Ціна як економічна категорія.

Ціна є досить складною економічною категорією. ЇЇ ве­личина може коливатися у певних межах під впливом багатьох факторів. Нижня межа ціни визначається витратами на виробни­цтво та реалізацію продукції.

Витрати на виробни­цтво та реалізацію продукції поділяють на:

- постійні – відносять ту частину загальних ви­трат, яка залишається незмінною незалежно від коливань обсягів виробництва (наприклад плата за оренду приміщень та їх охоро­ну);

- змінні – витрати, що змінюються залежно від масштабів виробницт­ва, вважають змінними;

- валові – підсумок постійних та змінних витрат визначає їх валовий розмір.

У ринковій економіці ціна товару має відшкодовувати валові витрати виробництва та обороту і давати певний прибуток. Максимальна величина ціни визначається по­питом. Ціна і попит мають обернену пропорційність. Для біль­шості товарів показники попиту за зростання ціни зменшуються і навпаки. Кількісний вираз цієї залежності визначається за допомо­гою показника цінової еластичності (Ец). Він обчислюється як співвідношення зміни попиту (у відсотках) до зміни ціни (у відсотках) за формулою

Ец

де с , с – відповідний обсяг початкового і кінцевого попиту;

ц , ц – відповідний рівень початкової і кінцевої ціни.

Як бачимо з формули, еластичність попиту за ціною визначає­ться співвідношенням різнозначних величин і має від’ємне зна­чення. Вона відбиває чутливість покупців до змін у цінах через коливання обсягів товарів, що реалізуються. У зв’язку з цим для оцінки еластичності беруть до уваги її абсолютну величину в до­датних величинах. Якщо показник Ец більший за одиницю, – попит еластичний і навіть незначна зміна ціни спричинятиме йо­го суттєве коливання. Коли показник Ец менший за одиницю, має місце нееластичний попит. Якщо Ец дорівнює одиниці – попит вважається унітарним. У цьому разі рівні змін попиту і ціни збігаються. Коливання попиту визначається як економічними чин­никами (платоспроможністю покупців, взаємозамінністю товарів), так і суто психологічними моментами, що залежать від особливо­стей окремих ринкових сегментів. Ці головні принципи і мають визначати цінову політику фірм, впливати на рішення щодо величини цін на окремі товари.

Отже, узагальнюючи, можна стверджувати, що ціни є чутливим індикатором кон’юнктури ринку, а також його маркетинговим ре­гулятором. З допомогою останнього забезпечується необхідний вплив на попит та пропонування, структуру та місткість ринку, ку­півельну спроможність національної валюти, оборот товарних запа­сів, обмеження споживання ресурсів та стимулювання виробництва.