Економія матеріальних ресурсів як фактор підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства

В загальному вигляді економія матеріальних ресурсів – це підвищення рівня їх корисного використання, яке виражається у зниженні витрати матеріалів на одиницю продукції при підвищенні або збереженні їх якості. Крім такого тлумачення, економія матеріальних ресурсів вживається у змісті вигоди або ефекту, який отримують у результаті раціонального використання матеріальних ресурсів. Значення економії матеріальних ресурсів зростає в зв’язку із збільшенням обсягу виробництва продукції.

У співвідношенні термінів «раціональне використання» і «економія» перший із них слід вважати більш ширшим поняттям. Не будь-яка економія передбачає одночасне створення умов їх раціонального використання (наприклад, економія за рахунок зниження споживчих властивостей продукції). У той же час раціоналізація використання матеріалів обов’язково веде до економії витрат суспільної праці.

Раціоналізація використання матеріалів – це процес удосконалення факторів виробництва і обігу, метою і результатом якого є економія матеріальних ресурсів.

Виходячи із вище визначеного, слід вважати раціональне використання поняттям, що характеризує процес, а економію матеріальних ресурсів – поняттям, що характеризує той чи інший результат процесу раціонального використання матеріальних ресурсів. Таким чином, економія матеріальних ресурсів є кількісним вираженням результату раціонального використання матеріальних ресурсів.

Напрями економії матеріальних ресурсів представляють собою виробничо-технологічні та організаційно-економічні заходи щодо економії та залучення в оборот частини матеріальних ресурсів із потенційно можливих джерел.

Залежно від характеру заходів, які розробляються на підприємстві відповідно до конкретних умов виробництва, основні напрямки економії матеріальних ресурсів поділяються на виробничо-технічні і організаційно-економічні.

До виробничо-технологічного напряму відносяться:

1. Технологічна підготовка сировини до виробничого споживання.

2. Механізація та автоматизація виробничих процесів.

3. Застосування ресурсозберігаючих технологій.

4. Удосконалення конструкції виробів.

5. Використання відходів виробництва і вторинних ресурсів.

До організаційно-економічного напряму відноситься:

1. Удосконалення та підвищення наукового рівня нормування.

2. Розроблення і впровадження технічно-обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів.

3. Оптимізація обсягу виробничих запасів.

4. Удосконалення контролю за споживанням матеріальних ресурсів.

5. Удосконалення форм матеріально-технічного забезпечення.

Джерелом економії матеріальних ресурсів є реальне, фізичне, потенційно можливе вивільнення будь-якої частини матеріальних ресурсів, тобто за рахунок чого може бути досягнута економія. На рис. 4 показано джерела економії матеріальних ресурсів.

За первісною класифікацією джерел економії матеріальних ресурсів виділяються два види: пряма й непряма економія.

Пряма економія матеріальних ресурсів – це скорочення витрат матеріальних ресурсів на одиницю виготовленої продукції відповідної якості, утворюється безпосередньо у виробничому процесі.

Основні складові прямої економії: зниження конструкційної матеріалоємності продукції; удосконалення технології виробництва, спрямоване на зменшення витрати матеріальних ресурсів; підвищення якості продукції; використання замінників первісних матеріальних ресурсів; скорочення витрат і відходів виробництва тощо.

Непряма економія матеріальних ресурсів може утворюватися і в сфері виробництва, і у сфері обігу. Вона утворюється поза виробничим процесом за рахунок раціонального складання і зберігання виробничих запасів, використання вторинної сировини.

Основними складовими непрямої економії матеріальних ресурсів є: заготівля і використання вторинних ресурсів; залучення в господарський оборот понаднормативних і не використовуваних запасів матеріальних цінностей; скорочення витрат при зберіганні матеріальних ресурсів та при їх транспортуванні тощо.

Резерви економії матеріальних ресурсів– це невикористані можливості вивільнення матеріальних ресурсів.

Зниження конструкційної матеріалоємності продукції може бути внаслідок: а) зниження маси виробів; б) застосування економічних видів матеріальних ресурсів; в) скорочення числа непотрібних функцій; г) зниження зайвих запасів міцності виробів.

Аналіз факторів, які забезпечують зниження матеріалоємності продукції, свідчить про наявність тенденції збільшення частки економії за рахунок упровадження економічних видів сировини й матеріалів, удосконалення структури виробництва і споживання продукції. Наприклад, коефіцієнт використання металу у машинобудуванні залишається ще низьким (0,761), в автомобільній промисловості 0,697, а в електротехнічній промисловості 0,682.

На зниження металоємності, а відповідно, маси машин та обладнання впливає спрощення кінематичної схеми, поліпшення компоновки конструкцій, оптимізація запасів міцності тощо.

Висока матеріалоємність машин та обладнання значною мірою визначається недоліком планування матеріальних витрат, завищенням норм витрати, недоліком обліку витрати матеріальних ресурсів, малої питомої ваги виробництва економічних видів металопродукції і замінювачів прокату та сталевих труб.

Цільове удосконалення технології виробництва включає такі види джерел прямої економії: освоєння ресурсозберігаючої безвідходної технології; створення комплексних виробництв; використання менш енергоємних технологій; скорочення втрат та відходів виробництва тощо.

В процесі виробництва підприємства отримують прямі втрати (збитки) у випадку виготовлення бракованої продукції, які негативно впливають на господарську діяльність підприємства, оскільки виготовлення бракованої продукції збільшує собівартість та трудоємність продукції.

Використання замінювачів дефіцитних матеріальних ресурсів передбачає насамперед застосування нових економічних синтетичних матеріалів для заміни металів (пластичні маси). В результаті застосування пластмасових виробів забезпечується економічний ефект, який виражається в економії дефіцитних матеріалів.

Залучення в господарський оборот на підприємстві понаднормативних і не використовуваних запасів матеріальних цінностей дозволяє позбутися на підприємстві зайвих запасів матеріальних ресурсів, що в свою чергу позитивно впливає на результати господарської діяльності підприємства.

Економія матеріальних ресурсів у кінцевому випадку підвищує ефективність господарської діяльності підприємства. Економічний механізм впливу економії матеріальних ресурсів на результативність підприємства проявляється так:

1. Забезпечує зниження собівартості і підвищує рентабельність виробництва.

2. Збільшує обсяги виробництва продукції при тих самих витратах матеріальних ресурсів.

3. Відбувається економія капітальних вкладень, оскільки зменшує у них потребу у добувних галузях.

Питання для самоперевірки знань

1. Поясніть сутність поняття матеріальних ресурсів підприємства.

2. Охарактеризуйте показники витрат матеріальних ресурсів на підприємстві.

3. Охарактеризуйте показники рівня використання матеріальних ресурсів на підприємстві.

4. Охарактеризуйте показники ефективності використання матеріальних ресурсів.

5. Поясніть сутність раціонального використання та економії матеріальних ресурсів.

6. Охарактеризуйте напрями, джерела та резерви економії матеріальних ресурсів.