Організація спостережень і контролю за забрудненням ґрунтів важкими металами.

Забруднення ґрунтів важкими металами. Перед здійсненням

програми спостережень необхідно провести планування робіт: визначити

кількість точок відбору проб, скласти схему їх територіального

розміщення, намітити маршрути, послідовність обробки площ, встановити

терміни виконання завдання, перевірити наявність і якість топографічного

матеріалу і тематичних карт, зібрати відомості про джерела забруднення.

Спостереження за рівнем забруднення важкими металами носять

експедиційний характер. Час їх проведення не має значення, але краще їх

здійснювати влітку в період збирання основних сільгоспкультур. Повторні

спостереження здійснюються через 5-10 років. При виборі ділянок

спостережень використовується топографічна карта, в центрі якої

розташовується місто, селище або промисловий центр (рис. 2.3).

З геометричного центра проводяться кола радіусом 0,2; 0,5; 1,0; 1,5;

2; 3; 4; 5; 8; 10; 20; 30; 50 км в масштабі карти, тобто окреслюється зона

можливого забруднення ґрунтів важкими металами. Протяжність зони

забруднення ґрунтів визначається розою вітрів, характером викидів в

атмосферу, висотою труби, рельєфом, рослинністю і т. д. Значна кількість

аерозолів і газів, що містять ВМ, залишається в атмосфері і переноситься

на великі відстані. На підготовлений план місцевості наноситься роза

вітрів (по 8-16 румбах). Вектор, що відповідає найбільшій повторюваності

вітрів, відкладають у підвітряний бік на відстань 25-30 км. У напрямі

радіусів з найбільшим забрудненням будуються сектори шириною 200-300

м поблизу джерел забруднення з поступовим розширенням до 1-3 км. У

місцях перетину осей секторів з колами розташовуються ключові ділянки,

на них – мережа опорних розрізів, пункти і майданчики взяття проб.

Ключова ділянка має розмір 1-10 га і більше з типовими фізико-

географічними умовами (ґрунт, рельєф, рослинність) для даної місцевості (за розою вітрів). Якщо роза вітрів виражена нечітко, тоді ключові ділянки

розташовуються в усіх напрямах рівномірно. Якщо міграція ВМ пов'язана

з водними потоками, то напрям променів треба погоджувати з вектором

водної міграції. Загальна кількість ділянок дорівнює 15-20.

Спочатку проводиться рекогносцироване обстеження місцевості

маршрутним шляхом. При невеликих площах воно робиться детально, для

чого 1-2 рази перетинається ділянка.

Внаслідок рекогносцировки виявляються основні ландшафтні

особливості території, загальні закономірності просторових змін

ґрунтового покриву й ін. Збираються відомості про клімат і мікроклімат,

про погодні умови останніх років, про захворювання, пов'язані з

підвищеним змістом ВМ в екосистемі.

При оцінюванні забруднення території ВМ простежують шляхи

повітряного і водного забруднення ґрунтів. Більш детальне обстеження

треба провести на ключових ділянках, уздовж потоків, що переважають.

Необхідно провести порівняння змін рівня забруднення, що

відбуваються зі збільшенням або зменшенням впливу того або іншого

фактора, і викликаних цими змінами закономірних змін ступеня

забруднення ґрунтів ВМ у просторі. Ці закономірності найбільш чітко

можна виявити на ґрунтово-геоморфологічних профілях, які перетинають

територію вздовж потоків, що переважають.

Ґрунтово-геоморфологічний профіль – це заздалегідь вибрана вузька

смуга земної поверхні, на якій встановлено кореляцію міри забруднення ґрунтів з одним або декількома екологічними факторами. Ґрунтово-

геоморфологічні профілі закладаються по векторах рози вітрів, як

доповнення до ключових ділянок.

Техногенні викиди, що надходять в ґрунт через атмосферу,

зосереджуються, в основному, у верхніх шарах ґрунту (2-5 см). Нижні

горизонти забруднюються внаслідок обробки ґрунтів (оранка, культивація,

боронування), а також дифузійного і конвективного перенесення через

ґрунтові тріщини, ходи тварин і рослин. На ріллі пробу треба відбирати в

шарі 0-10 і 10-20 см, на цілині і старому перелозі – 0-2,5; 2,5-5; 5-10; 10-20;

20-40 см. Об'єднана проба складається методом конверта, аналогічно

операціям відбору проб ґрунту на пестициди. Пробу ґрунту відправляють

на аналіз в лабораторію, додаючи талон, що містить відомості про сам

ґрунт і умови відбору: порядковий номер зразка, число, місяць, річка

відбору, назва або номер пункту, відстань від джерела забруднення або

зовнішнього кордону міста, напрям від джерела по 16 румбах, крутість

схилу і його експозиція, частина схилу (верхня, середня або нижня

третина), основні точки і лінії рельєфу, де закладається майданчик;

вершини, улоговини, вододіли, заплави; глибина залягання ґрунтових вод

(визначається за глибиною колодязів); рослинність і її стан (задовільний,

добрий, незадовільний); стан і якість обробки поверхні ґрунту. Проби і

супровідні талони в лабораторії зберігаються протягом 1,5-2 років.

З метою встановлення інтенсивності надходження ВМ в ґрунт

щорічно проводиться відбір проб снігу. Об'єднаний зразок снігу з площі 1

га складається з 20-40 точкових проб. Проба береться ранньою весною до

початку підсніжного стікання талої води.

Відбір проб ґрунту в містах проводиться по сітці квадратів такого

масштабу, який забезпечив би частоту відбору проб ґрунту не менше як 5-

6 зразків на 100 га (1 км2

). Відбір проб здійснюється методом конверта зі

стороною 5-10 м з глибини 20 см на газонах, в садах, парках, скверах,

дворах. При цьому необхідно враховувати планування міста, гіпсометрію,

висоту забудови, розподіл атмосферних опадів, зливового стоку,

розташування автомагістралей і промислових підприємств та інші

фактори.