VI. Поняття юридичного обов’язку

Беручи на себе обов’язок по забезпеченню прав громадян, держава має право вимагати від них правомірної поведінки, що відповідала б еталонам, закріпленим у правовій нормі. Вимоги по виконанню норм знаходять вияв у системі обов’язків, що встановлюють міри відповідальності за невиконання приписів.

Юридичний обов’язок – це міра необхідної поведінки, що є гарантією реалізації суб’єктами наданих їм прав. Це об’єктивно необхідна та можлива поведінка, що забезпечує реальність можливостей, наданих суспільством та державою окремій особі. У випадку позитивного відношення особи до необхідності виконання покладених на неї обов’язків їх реалізація настає лише за певних умов, що передбачені правовою нормою Держава в системі обов’язків визначає доцільний, соціально корисний та необхідний варіант поведінки. Нормами реалізації обов’язку є дотримання певних зобов’язань, що мають форму заборон та виконання активних обов’язків, що існують як зобов’язання.

Юридичний обов’язок є самостійною юридичною категорією, що характеризується рядом особливих ознак:

1. Це міра необхідної поведінки, змістом якої є утримання від порушення заборон та необхідність виконання зобов’язань.

2. Це необхідна поведінка, що покладається з метою задоволення інтересів уповноваженої особи.

3. Це необхідна поведінка, що має юридичний характер, тобто закріплена правовою нормою.

4. Це необхідна поведінка, що покладається як на всіх осіб, що проживають на території держави (обов’язок платити податки та обов’язкові платежі, охороняти природу, поважати державні символи, дотримуватись Конституції та законів України), так і лише на громадян (обов’язок захищати Вітчизну, її незалежність та територію, здійснення військової служби).

5. Це необхідна поведінка, що гарантується державою шляхом встановлення юридичної відповідальності за невиконання обов’язків чи створення перешкод до реалізації необхідної поведінки.

Зміст юридичного обов’язку складають варіанти необхідної поведінки, що слугують гарантією використання наданих суб’єктам можливостей.

Структуру юридичного обов’язку складають 4 елементи:

1) Необхідність зобов’язаного суб’єкта вчиняти певні дії чи утриматися від їх вчинення в інтересах уповноваженої сторони.

2) Необхідність вимагати створення необхідних умов з боку держави та інших суб’єктів для ефективного виконання обов’язку.

3) Необхідність реагувати на законні вимоги уповноваженої особи.

4) Необхідність нести юридичну відповідальність у випадку порушення в процесі виконання обов’язку прав інших суб’єктів чи невиконання покладеного обов’язку зобов’язаним суб’єктом.