Показники витрати і рівня використання матеріальних ресурсів

Витрата сировини, матеріалів, палива та електроенергії на підприємстві представляє собою їх виробниче споживання. Розрізняють витрату загальну і питому.

1. Загальна витрата на виробництво охоплює всю кількість матеріальних ресурсів, витрачених підприємством:

а) на виконання програми з виробництва готової продукції;

б) на ремонтно-експлуатаційні потреби;

в) на незавершене виробництво;

г) на інші роботи промислово-виробничого характеру (у тому числі роботи з раціоналізації та винахідництва), забезпечення підсобного господарства, культурно-побутові потреби.

В цілому загальна витрата усіх видів ресурсів на виробництві включає корисну витрату і супроводжуючі відходи та втрати. Загальна витрата окремих матеріальних ресурсів визначається у натуральному виразі, а сумарна загальна витрата різних ресурсів враховується у вартісному виразі.

Величина загальної витрати матеріалу на виготовлення продукції за певний період залежить від двох факторів: обсягу виробництва продукції і питомих витрат матеріалу.

Питома витрата матеріальних ресурсів конкретного виду представляє середню витрату на одиницю виготовленої продукції. Визначається як відношення загальної витрати матеріальних ресурсів (М_з) до обсягу виробленої продукції:

,

де – питома витрата ресурсів; – загальна витрата ресурсів; – обсяг виготовленої продукції.

Можна розраховувати питому витрату матеріальних ресурсів в розрахунку на одиницю основної споживчої властивості однотипової продукції (М_пит^св) – одиницю продуктивності, потужності тощо:

,

де – загальний обсяг споживчої властивості, що виробляється у звітному періоді.

Питома витрата матеріальних ресурсів вираховується у натуральному виразі, оскільки за їх допомогою здійснюється: а) порівняння поточної витрати із встановленою нормою та з витратою за попередній період; б) розрахунки з економії або перевитрати конкретних видів сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Економію (перевитрату) на одиницю продукції складе величина:

Е_МР од. = М_{пит 1} – М_{пит 0} або Е_МР од. = М_{пит 1} – М_{пит н} ,

де Е_МР од. – економія (перевитрата) матеріальних ресурсів на одиницю продукції; М_{пит 0}, М_{пит 1} – питома витрата матеріальних ресурсів відповідно у базовому і плановому році.

Економія при витратах на весь обсяг продукції буде складати:

Е_МР = (М_{пит 1} – М_{пит 0}) О₁ або Е_МР = (М_{пит 1} – М_{пит н}) О₁,

де Е_МР – економія (перевитрата) матеріальних ресурсів на загальний обсяг продукції; О₁ – загальний обсяг виробництва продукції у плановому році.

Основними показниками рівня використання матеріальних ресурсів є вихід придатної продукції, коефіцієнт корисного використання матеріалу.

1. Вихід придатної продукції – характеризує ступінь вилучення придатного продукту із перероблюваної сировини; застосовується при первинній обробці сировини, наприклад, вихід цукру із цукрових буряків, вихід міді із руди, вихід волокна із бавовни-сирцю. Цей показник характеризує ефективність витрачання сировини і розраховується за формулою:

,

Де В_ПП– вихід придатної продукції; ОП– обсяг придатного продукту; ОС– обсяг вихідної сировини.

Характерною особливістю показника виходу придатної продукції є використання для оцінки його граничного значення відомої кількості придатної продукції в сировині. Якщо фактичний вихід цукру в сировині складає 12 відсотків, то це не означає, що плановий вихід придатної продукції рівний 100 відсотків. Плановий відсоток виходу враховує вміст цукру у буряках і по можливості наближається до нього. Якщо встановлено, що цукристість буряків 16 відсотків, то граничний показник виходу цукру буде рівний 16 відсотків.

2. Коефіцієнт корисного використання (К_КВ) матеріальних ресурсів на виробництво конкретної продукції визначається за формулою:

,

де К_КВ – коефіцієнт корисного використання; О_Ч – чистова маса матеріалу; М_З – загальні витрати матеріалу; О_ВТ – обсяг відходів і втрат.

Величина цього коефіцієнта менше одиниці на величину врахованих у нормі відходів та втрат. Він повинен наближатися до одиниці за рахунок систематичного зниження втрат та відходів. Цей коефіцієнт – основний показник використання матеріальних ресурсів в машинобудуванні та деяких інших галузях промисловості.

Для окремої деталі коефіцієнт корисного використання розраховується як відношення чистої маси готової деталі до маси вихідного матеріалу;

для виробу, який складається з декількох деталей – як відношення суми чистої ваги всіх деталей, виготовлених для цього виробу із даного матеріалу, до загальної витрати цього матеріалу.

Оскільки фактично чисту вагу деталей важко встановити шляхом зважування, то в її якості приймають чисту вагу, яка передбачена нормою.

При виготовленні деталей машин із смугових та листових матеріалів в розрахунку коефіцієнта використовуються відповідні співвідношення площ, а за різної товщини деталей – співвідношення об’ємів деталей і матеріалу, що розкроюється.

При розрахунку коефіцієнта наприклад. в швейній промисловості використовують співвідношення площі всієї тканини, взятої до розкрою, та площі тканини, що увійшла в готовий швейний виріб.

При аналізі показників використання матеріалів першочерговою задачею є правильне визначення величини втрат і відходів, яка повинна бути розрахована стосовно запланованих організаційно-технічних умов виробництва.