Розділ VI. Договори у сфері інтелектуальної власності

Що стосується об'єктів промислової власності, то на практиці невиключні ліцензії поширені, як правило, у тих галузях, де творчі досягнення належать до сфери масового виробництва і широкого споживання (наприклад, продукти харчування). Пояснюється це тим, що тут існує постійна потреба у створюваній продукції, тому наявність декількох ліцензіатів не буде перешкоджати її нор­мальній реалізації. Крім того, декілька ліцензіатів швидше освоять ринок, будуть сприяти розширенню відомості ліцензіара та зростанню його ділової репутації.

Одинична ліцензія— це ліцензія, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

У випадку видачі одиничної ліцензії особа, що має виключні майнові права інтелектуальної власності, позбавляється мож­ливості видавати аналогічні за змістом ліцензії, однак має право самостійно використовувати цей об'єкт інтелектуальної власності. Тобто в період дії одиничної ліцензії в оговорених межах на ринку можуть використовувати об'єкт лише дві особи: ліцензіат і ліцензіар.

Виключна ліцензія— це ліцензія, яка видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на викорис­тання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Тобто в період дії виключної ліцензії в обумовлених нею межах на ринку може користуватися цим об'єктом інтелектуальної власності лише одна особа — ліцензіат. У цій сфері стосовно пра­вомочності самостійно використовувати результат творчої діяль­ності він ніби замінює особу, що має виключні майнові права інте­лектуальної власності на цей об'єкт (наприклад, патентовласни-ка). Видаючи виключну ліцензію, правоволоділець (ліцензіар) відмовляється від права самостійно використовувати цей об'єкт і видавати іншим особам ліцензії на аналогічних умовах. Однак за цими межами він може як використовувати його сам, так і

Глава 28. Правові засади укладання окремих видів договорів у сфері...

видавати іншим особам ліцензії, які не суперечать умовам уже наданого дозволу.

Виключна ліцензія доцільна при бажанні усунути конкуренцію інших осіб, або якщо в силу характеру об'єкта інтелектуальної власності кількість споживачів товарів, вироблених із його використанням, незначна.

Доречно враховувати, що специфіка об'єктів інтелектуальної власності дає можливість вводити різноманітні обмеження при ви­дачі ліцензії. Вони можуть стосуватися території, строку, обсягу, способів використання та сфери застосування предмета ліцензії.

Зокрема, можна надати дозвіл на використання об'єкта на всій території чинності майнових прав інтелектуальної власності або обмежити її. Аналогічно ліцензія може стосуватися не всіх можли­вих способів використання об'єкта інтелектуальної власності, а лише деяких, наприклад застосування, виготовлення, продажу то­що. Можна видати декілька виключних ліцензій на один і той же результат творчої діяльності ліцензіатам різноманітних галузей промисловості з забороною використання об'єкта ліцензії поза цими оговореними межами. У цьому випадку права ліцензіата будуть обмежені певною сферою або галуззю промисловості. Обсяг наданих прав може бути окреслений і за допомогою кількісних показників, наприклад виробничої потужності, річного випуску продукції тощо.

Оскільки майнові права інтелектуальної власності обмежені в часі, то ліцензія може бути видана лише у межах строку їх чинності. На вибір строку дозволу впливають різні чинники: мета використання об'єкта, складність і трудомісткість налагодження виробництва, розмір капіталовкладень, потреба будівництва нових споруд, навчання персоналу тощо.

Таким чином, у зв'язку з різноманіттям варіантів обмежень повноважень ліцензіата одночасно може діяти декілька виключ­них ліцензій на один і той же об'єкт інтелектуальної власності, але в різних межах. На практиці часто трапляються випадки, коли ліцензіат одержує на одній території виключну ліцензію, а на інший — невиключну. Або ліцензіар може надати виключну ліцензію на виробництво і невиключну на збут тощо.

Розділ VI. Договори у сфері інтелектуальної власності

Повна ліцензіямає місце у випадку, коли ліцензіар надає ліцензіату повністю усі права на використання предмета ліцензії в повному обсязі протягом всього терміну її дії. У цьому випадку ліцензія видається без будь-яких обмежень, тобто ліцензіат фактично займає місце ліцензіара стосовно правомочності вико­ристання об'єкта.

У літературі висловлена думка, що повна ліцензія видається навесь термін дії патенту¹. На наш погляд, вона може бути видана і набільш короткий проміжок часу.

До повної ліцензії правоволоділець вдається у випадку, напри­клад, відсутності попиту та достатніх умов для використання об'єкта інтелектуальної власності.

III.Залежно від того, чи є ліцензійна угода самостійною чи вхо­дить в інший договір більш загального типу, розрізняють «чисті» і «супутні» ліцензії.

Якщо ліцензія є самостійним об'єктом правовідносин, то йдеться про «чисту» ліцензію. При наданні «супутньої»ліцензії ок­ремий правочин не укладається, а умови ліцензійного характеру стають складовою іншого договору. Наприклад, супутня ліцензія може видаватися поряд із продажем продукції, передачею майна у лізинг тощо.

Наприклад, патентовласник винаходу «Пристрій для виготов­лення цукерок» має різні варіанти реалізації належних йому прав: видати ліцензії на використання належного йому винаходу іншим особам чи самостійно виготовляти пристрої з використанням цьо­го винаходу з метою їх продажу. В останньому випадку особа, що має майнові права інтелектуальної власності, також має вибір: 1) продавати пристрої без будь-яких обмежень повноважень конт­рагента стосовно купленої речі (у цьому випадку має місце вичер­пання прав патентовласника); або 2) при продажі виготовленого пристрою обмежити права нового власника на його використання шляхом видачі супутньої до договору купівлі-продажу ліцензії.

Глава 28. Правові засади укладання окремих видів договорів у сфері...

IV. Залежно від характеру надання прав з погляду економічного
змісту ліцензії діляться на відплатні та безвідплатні.

Враховуючи ринкові відносини, на практиці майже всі ліцензії є відплатними,тобто ліцензіар за надане право одержує певну ви­нагороду від ліцензіата. При безвідплатнійліцензії надається право на використання об'єкта інтелектуальної власності без відповідної компенсації.

V. За умовами надання розрізняють субліцензії, перехресні,
зворотні і відкриті ліцензії.

Субліцензія (залежна ліцензія)— це письмове повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі, надане ліцензіатом за згодою ліцензіара.

Доречно звернути увагу, що, незалежно від виду ліцензії, право видачі субліцензій виникає лише у випадку його закріплення у ви­даному дозволі. Звичайно, межі прав, що надаються за субліцен-зією (обсяг, територія, строк тощо), обмежуються умовами основ­ної ліцензії.

Перехресна ліцензія («крос-ліцензія»)передбачає взаємний обмін правами на використання об'єктів інтелектуальної влас­ності, які досить часто доповнюють одне одного. Наприклад, у випадку залежних результатів творчої діяльності, коли права, надані більш пізнім охоронним документом, не можуть бути реалізовані без отримання ліцензії на прототип¹, що охороняється іншим патентом. Якщо правоволоділець першого об'єкта інте­лектуальної власності зацікавлений у використанні більш пізнього об'єкта, то обмін ліцензіями є найбільш доцільним способом реалізації прав.

Зворотноюназивається ліцензія, яка надає ліцензіару право на використання результату творчої діяльності, розробленого ліцен­зіатом на основі отриманих від ліцензіара знань у результаті поліпшення чи вдосконалення об'єкта основної ліцензії.

Відкрита ліцензія(так звана ліцензія по праву) має місце у ви­падку, якщо патентовласник згоден надати право на використання

¹ Апатырев А. К. В помощь изобретателю. — К.: Гос. издательство технической литературы УССР, 1963. — С. 99; Мухопад В. И. Международная торговля лицензиями. — M.: ВНИИПИ, 1994. — С. 36; Мухопад В. И. Лицензионная торговля: маркетинг, ценообразование, управление. — M.: ВНИИПИ, 1997. — С. 167.

¹ Прототипом у патентному праві називають об'єкт техніки (пристрій, речовину або спосіб), найбільш близький за кількістю ознак, які збігаються, до об'єкта заявки, на захист якого вона подана.

Розділ VI. Договори у сфері інтелектуальної власності

об'єкта інтелектуальної власності будь-якій фізичній або юри­дичній особі за умови виплати винагороди.

Так, патентовласник може подати до Державного департаменту інтелектуальної власності для офіційного опублікування заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка. У цьому випадку мито за підтримання патенту в силі знижується на 50 %, починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви. Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов'язана укласти з патентовласником договір про платежі. Хоча в законодавстві нічого не говориться про характер цієї ліцензії, засвоєю суттю вона може бути лише невиключною.

Слід відзначити позитивну сторону законодавства України, яке надає патентовласнику право на відкликання відкритої ліцензії, якщо ні від кого не надійшло пропозицій щодо використання цього об'єкта. У цьому випадку річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі починаючи зроку, наступного за роком публікації такого клопотання.

VI. Залежно від підстав видачі дозволу (договір чи адміністратив­ний акт компетентного державного органу) розрізняють добро­вільні та примусові ліцензії.

При наданні добровільної ліцензіїдотримується принцип свободи договору. Це виявляється у тому, що сторони вільні у виборі контрагента і визначенні умов дозволу (обсягу прав, що надаються, території і терміну дії ліцензії, розміру і порядку сплати винагороди тощо).

Примусова ліцензія— це дозвіл, що видається без згоди патен-товласника компетентним державним органом (судом, госпо­дарським судом або Кабінетом Міністрів України) зацікавленій особі на використання об'єкта інтелектуальної власності. Ці ж органи визначають у своєму рішенні обсяг такого застосування, термін дії дозволу, розмір і порядок виплати винагороди власникові патенту.

Залежно від мети видачі розрізняють три основних види примусових ліцензій:

1) на винахід, корисну модель або промисловий зразок, що не використовується або недостатньо використовується;

Глава 28. Правові засади укладання окремих видів договорів у сфері...

2) на залежний об'єкт інтелектуальної власності;

3) з метою забезпечення здоров'я населення, екологічної безпе­ки та інших інтересів суспільства (в деяких країнах її називають обов'язковою або офіційною ліцензією).

У перших двох випадках рішення ухвалює суд (господарський суд), а в останньому — Кабінет Міністрів України. Необхідно вра­ховувати, що у випадку видачі примусової ліцензії компетентним органом додатково до прийнятого рішення немає потреби укладати цивільно-правовий договір.

Як і будь-який поділ на види, наведені класифікації мають умовний характер. Пояснюється це тим, що на практиці зазначені види ліцензій можуть виступати як у чистому вигляді, так і в поєднанні. До того ж, оскільки аналіз ліцензій за кожною з підстав розподілу хоча і виявить їх особливі риси, однак дасть одно­сторонню, неповну характеристику, то для цілісної картини до­цільно кожну конкретну ліцензію розглядати водночас із погляду різних класифікацій.