Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Сутність запасів та їх види




Ефективність господарської діяльності підприємства залежить від безперервного, ритмічного виробництва продукції згідно наперед визначеного плану або заключних договорів. Досягти такої мети можливо тільки у разі повного забезпечення виробництва всіма ресурсами. Особливе місце відводиться матеріальним ресурсам. Періодичний характер їх поступлення на виробництво вимагає створення певного рівня запасів. Їх нестача у певний момент або надлишок призводять до зниження ефективності господарської діяльності всього підприємства. Тому для економіста підприємства важливими є знання про норму виробничих запасів, методів їх встановлення, оптимізації виробничих запасів, вибір систем управління запасами.

Запаси – це визначена маса засобів виробництва (матеріальних ресурсів), яка постійно зберігається на підприємстві та є умовою безперебійного процесу виробництва. На підприємстві основними видами запасів є товарні та виробничі запаси.

Товарні запаси – це запаси готової продукції у формі засобів виробництва, які підлягають реалізації, тобто збутові запаси.

Виробничі запаси – це сировина, матеріали, паливо, які знаходяться на складах підприємстві і ще не вступили у процес виробництва. Вони створюються в зв’язку з тим, що матеріальні, сировинні та паливні ресурси поступають на підприємство, як правило, окремими партіями через більш або менш тривалий проміжок часу. Проте споживання цих ресурсів здійснюється на підприємстві безперервно і не може залежати від перерви в їх поступленні.

Особливістю виробничих запасів є те, що вони знаходяться у певних власників і розподілу не підлягають. Користуватися ними можуть підприємства, на складах яких вони знаходяться, що призводить до низької мобільності виробничих запасів.

Основними мотивами, якими керуються підприємства, створюючи виробничі запаси, є такі:

1. Можливість коливання попиту на матеріальні ресурси, адже попит на товар піддається коливанням, які не завжди можна точно передбачити. Тому, якщо не мати достатнього страхового запасу, не виключена ситуація, коли платоспроможний попит на матеріальні ресурси не буде задовольнятися.

2. Сезонні коливання попиту деяких видів ресурсів (сільськогосподарська сировина).

3. Зниження витрат, пов’язаних із оформленням замовлення. Процес оформлення кожного нового замовлення супроводжується витратами адміністративного характеру (пошук постачальника, проведення переговорів з ним, відрядження, міжміські переговори тощо). Знизити ці витрати можна, скоротивши кількість замовлень, що рівносильне збільшенню обсягу партії, яка замовляється і, відповідно, підвищенню розміру запасу.

4. Вірогідність порушення запланованого графіку поставок. Це може призвести до зупинки виробничого процесу, що особливо вплине на підприємства, що мають безперервний характер виробництва.

5. Знижки за велику партію товарів можуть стати причиною створення запасів.

6. Зниження витрат, пов’язаних із виробництвом одиниці продукції (виготовлення малих і великих партій продукції).

7. Зведення до мінімуму простоїв виробництва із-за відсутності запасних частин до обладнання. Псування устаткування, різноманітні аварії можуть призвести за умови відсутності запасних деталей до зупинки виробничого процесу. Особливо це важливо для підприємств з безперервних процесом виробництва, тому що у цьому випадку зупинка виробництва призведе до погіршення використання всіх виробничих ресурсів підприємства і великих втрат грошових коштів.

8. Спрощення процесу управління виробництвом. Мова йде про створення запасів напівфабрикатів на різних стадіях виробничого процесу всередині підприємства. Наявність цих запасів дозволяє знизити вимоги до ступеня узгодженості виробничих процесів на різних дільницях, а, отже, і відповідні витрати на організацію управління цими процесами.

Перелічені мотиви свідчать про те, що підприємства вимушені створювати запаси, оскільки в іншому разі збільшуються витрати обігу, тобто зменшується прибуток.

Виробничі запаси поділяються на такі види: підготовчий (технологічний), поточний, страховий, сезонний запаси.

Підготовчий (технологічний) запас – утворюється на період підготовки матеріальних ресурсів до використання у виробництві і доставки їх до місця споживання.

Поточний запас забезпечує безперервність у виробництві між черговими поставками матеріальних ресурсів.

Страховий запас – представляє собою запас матеріалів, які призначені для безперервного забезпечення матеріальними ресурсами виробничого процесу у випадку різних непередбачуваних обставин, а саме:

відхилення у періодичності та величині партій поставок від передбачуваних договором;

у випадку можливих затримок матеріалів у дорозі при доставці від постачальника;

у випадку непередбачуваного зростання попиту на матеріали.

При нормальному ході виробничого процесу величина страхового запасу, на відміну від поточного, не змінюється.

Сезонний запас – створюється при сезонному характері поступлення матеріальних ресурсів (наприклад, продукція сільськогосподарського виробництва).

Поділ запасів на поточні, підготовчі та страхові має головним чином розрахункове значення при обґрунтуванні норм запасу. Фактично на складах підприємства їх не поділяють і зберігають єдиною масою. Проте при витраченні та визначенні запасів вказаного поділу необхідно дотримуватись.

Запаси матеріальних ресурсів на підприємстві знаходяться під постійним обліком й контролем. Облік стану запасів сировини, матеріалів, палива здійснюють щоденно, оскільки це необхідно для оперативного керівництва виробництвом.

Обсяг запасу матеріальних ресурсів на підприємстві може вимірятись як у натуральному виразі, так і в днях споживання (для виробничого запасу). Обсяг запасу може визначатися у показниках наявного та середнього запасу.

Показники наявного запасу характеризують обсяг запасу того чи іншого виду матеріальних ресурсів на певний момент часу. Показники наявного запасу у натуральному виразі отримують безпосередньо за даними обліку на підприємстві.

Обсяг наявного запасу в днях споживання визначається розрахунковим шляхом за формулою:

де Здн – наявний запас у днях; Знатур – загальний запас ресурсів у натуральному виразі; Мдн – середньодобова витрата певного матеріалу у виробництві.

Показник наявного запасу у днях характеризує забезпеченість підприємства запасом певного матеріалу, тобто показує, на скільки днів роботи підприємство забезпечене запасом певного матеріалу.

Показники обсягу середнього запасу характеризують обсяг того чи іншого виду матеріальних ресурсів, які знаходяться в запасі в середньому за кожен певний звітний період. Розмір цього запасу можна визначити за допомогою середньої арифметичної, середньої хронологічної.

Визначення обсягів запасів на підприємстві здійснюється на основі нормування запасів матеріальних ресурсів.

Нормування виробничих запасів представляє собою визначення та обґрунтування їх оптимального розміру за видами матеріальних ресурсів для безперебійного забезпечення виробництва.

Норма виробничого запасу – це мінімальна кількість певного виду матеріальних ресурсів, які повинні зберігатися на складах підприємства для безперебійного та ритмічного процесу виробництва.

Норма запасу встановлюється в кількості днів, на яку підприємство повинно мати запас того чи іншого матеріалу. Вона може визначатися також у натуральному і грошовому виразі.

При нормуванні слід враховувати призначення виробничих запасів і фактори, що визначають їх величину. Основними даними для нормування виробничих запасів є час перебування матеріалів у дорозі, час на розвантаження і складування, час підготовки матеріалів до виробничого споживання, час непередбачуваних збоїв у поставці. Відповідно до цього методика нормування виробничих запасів включає визначення норми транспортного запасу, норми підготовчого запасу, норми поточного запасу, норми страхового запасу у днях споживання, визначення загальної величини запасу у днях споживання. Далі визначається норма виробничого запасу у натуральних показниках, а також норма виробничого запасу у грошовому виразі.

Нормування транспортного, підготовчого, поточного і страхового запасу ведеться окремо. Зміна виробничих запасів при постійних інтервалах між поставками, обсягах поставок та денному споживанні показана на рис.5.

Рис. 5. Зміна виробничих запасів

Норма підготовчого (технологічного) запасу.Нормування підготовчого запасу полягає у визначенні кількості матеріальних ресурсів, які повинні знаходитися на стадії підготовки до виробничого споживання. Розрахунок норми починається із встановлення часу, необхідного на приймання, розвантаження, складування, аналіз якості матеріалів (Тпр), а також часу на технологічну підготовку матеріалів до виробничого споживання (Ттех). Ці операції не є складовою частиною технології окремого виробництва, вони передують першій технологічній операції, і тому ресурси, які знаходяться на стадії підготовки до споживання, ще не перейшли у стадію запасів незавершеного виробництва. При нормуванні підготовчого запасу враховується і час перевезення матеріалів до місця споживання.

Після визначення тривалості вказаних операцій розраховується підготовчий запас:

Зпід = Тпр + Ттех,

де Тпр – час приймання матеріальних ресурсів, днів; Ттех – час на технологічну підготовку матеріалів до виробничого споживання, днів.

Планова величина підготовчого запасу є постійною при незмінних умовах виробництва і технології.

Норма поточного запасу.Задовольняє поточну потребу виробництва, забезпечує ритмічну роботу між черговими поставками матеріалів. Тобто, це споживання матеріалів за час поставки. Норма поточного запасу визначається величиною інтервалу між черговими поставками (днів).

,

де Зпот – норма поточного запасу, днів;

ТП – інтервал між поставками, днів.

Серед факторів, які необхідно враховувати при визначенні інтервалу між поставками, є такі: потреба підприємства у матеріалах, періодичність виготовлення матеріалів, вантажність транспортних засобів, цільовий обсяг закупівель матеріальних ресурсів, сезонність виробництва, транспортування і споживання продукції. На основі аналізу цих факторів визначається найменша величина інтервалу. Якщо який-небудь матеріал виготовляється періодично, то в розрахунок береться інтервал, що рівний тривалості перерви у виробництві даного матеріалу.

В даний час застосовуються статистичні методи визначення інтервалу постачання. Найбільш поширеним є метод визначення інтервалу на основі даних про фактичні інтервали між поставками і розміри партії поставок:

,

де Ті – тривалість окремих інтервалів між черговими поставками в днях; Опі – кількість продукції у поточній поставці.

При визначенні норми поточного запасу за наведеним методом слід вираховувати із обсягів поставок надто дрібні або надто великі поставки матеріалів.

Поточний запас ресурсів є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їх використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою. Прийнято розрізняти максимальну, мінімальну і середню норму поточного запасу.

Максимальна норма поточного запасу визначається середнім інтервалом між черговими поставками (поступленням) матеріалу. Максимальна норма поточного запасу дорівнює величині поточного запасу у момент поставки матеріалів на підприємство. Вона може обчислюватися за формулою простої або зваженої середньої із фактичних інтервалів.

1. При однаковій кількості продукції в одній поставці:

,

де Ті – тривалість окремих інтервалів між черговими поставками, днів; n – кількість інтервалів між поставками.

2. За різної кількості продукції в одній поставці:

.

Мінімальна норма поточного запасу не може бути менше одного дня, інакше виробництво припиниться.

Зmin =1.

На базі максимальної та мінімальної норми можна визначити середню норму поточного запасу:

або днів,

де Зс – середня норма поточного запасу.

Середня норма поточного запасу може бути обчислена і в натуральному виразі:

або кг,

де Зн – середня норма поточного запасу у натуральному виразі; Мдн – середньодобовий розмір споживання матеріалу.

Норма страхового запасу.Має на меті накопичення такої величини запасу, яка забезпечить безперервність виробництва у випадку перебоїв у матеріально-технічному забезпеченні. Планова величина цього запасу постійна, а фактично цей запас може зменшуватися при затримці у поставці нової партії поступлення матеріалів. Відновлюється страховий запас при новому поступленні матеріалів на підприємство.

Страховий запас залежить від багатьох факторів, більшість з яких важко кількісно виразити. Тому врахувати його у повному обсязі при нормуванні дуже важко.

Величина страхового запасу може визначатися декількома методами: як відсоток від поточного запасу (найбільш привабливий при інтервалі поставок до 2-3 тижнів); як задана кількість днів або кількість матеріалів (заснований на передбаченнях фахівців).

Страховий запас можуть визначати також шляхом вивчення закономірності та ступенем сталості масових випадкових факторів методами математичної статистики. Широкого вжитку знайшов метод, в основу якого покладений розрахунок середньоквадратичного відхилення фактичних інтервалів поставок Ті від середнього . Норму страхового запасу у даному випадку можна розрахувати як

,

де Ті – фактичний інтервал і-тої поставки матеріальних ресурсів, днів; – середній інтервал між поставками, днів; Опі – обсяг і-тої поставки матеріальних ресурсів, нат. од. (кг, шт., м2 тощо).

Відповідності до теорії математичної статистики, норма страхового запасу, яка встановлена за даною формулою, гарантує безперебійність постачання на 68,3%. Подвоєна величина такого запасу, гарантує безперебійність на 95,5%, а потроєна – на 99,7%.

Норма виробничого запасу.Після проведення розрахунків поточного, підготовчого і страхового запасу визначають загальну норму виробничого запасу в днях:

Нзд = Зпід + Зпот + Зстр ,

де Нзд – загальна норма виробничого запасу, днів; Зпід – підготовчий запас, днів; Зпот – поточний запас, днів; Зстр – страховий запас днів.

Норма виробничих запасів у натуральному вигляді по кожному виду матеріальних ресурсів визначається добутком норми запасу у днях на їх одноденну витрату у натуральному виразі:

,

де Нзн – норма виробничих запасів у натуральному виразі, кг (шт., м2 тощо); Нзд – норма виробничих запасів у днях певного виду ресурсів; Мдн– середньоденна витрата ресурсу у натуральному виразі.Середньоденне споживання матеріалів визначається шляхом ділення загальної потреби в цих матеріалах за певний період на кількість днів у цьому періоді (календарних або робочих).

На підприємстві можуть визначати окремо у натуральному виразі норму підготовчого, поточного, страхового запасу.

Норма підготовчого запасу у натуральному виразі характеризує величину необхідних матеріалів в період їх підготовки до виробничого споживання:

,

де Зпідн – норма підготовчого запасу у натуральному виразі, кг (шт., м2 тощо); Мдн – середньоденна витрата матеріального ресурсу, кг (шт., м2 тощо); Тпр, Ттех – час, необхідний відповідно для приймання і технологічної підготовки матеріалів до виробничого споживання, днів.

Норма поточного запасу у натуральному виразі характеризує ту кількість матеріалів, яка буде спожита між двома поставками і визначається як добуток середньодобової норми споживання матеріалів на норму поточного запасу у днях:

 

,

де Зпотн – норма поточного запасу у натуральному виразі, кг (шт., м2 тощо); Мдн – середньоденна витрата матеріального ресурсу, кг (шт., м2 тощо); Зпот – поточний запас у днях.

Норма страхового запасу у натуральному виразі характеризує кількість матеріалів, необхідних для безперебійного виробництва у випадках збоїв у закупівлях:

,

де Зстрн – норма страхового запасу у натуральному виразі, кг (шт., м2 тощо); Мдн – середньоденна витрата матеріального ресурсу, кг (шт., м2 тощо); Зстр – стразовий запас у днях.

Норма запасу у грошовому виразі, тобто норматив власних оборотних коштів на сировину, матеріали визначається добутком середньоденної витрати сировини, матеріалів на норму запасів у днях і ціну певного виду матеріалу:

,

де Нзгр – норма запасу у грошовому виразі, або норматив власних оборотних засобів на сировину, матеріали, грн; Нзд – норма виробничого запасу у днях; Мдн – середньоденна витрата матеріального ресурсу, кг (шт., м2 тощо); Ц – ціна певного виду матеріального ресурсу, грн.

Норма сезонного запасу.При нормуванні виробничих запасів слід також враховувати їх сезонні коливання. В найбільшій мірі поточний запас залежить від них у таких випадках: при використанні продукції сезонного виробництва, можливості або доцільності завезення матеріалів тільки у певну пору року (наприклад, річковим транспортом в період навігації), сезонним споживанням матеріалів. У таких випадках поточні запаси називаються сезонними. Вони залежать головним чином від поступлення або споживання матеріалів. Протягом року сезонні запаси різко змінюються. У таких умовах розраховувати середню величину запасу недоцільно. Тому визначають норму максимального запасу, який буде мати місце до кінця, наприклад, збору урожаю:

,

де Зсезн – норма сезонного запасу на натуральному виразі, кг (шт., м2 тощо); Мдн – середньоденна витрата матеріального ресурсу, кг (шт., м2 тощо); Тсез – перерва у поступленні або споживанні матеріалів, днів. Залежить від часу збору урожаю, що встановлюється на основі багаторічних спостережень.

Крім максимального запасу розраховують і запас на певну дату. Це дозволяє розрахувати потребу в оборотних коштах, що вкладаються в запаси на кожний місяць або квартал.

Норма запасу на певну дату визначається як:

Зсез.д = Зсезн + Псез – М,

де Зсез.д – сезонний запас у натуральному виразі на певну дату, кг (шт., м2 тощо); Зсезн – норма сезонного запасу на натуральному виразі, кг (шт., м2 тощо); Псез – сумарне поступлення матеріалів за період з моменту найбільшого сезонного запасу до дати, на яку визначається запас, кг (шт., м2 тощо); М – сумарна витрата матеріалів за той же період, кг (шт., м2 тощо).

 

Основними факторами, які впливають на зміну розміру запасів, є: виробничі та організаційні.

Виробничі фактори безпосередньо пов’язані з виробничим процесом і прямо (пропорційно) впливають на абсолютні розміри виробничих запасів: обсяг виробництва продукції, механізація і автоматизація виробничих процесів, види матеріалів, безвідходні або маловідходні технології.

Організаційні фактори безпосередньо пов’язані із організацією та удосконаленням системи матеріально-технічного забезпечення підприємства. До них відносяться: застосування сучасних методів закупівлі ресурсів; розвиток прямих тривалих зв’язків з матеріально-технічного постачання, розвиток гуртової торгівлі засобами виробництва тощо.

Всі наведені фактори діють у напрямку відносного скорочення запасів в результаті забезпечення надійного постачання споживачів, скорочення інтервалів між поставками.

Для оцінки рівня виробничих запасів на підприємстві використовуються показники динаміки обсягу запасів та рівня запасів.

Показник відносного рівня виробничого запасу виражає величину запасу певного матеріалу на одиницю матеріалу, який споживається у виробництві. Визначається як відношення середнього фактичного запасу за звітний період до загального обсягу матеріалу, який спожитий у виробництві

де Рз – відносний рівень запасу; Зс – обсяг середнього запасу, нат. од або грош. од.; М – обсяг матеріалу, який спожитий у виробництві за певний період (місяць, квартал, рік), нат. од. або грош. од.

Цей показник може бути виражений у натуральних одиницях та у відсотках. Зниження відносного рівня запасу означає, що той же обсяг продукції був виготовлений при меншому запасі матеріалу, ніж у базовому періоді. Іншими словами, при зниженні відносного рівня запасу матеріалу вивільняється певна маса матеріальних ресурсів із запасу, які можуть залучатися для інших цілей.

Кількість вивільненого із запасу матеріалу визначається за формулою

де – обсяг вивільнення із запасу матеріалу, нат. од або грош. од.; М – обсяг матеріалу, який спожитий у виробництві за певний період (місяць, квартал, рік), нат. од. або грош. од.; Рзб і Рзпл – відносний рівень запасу матеріалу відповідно у базовому і поточному періоді.

Умови ринку вимагають, щоб сировина, матеріали, паливо не залежувались на складах підприємства, і якомога швидше обертались, тобто вступали у процес виробництва та давали економічний ефект. Прискорення обіговості запасів безпосередньо впливає на величину матеріальних ресурсів, які заморожуються у формі запасу. Чим швидше обертаються запаси, тим менше їх необхідно для забезпечення того ж обсягу виготовлення продукції.

Для характеристики швидкості обіговості запасів різних матеріальних ресурсів використовують два показники: число обертів, або коефіцієнт обіговості запасу, та час обігу запасу.

Число обертів, або коефіцієнт обіговості запасу, визначається як відношення обсягу спожитих матеріалів до середньої величини запасу за певний період:

де Коб – коефіцієнт обіговості запасу; М – обсяг виробничого споживання матеріалу за певний період; Зс – обсяг середнього запасу за певний період.

Коефіцієнт обіговості запасу показує, скільки разів протягом відповідного періоду був оновлений запас певного матеріалу на складах підприємства. Чим вище коефіцієнт обіговості запасу, тобто чим частіше поновлюється запас матеріалу, тим менше цього запасу потрібно для забезпечення певного обсягу виробництва продукції.

Показник часу обороту запасу характеризує тривалість одного обороту виробничого запасу в днях, тобто показує, скільки днів у середньому знаходився в запасі певний матеріал від моменту поступлення на склад та моменту відпуску у виробництво

де Тоб – час обороту запасу; Д – число днів у періоді (місяць – 30, рік – 360 днів).

Прискорення обіговості запасів виражається у скороченні часу одного обороту або у збільшенні числа оборотів запасу в межах певного періоду. Результатом прискорення оборотності запасів являється відносне вивільнення матеріальних ресурсів із запасу.

де – обсяг вивільнення матеріальних ресурсів; М – обсяг виробничого споживання матеріалу за базовий період.

Прискорення оборотності виробничих запасів досягається внаслідок проведення виробничо-технологічних та організаційно-економічних заходів.

Запровадження виробничо-технологічних заходів дозволяє зекономити частину матеріальних ресурсів у виробничому процесі, як наслідок, застосування у виробництві меншої кількості матеріальних ресурсів і, відповідно, створення меншої величини виробничих запасів. До виробничо-технологічних заходів можна віднести:

1. Удосконалення конструкції виробів.

2. Підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів.

3. Застосування сучасних прогресивних матеріалів.

4. Застосування маловідходних та безвідходних технологій.

Запровадження організаційно-економічних заходів призводить до зменшення часу перебування матеріальних ресурсів та стадії виробничих запасів і, як наслідок, зменшення їх величини, необхідної для безперебійного процесу виробництва. До організаційно-економічних заходів можна віднести:

1. Підвищення рівня механізації та автоматизації складських робіт.

2. Удосконалення нормування виробничих запасів.

3. Встановлення прямих тривалих господарських зв’язків із постачальниками матеріальних ресурсів.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-04-05; просмотров: 186; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты