Порівняльна характеристика традиційної та оперативної системи постачання

Досвід показує, що система „точно в термін” не є універсальною і застосовується не завжди. Її реалізацію стримують такі важливі фактори, як незадовільна якість продукції, порушення термінів постачання і оплати за товар, помилки і збої в передачі інформації між замовником і постачальником. Успіх у реалізації цієї стратегії залежить також від кількості та територіальної дислокації постачальників, рівня їх відповідальності під час виконання договірних зобов’язань. Тому величезні витрати, пов’язані з реалізацією системи „точно в термін”, ефективні тільки в стабільно працюючих економічних системах за умови довгострокових господарських зв’язків.

Серед основних методів закупівлі можна назвати такі:

· закупівля товару однією партією;

· регулярні закупівлі дрібними партіями;

· оптові закупівлі;

· закупівлі за мірою необхідності.

Поставка матеріальних ресурсів здійснюється через господарські зв’язки.

Господарські зв’язки представляють собою сукупність економічних, організаційних та правових взаємовідносин, які виникають між постачальниками та споживачами матеріальних ресурсів. Раціональна система господарських зв’язків передбачає мінімізацію витрат виробництва та обігу; повну відповідність кількості, якості та асортименту поставленої продукції потребам виробництва; своєчасність та комплектність її надходження.

Важливе значення має вибір раціональних видів господарських зв’язків з постачальниками необхідної продукції. При виборі того чи іншого виду господарських зв’язків доводиться керуватися сукупністю різних факторів, серед яких суттєвими є:

· обсяг споживання конкретного виду матеріальних ресурсів;

· ступінь застосування певного виду матеріальних ресурсів на інших підприємствах регіону;

· стабільність споживання певних матеріалів на підприємстві;

· кількість та розміщення виробників певних видів матеріальних ресурсів;

· надійність роботи виробників певних видів матеріальних ресурсів, їх можливості у швидкому реагуванні на зміну попиту та вимог до режиму поставок;

· період, протягом якого зберігаються споживчі властивості певного різновиду матеріалів;

· наявність і розміщення посередницьких постачальницьких організацій.

Господарські зв’язки між підприємствами можна класифікувати за такими ознаками: за масштабом дії; за тривалістю дії; за номенклатурою матеріальних ресурсів; за формами постачання підприємств-споживачів.

За масштабом дії: міжгалузеві, внутрішньогалузеві, міжнародні.

За тривалістю дії господарські зв’язки з поставки продукції поділяються на тривалі, короткотермінові, разові.

Тривалі господарські зв’язки – це зв’язки, які встановлюються і діють без змін більше року. Всі господарські зв’язки, що встановлюються терміном до одного року і змінюються за кварталами або півріччям, відносяться до короткострокових. Господарські зв’язки, що встановлюються тільки для однієї поставки, – є разовими.

Основною умовою встановлення довготривалих господарських зв’язків є стабільність виробництва. При масовому і стабільному виробництві встановлення раціональних господарських зв’язків передбачає забезпечення їх сталості, тобто тривалості дії. До тривалих господарських зв’язків відносять в основному господарські зв’язки, що встановлюються між постачальником і споживачем основної сировини і матеріалів. Тривалість господарських зв’язків визначається залежно від умов споживання матеріалів. Вони можуть бути порушені у зв’язку із зміною асортименту сировини, розширенням виробництва, будівництвом нових підприємств поблизу сировинних баз.

При дрібносерійному та індивідуальному виробництві з виробничою програмою, яка часто змінюється, при одноразовому характері споживання матеріалів, швидкій зміні асортименту продукції, у зв’язку з високими темпами його оновлення і відсутністю у виробника можливостей для відповідних змін асортименту поставок, господарські зв’язки часто носять короткотривалий характер і навіть характер разових поставок.

Залежно від номенклатури матеріальних ресурсів господарські зв’язки можуть поділятися на поставки сировини, матеріалів, палива, інших видів продукції матеріально-технічного призначення. Основні матеріали і сировина споживаються ритмічно і постійно, що створює можливість встановлення прямих довготривалих господарських зв’язків. Споживання окремих видів допоміжних матеріалів, матеріалів на будівництво, ремонтно-експлуатаційні потреби носять недовготривалий характер споживання, що призводить до утворення короткотривалих, а інколи разових господарських зв’язків.

За формою постачання господарські зв’язки поділяються на прямі та опосередковані.

При прямих зв’язках встановлюються безпосередні взаємовідносини між виробником і споживачем, при яких продукція рухається від місця виробництва до місця споживання без посередників.

Опосередковані зв’язки здійснюються між постачальниками і споживачами через спеціалізовані підприємства, що є посередниками.

Економічна ефективність від встановлення довготривалих зв’язків визначається у вигляді зниження поточних витрат підприємства-споживача. Для досягнення ефективності виробництва при встановленні довготривалих господарських зв’язків розробляють заходи у таких напрямках.

1. Поліпшення асортименту продукції, яка поставляється за погодженням між підприємствами. Ефект досягається за рахунок:

1.1. Річної економії від зниження матеріалоємності та трудоємності виготовлення продукції:

,

де DС_мє – економія витрат (зниження собівартості); О_л – річний обсяг виробництва продукції після впровадження заходів, натур. один. виміру; Н_д і Н_п – норма витрати матеріалів до і після впровадження заходів, натур. один. виміру; Ц_д і Ц_п – ціна одиниці матеріалів до і після впровадження заходів, грн.; М_д і М_п – витрати на обробку матеріалів при виготовленні одиниці продукції до і після впровадження заходів, грн.

1.2. Річної економії витрат від використання більш дешевих матеріалів визначається:

.

2. Підвищення якості продукції і забезпечення її стабільності відповідно до вимог споживачів. Ефект досягається за рахунок:

2.1. Річної економії витрат від поставки продукції у більш підготовленому вигляді для виробничого споживання:

,

де DС_п – економія витрат (собівартості) у споживачів, грн.; Зп – заробітна плата на підготовку певного матеріалу до виробничого споживання до впровадження заходів, грн.; Ц_м – річна вартість експлуатаційних матеріалів, які використовуються при підготовці певного матеріалу до виробничого споживання, грн.; О_д^м і О_п^м – обсяг поставки матеріалів за рік відповідно до і після впровадження заходів, натур. один. виміру; Д_п – доплата постачальнику за здійснення операцій з підготовки одиниці певного матеріалу до виробничого споживання, грн.

2.2. Річної економії витрат за рахунок скорочення відхилень від встановленої технології обробки матеріалів у зв’язку із стабілізацією їх якості:

,

,

де DС_в – економія витрат (собівартості) за рахунок скорочення відхилень від встановленої технології обробки матеріалів, грн; DЗп_д і DЗп_п – річні суми перевитрати заробітної плати, пов’язані із відхиленням від технологічного процесу відповідно до і після впровадження заходів, грн.; О_д^м і О_п^м – річні обсяги виробів, для виготовлення яких застосовувався певний матеріал відповідно до і після впровадження заходів, натур. один. виміру. , – річна вартість матеріалів до і після впровадження заходів, грн.

3. Поставка продукції за погодженим графіком економічними партіями. Ефект досягається за рахунок:

3.1. Річної економії витрат у зв’язку з ліквідацією вимушеної заміни матеріалів:

,

де DС_з – економія витрат у зв’язку з ліквідацією вимушеної заміни матеріалів, грн.; М_д і М_п – річні витрати на матеріали при вимушених замінах до і після впровадження заходів, грн.; DС_д і DС_п – річні витрати на додаткову обробку матеріалів при вимушених замінах до і після впровадження заходів, грн.

3.2. Річної економії від зниження рівня виробничих запасів:

,

де DС_вз – річна економія від зниження рівня виробничих запасів, грн.; М_днп­ – одноденна витрата матеріалів після впровадження заходів, грн.; Н_д і Н_п – норма виробничого запасу до і після впровадження поставок за довготривалими зв’язками, днів; Р – рівень рентабельності на підприємстві.

4. Застосування спеціалізованих видів тари, вантажно-розвантажувальних та транспортних засобів. Ефект досягається за рахунок:

4.1. Річної економії витрат від заміни тари разового застосування на багатоповоротну:

,

де DС_зт – річна економія за рахунок заміни тари разового застосування, грн.; Ц_т – вартість одиниці тари разового користування, грн.; О_тр – потреба у разовій тарі після впровадження заходів, грн.; Ц_тв – річна вартість реалізованих відходів тари разового застосування, грн.; Ц_бт – вартість одиниці багатоповоротної тари, грн.; О_бт – річна потреба у багатоповоротній тарі, шт.; К_вт – коефіцієнт втрат багатоповоротної тари; Т_бт – термін експлуатації багатоповоротної тари, років.

4.2. Річної економії витрат від використання спеціалізованої тари, яка забезпечує високу збереженість перевізної продукції:

,

де DС_ст – економія витрат за рахунок спеціалізованої тари, грн.; В_тд і В_тп – річні втрати продукції при її перевезенні, навантаженні і розвантаженні до і після впровадження спеціалізованої тари, грн.; Ц_д^т і Ц_п^т – річна вартість тари до і після її спеціалізації, грн.

4.3. Річної економії від механізації вантажно-розвантажувальних робіт:

,

де DС_вр – економія витрат від механізації вантажно-розвантажуваль-них робіт, грн.; С_д^м і С_п^м – річна сума витрат на вантажно-розвантажувальні роботи до і після впровадження заходів, грн.