ІІІ. Правовий статус особи і громадянина

Місце особи в суспільстві, а громадянина в державі визначається реальністю наданих їм прав та обов’язків. Характеристика співвідношення правового статусу особи та громадянина визначає особливості положення людини в державно-організованому середовищі. Зазначимо, що категорії “правовий статус особи та громадянина” мають самостійний характер, а їх взаємодія засновується, по-перше, на нерозривності суспільства і держави і, по-друге, на наявності спільних та особливих рис цих юридичних понять.

Спільні риси підкреслюють похідний характер цих категорій та їх залежність від рівня організованості систем, що їх гарантують. Як правовий статус особи, так і правовий статус громадянина:

Ø характеризують правове положення єдиного суб’єкта – людини;

Ø вони мають єдиний зміст;

Ø певним чином встановлюються та закріплюються;

Ø засновуються на гуманістичних принципах та загальнолюдських цінностях;

Ø відображають рівень розвитку суспільства та держави і визначають його;

Ø гарантуються системою засобів;

Ø мають спільну мету – впорядкування відносин між людьми та взаємодії індивіда і соціальної системи (нації, народу, суспільства, держави);

Ø мають визначену структуру, що характеризується певною взаємодією компонентів.

Однак, за наявності значної кількості спільних ознак, ці категорії зберігають відносну самостійність, що і визначається притаманністю їм особливих рис. Їх можна визначити схематично:

Правовий статус особи та громадянина можуть існувати окремо (наприклад, у випадку, коли особа є іноземцем чи не має громадянства), а також можуть співпадати. Це має місце у випадку наявності громадянства у особи, або коли держава гарантує реалізацію проголошених суспільством цінностей.