РозділVII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

Сучасна ринкова інтелектуальна економіка — це змішана еко­номіка, в якій інтелектуальний продукт створюється під впливом власних ринкових зусиль, які спрямовують підприємницьку ак­тивність на зростання інтелектуального капіталу, а держава регу­лює цей процес, встановлюючи правову структуру бізнесу і кон­тролюючи її додержання. На цій основі бізнес — це відповідний вид діяльності з метою отримання доходу за результатами ко­мерціалізації інтелектуального продукту. Він передбачає повну са­мостійність щодо прийняття господарських рішень та відповідну відповідальність за результатами цих рішень. Бізнес — це ризик. Одночасно він передбачає залучення власного капіталу або опосе­редковану участь у такій діяльності шляхом вкладення в діло влас­ного капіталу на умовах корпоративного права.

Інноваційне підприємництво — це використання інтелектуальної власності в господарській діяльності на умовах її комерціалізації зметою отримання прибутку. В ринкових умовах господарювання приріст обсягів збуту і доходів має місце лише на тих підприємствах або їх об'єднаннях, які вкладають інвестиції (капі­тал з метою подальшого його збільшення) в інноваційну діяльність, спрямовану на використання і комерціалізацію результатів науко­вих досліджень та розробок, яка зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Інтелектуальний капітал (від лат. intellectualis capitalis — розу­мовий, головний або головні пізнання) — один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу й одночасно відтворює властиву лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку й особливості. Як економічна категорія він розглядається з позиції авансованої інтелектуальної власності, що в процесі свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості. До інтелектуально­го капіталу відносять продукт розумової, інтелектуальної праці, продукт творчих зусиль. Інтелектуальний капітал — це знання, які можуть бути перетворені в прибуток та оцінені.

Щоб глибше усвідомити поняття та механізм функціонування інтелектуального капіталу, наведемо класифікацію видів інтелек­туального капіталу за різними ознаками, залежно від цілі та завдань, які при цьому вирішуються (див. мал. 1).

Глава 29. Інтелектуальна власність — складова інтелектуального капіталу.

Форма власності

Колективний інтелектуальний капітал

Державний інтелектуальний капітал

Корпоративна трансакція

Акціонерний інтелектуальний капітал

Пайовий інтелектуальний капітал

Резидентність

Національний інтелектуальний капітал

Іноземний інтелектуальний капітал

Форма залучення

Інтелектуальний капітал у формі права

на об'єкти промислової власності

(результати науково-технічної творчості,

комерційні позначення тощо)

Інтелектуальний капітал у формі авторського права та суміжних прав

Інтелектуальний капітал в інших формах

Строковість

розпорядження

капіталом

Інтелектуальний капітал в системі бухгалтерського обліку (згідно з обліковою політикою)

Інтелектуальний капітал в системі податкового обліку (згідно із законодавством)

Формування

інтелектуального

капіталу

Власний інтелектуальний капітал, що створений самим суб'єктом господарювання

Інтелектуальний капітал, придбаний у інших суб'єктів господарювання

Методи (способи)

визначення

вартості

інтелектуального

капіталу

Інтелектуальний капітал, оцінка вартості якого визначається прямим (витратним) методом

Інтелектуальний капітал, оцінка вартості якого визначається експертним методом

Мал. 1. Класифікація інтелектуального капіталу за ознаками та видами

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

За формою власностіінтелектуальний капітал може бути приватним, колективним та державним залежно від суб'єкта, який і володіє, користується і розпоряджається результатом інтелекту­альної творчої діяльності. Зазначені правоможності закріплені в* Конституції України (ст. 41).

В основі інтелектуального капіталу лежить інтелектуальна власність — це результат інтелектуальної творчої діяльності, ре­зультат власного творчого пошуку, який має бути певним чином об'єктивований, втілений у певній об'єктивній формі та має бути • здатним до відтворення.

З цієї позиції інтелектуальна власність визначає, кому належить результат інтелектуальної творчої діяльності, який втілений у пев­ній об'єктивній формі (патент, свідоцтво, ноу-хау, товарний знак, авторський твір тощо). Що стосується приватної або колективної (група приватних осіб) форми власності, то зрозуміло, якщо мається на увазі, кому належить результат власного творчого пошуку, хто або скільки людей спрямовували свої зусилля на отримання кінцевого результату творчої діяльності.

Що стосується державної форми інтелектуальної власності, до неї відносять продукт інтелектуальної праці, створений на замов­лення державних органів влади за рахунок бюджетних коштів, за традицією продукт інтелектуальної праці належить суб'єкту госпо­дарювання (підприємству, об'єднанню тощо), який утворений орга­нами держави (місцевого самоврядування — комунальна власність; Кабінетом Міністрів України, за наказом міністерств і відомств — загальнодержавна власність), що відповідає закону України «Про власність» (від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ, зі змінами і доповнення­ми), Господарському кодексу України (від 16 січня 2003 р.) тощо.

Корпоративна трансакція пов'язана з організаційно-правовою формою інтелектуального капіталу і відтворюється у формі акціо­нерного або пайового інтелектуального капіталу залежно від виду корпоративної трансакції або виду засновницького капіталу, якщо маємо на увазі акціонерне товариство або інші види господарських товариств (товариство з обмеженою відповідальністю тощо), які передбачені Законом України «Про господарські товариства» (від 19 вересня 1991 p., № 1576-ХІІ, зі змінами і доповненнями) та

Глава 29. Інтелектуальна власність — складова інтелектуального капіталу...

іншими. Вкладення інтелектуального капіталу до статутного капіталу господарських товариств в обмін на корпоративні права належить до інноваційної діяльності, спрямованої на емісію (ремісію) статутного капіталу, тобто підвищення (зменшення) потенціалу засновницького капіталу.

Корпоративні трансакції здійснюються з метою більш повного використання прав інтелектуальної власності, зміни структури управління та реструктуризації активів. Одночасно при корпора­тивних трансакціях здійснюється перерозподіл виключних прав між суб'єктами, які беруть участь у трансакціях.

Резидентність визначає присутність національного або інозем­ного інтелектуального капіталу. За такою ознакою збільшуються інтеграційні можливості інтелектуального капіталу, який стиму­лює створення ринку інтелектуальних (нематеріальних) активів.

Форма залучення інтелектуального капіталу проявляється у формі права на об'єкти промислової власності та у формі авторсь­кого та суміжного з ним права залежно від видів об'єктів інтелек­туальної власності. За міжнародними стандартами найчастіше усі результати творчої інтелектуальної діяльності з погляду правової охорони поділяються на об'єкти, які охороняються правом про­мислової власності, і на об'єкти, які охороняються авторським правом. До промислової власності належать винаходи, корисні зразки, промислові моделі, фабричні або товарні знаки, «ноу-хау». До об'єктів, які охороняються авторським правом, належать права на наукові, літературні, художні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо.

Інтелектуальний капітал в інших формах може проявлятися, наприклад, у вигляді наданих послуг типу «інжиніринг» тощо.

За строковістю розпорядження капіталом інтелектуальний капітал розглядають у системі бухгалтерського обліку (згідно обліковою політикою суб'єкта господарювання) та в системі по­даткового обліку (згідно з податковим законодавством). До стро-ковості розпорядження інтелектуальним капіталом належить також перебування його на балансі суб'єкта господарювання у ви­гляді нематеріальних активів, які залежно від виду мають відповід­ний термін перебування згідно із законодавством України про

РозділVII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

охорону інтелектуальної власності. Так, наприклад, правова охо­рона суб'єктів інтелектуальної власності надається з певних умов на конкретно визначений строк: винахід — на 20 років, корисна * модель — на 5 років, промисловий зразок — на 10 років тощо.

Означеними законами також передбачено здійснення, напри­клад, щорічної (для винаходів) підтримки їх дії шляхом сплати зборів за дії, пов'язані з охороною права на об'єкти інтелектуаль­ної власності.

Передусім слід зазначити, що з юридичних позицій треба розрізняти правову охорону інтелектуальної власності і право наінтелектуальну власність. Правова охорона об'єктів інтелектуаль­ної власності надається за певних умов на конкретно визначений законом строк. У свою чергу, право інтелектуальної власності — це право володіти, користуватися і розпоряджатися належним ре­зультатом інтелектуальної творчої діяльності.

За ознакою формування (мобілізації) інтелектуальний капітал поділяється на створений самим суб'єктом господарювання і придбаний у інших суб'єктів господарювання.

Інтелектуальний капітал також може бути на балансі суб'єкта господарювання, наприклад, у формі капітальних інвестицій, тоб­то на стадії створення (розробки) нематеріальних активів, або придбаний у інших об'єктів господарювання на умовах договору купівлі-продажу об'єктів права інтелектуальної власності чи ліцензійних договорів на право використання таких об'єктів.

За ознакою «Методи (способи) визначення вартості інтелекту­ального капіталу» визначається метод (спосіб) оцінки вартості інтелектуального продукту, залученого до господарського обігу. При цьому оцінка вартості інтелектуального капіталу може визна­чатися прямим (витратним) методом чи експертним (ринковим) методом.

Узагальнюючи відзначимо, що інтелектуальна власність є скла­довою інтелектуального капіталу і набуває всіх притаманних йому ознак:

— в процесі використання інтелектуальний капітал не зникає, а зберігається і навіть збільшується, що свідчить про його неви­черпність;

Глава 29. Інтелектуальна власність — складова інтелектуального капіталу...

— інтелектуальний капітал у поєднанні з іншими ресурсами (працею, технікою, енергією, сировиною) проявляє себе як визна­чальна рушійна сила;

— інтелектуальний капітал є формою безпосереднього включен­ня науки до складу виробничих сил, внаслідок чого в постіндуст-ріальному суспільстві наука виступає опосередкованою силою;

— інтелектуальний капітал створює матеріальне виробництво, зменшуючи вміст матеріальних ресурсів у процесі виробництва та

в товарах;

— інтелектуальний капітал є основою нематеріальної еко­
номіки, яка була і є первинною.

Використання інтелектуальної власності в господарській діяль­ності з економіко-фінансових позицій є її комерціалізація, яка ви­никає на умовах договірних відносин.

Саме комерціалізація інтелектуальної власності в умовах рин­кових відносин вимагає розглядати її як товар і як капітал.

Як товар, інтелектуальна власність розглядається як нематеріаль­ний актив, що використовується в будь-яких господарських операціях. Як капітал інтелектуальна власність розглядається з погляду витрати капіталу на освіту або придбання підприємцем немате­ріальних активів з метою його приросту.

Інтелектуальна власність може розглядатися і як інвестиція, яка поділяється на капітальну (придбання нематеріального активу, який підлягає амортизації) та фінансову (пряму), якою передбача­ють внесення нематеріального активу до статутного капіталу юри­дичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юри­дичною особою.

В основу методології формування інтелектуального капіталу покладено його участь в господарській діяльності, тобто він ство­рюється і використовується самим підприємством чи реалізується іншим підприємствам (суб'єктам господарювання). Одночасно означена методологія розкриває механізм інноваційного оновлен­ня підприємств, його економічну природу (мал. 2).

У процесі господарювання формування інтелектуального капі­талу здійснюється за рахунок двох складових: людського капіталу та інтелектуальних активів (нематеріальних активів).

As

О

Інтелектуальний потенціал підприємства

Людські ресурси (інтелектуальна сила)

Інтелектуальні ресурси (інтелектуальний продукт)

N>

Трансформація інтелектуальної' власності (вартісна оцінка, охороноздатність права)

*

І'

А о

О

І

а о

§

а §

I с

Інтелектуальні активи (нематеріальні акти, їх відновлення)

Інтелектуальний капітал (авансована інтелектуальна вартість)

Використання інтелектуального капіталу на підприємстві

Додаткова вартість (прибуток)

Виробнича система нового покоління

Глава 29. Інтелектуальна власність — складова інтелектуального капіталу...

Людський капітал — вартісна оцінка робочої сили або інтелек­туальної сили, інтелектуальних зусиль (за аналогією до робочої си­ли) одного чи сукупності працівників вищого рівня кваліфікації, які знаходяться в процесі розробки інтелектуального продукту. Одночасно людські ресурси -^ це кількість працюючих із вищим рівнем кваліфікації, залучених до процесу розробки інтелектуаль­ного продукту.

Інтелектуальний продукт — це результат розумової, інтелекту­альної праці, що має змістовне значення для певного інтелекту­ально підготовленого кола осіб, втілений на матеріальному носії.

Людські ресурси, що створюють інновації, і ті, які можна опи­сати та ідентифікувати, стають інтелектуальними ресурсами. Окремі інтелектуальні ресурси, зокрема ті, що мають великий комерційний потенціал, отримують правову охорону і стають об'єктами права інтелектуальної власності.

Інтелектуальні ресурси, які приймаються на баланс за відповід­ною вартістю, набувають статусу нематеріальних активів (інтелек­туальних активів) — це вартість об'єктів права інтелектуальної власності.

Людські ресурси та інтелектуальні ресурси розглядаються разом як інтелектуальний потенціал, який не має вартісної оцінки, а вимірюється кількістю працюючих та кількістю ідентифікованих об'єктів інтелектуальної власності. У вартісному вимірі інтелекту­альний потенціал відтворює інтелектуальний капітал.

З теоретичної точки зору інтелектуальний потенціал та інтелек­туальний капітал мають відповідні відмінності. Так, інтелектуаль­ний капітал означає засіб досягнення мети, а інтелектуальний по­тенціал — можливості її досягнення.

Появі новинок передує певний тривалий процес їх розроблення, створення і впровадження (освоєння), який отримав назву інно­ваційний процес. Воснову інноваційного процесу покладена транс­формація інтелектуальної власності в кінцевий продукт інно­ваційної діяльності, яку можна здійснити лише в інноваційному процесі. Організаційно-матеріальною основою інвестиційного процесу повинна стати організаційно-виробнича, науково-дослі­дна та дослідно-конструкторська інфраструктура, спрямована на

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

здійснення інноваційної діяльності. Організаційно-матеріальна основа, спрямована на трансформацію інтелектуальної власності, відтворює ознаки технологічного підприємництва, що є передумо­вою здійснення інноваційного процесу.

Трансформація інтелектуальної власності — це інноваційний процес, що здійснюється з метою досягнення результату інновацій­ної діяльності, включаючи етапи інноваційного проектування, інве­стиційної підтримки та охорони прав інтелектуальної власності.

Трансформація інтелектуальної власності в інноваційний про­дукт, придатний для виробництва і ринку, є найважчим етапом у ланцюгу, що зв'язує науку, винахідника зі споживачем. При цьому необхідно враховувати домінанти ринку, потреби споживача і ма­ти досвід технологічного підприємництва.

Завершальною стадією інтелектуальної інноваційної діяльності є процес комерціалізації. При використанні створеного інтелекту­ального продукту безпосередньо на самому підприємстві додатко­ва вартість складається з двох частин: з частини додаткової вартості, яка входить до складу інтелектуального капіталу, одержа­ного в чистому вигляді; і з решти додаткової вартості, одержаної при реалізації продукції з використанням вже оновлених або вдосконалених засобів і предметів праці, найманої робочої сили (інтелектуальної сили), що є основою подальшого їх реінвестуван-ня. Саме на цій економічній основі і відбувається народження виробничої системи нового покоління, джерелом фінансування якої є додаткова вартість (прибуток), отриманий підприємством у процесі комерціалізації інтелектуального продукту іншому підприємству (продаж технологій, способів виготовлення продукції тощо) або/та при використанні інтелектуального про­дукту безпосередньо на підприємстві при виробництві і продажу інноваційної продукції. Додаткова вартість спрямовується на відновлення людського капіталу (заробітна плата, винагорода) та на відновлення інтелектуальних активів (нематеріальних активів). Із розвитком ринкових відносин поширюється перелік резуль­татів інтелектуальної власності, а також формується новий, суто економіко-фінансовий підхід до цього виду продукту, який в умовах товарно-грошових відносин набуває ознак товару або

Глава 29. Інтелектуальна власність — складова інтелектуального капіталу...

капіталу. Активізація цього напрямку є важливим фактором еко­номічного розвитку.

Так, наприклад, з відміною з 1 січня 2004 р. прийому заявок на видачу деклараційних патентів на винаходи (відповідно до норм Цивільного кодексу України) кількість заявок на винаходи у 2004 р. за даними Укрпатенту зменшилася більш ніж удвічі і стано­вила 5778 з урахуванням міжнародних заявок. Водночас частка заявок від іноземних заявників у 2004 р. становила 29 % від загаль­ної кількості заявок (проти 12 % у 2003 p.). Кількість заявок, пода­них іноземними заявниками, збільшилася на 15 %. Зміни у зако­нодавстві, відповідно до яких розширився перелік об'єктів, що охороняються як корисні моделі, позначилася на активності подання заявок. Так, у 2004 р. кількість заявок на корисні моделі збільшилася більш ніж у 6 разів. Надійшло 5232 заявки, з них 5141 (98 %) — від національних заявників. У 2004 р. дещо зменшилася кількість заявок на промислові зразки: надійшло 1862 заявки, з яких 1673 — від національних заявників. За той же період надійшло 13960 заявок на знаки для товарів і послуг. Активність національних заявників у поданні заявок залишилася на рівні минулого року. У 2004 р. подано 2909 заявок на реєстрацію авторського права на твір, прийнято 2842 рішення про реєстрацію, здійснено 2770 реєстрацій авторського права на твір, у тому числі 355 реєстрацій авторського майнового права на службові твори.

Для порівняння протягом 9 місяців 2006 р. до Укрпатенту надійшло понад 10,3 тис. заявок на винаходи і корисні моделі, 1,5 тис. заявок — на промислові зразки і більше 21 тис. заявок на знаки для товарів і послуг, що відповідно на 13 %, 15 % і 24 % більше, ніж за аналогічний період 2005 р.¹

Питання для самоконтролю:

1. Як ви розумієте поняття «інтелектуальна економіка»?

2. Що таке «інтелектуальний капітал»?

3. У яких формах власності може існувати інтелектуальний капітал?

¹ Промислова власність у цифрах: Показники діяльності Державного департаменту інтелек­туальної власності та Державного підприємства «Український інститут промислової влас­ності» за 9 місяців 2006 р. - К., 2006. - С 5.

Розділ VIІ. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

4. Як можна класифікувати інтелектуальний капітал?

5. Розкрийте, у чому полягає суть механізму інноваційного оновлення підприємств?

6. Які стадії інноваційної діяльності ви можете назвати?