартісна оцінка інтелектуальної власності є інтелектуальний капітал, який об'єктивований та ідентифікований із позиції створеного або придбаного інтелектуального продукту, який набув право інтелек­туальної власності.

При використанні створеного інтелектуального продукту безпосередньо на самому підприємстві додаткова вартість скла­дається здвох частин, а саме: з частини додаткової вартості, яка входить до складу інтелектуального капіталу, отриманого в чисто­му вигляді, і зрешти додаткової вартості, яка отримана при реалі­зації продукції звикористанням інтелектуального капіталу в чистому вигляді, тобто на умовах використання вже оновлених або удосконалених засобів і предметів праці, найманої робочої сили.

Комерціалізація інтелектуальної власності виникає при вико­ристанні результатів інтелектуальної діяльності на умовах укла­дання договорів, наприклад: між співавторами патенту; між

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

власниками патенту й авторами у зв'язку з виплатою винагороди за використання об'єкта промислової власності; між власниками патенту під час комерційної реалізації інтелектуального продукту. Договори про передачу права власності, як зазначено чинним за­конодавством України, потрібно здійснювати у письмовій формі і реєструвати у чинному порядку.

Відповідно до чинного законодавства України про охорону прав інтелектуальної власності комерційну реалізацію прав на ре­зультати інтелектуальної діяльності в повному обсязі або частково власник охоронного документа здійснює шляхом передачі прав власності або видачі дозволу на його використання шляхом укла­дення ліцензійного договору.

За ліцензійним договором власник, наприклад, патенту (ліцен-зіар) надає своєму контрагенту (ліцензіату) право на використан­ня патенту в зазначених межах своїх прав. Залежно від обсягу переданих прав розрізняють договір виключної і невиключної ліцензії.

При наданні виключних правзастосовується тріада правочинно-стей «володіння, користування і розпорядження». Враховуючи не­матеріальний характер результатів інтелектуальної власності, деякі спеціалісти розглядають власність на об'єкти творчої діяльності не як класичну тріаду правочинностей власника, а в інших виключ­них правочинностях — «забороняти» і «дозволяти». В такому разі буде присутня тільки правочинність лише з використання (розпо­рядження). Особливо це важливо враховувати, коли право на інте­лектуальну власність є внеском до статутного капіталу в обмін на корпоративні права.

Із позиції правочинності власників виключних прав відносно промислової власності можна з позиції юриста віднести:

правочинності володіння:

— визначення власника патенту;

— хто з власників вирішує питання про підтримку чинності па­тенту (питання вирішують спільно або за більшістю голосів, якщо співвласників декілька);

— порядок сплати мита (одним зі співвласників або кожним почергово);

Глава 32. Механізм комерціалізації інтелектуальної власності

правочинності користування:

—право використання винаходу за патентом увласному вироб­ництві;

—право використання на інших підприємствах;

—право рекламно-комерційної розробки винаходу;

—право використання винаходу за патентом при створенні під­приємств будь-якої організаційно-правової форми, а також спіль­них підприємств;

— правочинності виплати винагороди авторам і особам, що
сприяють створенню, правовій охороні і використанню об'єктів
промислової власності;

правочинності розпорядження — право надання дозволу на викори­стання іншим особам, що включає:

— право укладати договори про передачу права власності на па­тент;

— право продажу патенту;

— право укладати ліцензійні договори з різним обсягом переда­них прав;

— право передачі в статутні фонди інших підприємств, під за­ставу, в кредит тощо.

Коли укладається договір невиключної ліцензії, ліцензіату передаються права в обмежених рамках, і ліцензіар залишає за собою право подальшого використання винаходу або інше в повному обсязі на тій же території.

Виходячи з цих правових позицій відносно використання інте­лектуальної власності в умовах господарської діяльності, тобто умовах комерційного використання результатів інтелектуальної діяльності, стає зрозумілою складність проблеми комерціалізації на рівні правових відносин, а саме якщо мати на увазі певні труд­нощі, які мають місце при розробці договірних документів між суб'єктами договірних відносин.

З економіко-фінансового погляду інтелектуальна власність в умовах господарської діяльності (комерціалізації) набуває голо­вної ознаки — спроможності за рахунок неї отримати доход, приносити відповідний ефект при її використанні.

7₂+21 7-259

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

Ця ознака логічно пов'язується з вимогами економічного зміс­ту господарської діяльності, яка згідно зі ст. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР у редакції від 22 травня 1997 р. (зі змінами та доповненнями) розгля­дається як «будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

Господарська діяльність пов'язана з підприємницькою діяль­ністю, тому нинішній підприємець, маючи у своєму активі продукт інтелектуальної власності, може розпоряджатися ним на свій розсуд.

В усіх випадках така діяльність можлива за умов укладання різ­них договірних відносин, що передбачено розділом IV Цивільного кодексу України. Виникнення зобов'язань починається з моменту, коли договір, укладений за взаємною згодою сторін, стає чинним (ст. 6, ст. 509, ст. 526 Цивільного кодексу України). У цьому випад­ку проблема комерціалізації інтелектуальної власності розгля­дається в правовій площині, чому повинні передувати економіко-фінансові розрахунки, з якими пов'язане визначення вартості переданих (реалізованих) прав, визначення економічних наслід­ків. При цьому слід чітко відрізняти вартість інтелектуальної власності від вартості прав на її придбання або продаж.

Вартість інтелектуальної власності враховує сукупність витрат, пов'язаних із розробкою, адаптацією, підтримкою на відповідно­му рівні об'єктів власності.

Вартість прав на придбання або продаж інтелектуальної влас­ності враховує лише вартісну ціну придбання або продажу з ураху­ванням прибутку (рентабельності) і податкових відрахувань. Обмежувальним фактором тут може стати розмір амортизаційних відрахувань покупця при використанні ОІВ, які збільшують собівартість продукції, а також інвестиційні можливості покупця.

Питання для самоконтролю:

1. Що являє собою механізм комерціалізації інтелектуального капіталу?

2. Що таке інтелектуальний капітал у контексті господарської діяль­ності підприємств?

Глава 33. Оподаткування операцій з нематеріальними активами

3. Коли виникає комерціалізація інтелектуальної діяльності?

4. Як реалізуються виключні права на нематеріальні активи?

5. Що повинна враховувати вартість інтелектуальної власності?