Задача 2. Ремонтний цикл обладнання 8 років

Ремонтний цикл обладнання 8 років. Він нараховує 3 середніх, 6 малих ремонтів і 9 оглядів. Визначити міжремонтний і між оглядовий період.

1)

2)

Задача 3

В цеху встановлено 30 верстатів R18, 25 верстатів R12 і 15 верстатів R10. Трц =12 років куди включається 1 капітальний ремонт, 3 середніх і кілька малих ремонтів і профілактичних оглядів. Тмр – 1,5 року Том – 6 місяців. Річний ефективний фонд робочого часу одного робочого. Фонд ефективний (ФН) 1850 годин. Квн=1,2%. Нормативна трудомісткість 1 ремонт „R” за видами робіт.

Визначити кількість малих ремонтів, оглядів, річний обсяг ремонтних робіт на всі верстати, необхідну чисельність слюсарів і ремонтників.

Розв’язування:

1)

2)

3)

4) Обсяг (трудомісткість) ремонтних робіт. R за весь РЦ (12 років) залежно від видів ремонтів і робіт.

5) Трудомісткість слюсарних робіт за 1R за рік:

а) Слюсарних робіт

н/г

б) Верстатних робіт:

н/г

6) Річний обсяг ремонтних робіт з урахуванням складності:

Тсл=8,25*990R=8167,5н/г

Твер=3,38*990 R=3346,2 н/г

7) Необхідна чисельність:

а) слюсарів

роб

б) верстати

роб

3. Основне виробництво використовує десятки тисяч різних видів технологічного оснащення (інструментів). Для забезпечення ними на великих заводах існує власне інструментальне господарство. В його склад входять:

- планове бюро, яке визначає потребу заводу в оснащенні (інструментом) і встановлює план інструментального цеху;

- група постачання забезпечує завод оснащенням, яке закуповується у спеціалізованих інструментальних заводів;

- інструментальний цех виготовляє спеціалізоване оснащення за кресленням конструкторів заводу;

- заточувальний цех – забезпечує систематичне повторне заточення (краще передавати інструменти на пере заточування через певний час його використання або після обробки певної кількості деталі, тобто не допускати до повного затуплення. Тоді скорочується час на заточення, економляться абразиви, але на час заточування слід мати запасний інструмент);

- центральний інструментальний склад здійснює прийом всього оснащення, зберігання та облік його запасів і руху видає інструмент цехам ( у інструментально-роздаткові комори, які в свою чергу забезпечують інструментом робочі місця, збирають зношений інструмент в ремонт тощо).

Витрати на оснащення (інструментом) у масовому виробництві складають близько 25-30% від вартості обладнання.

Під інструментомрозуміють всі види технічного оснащення: різальний, вимірювальний, допоміжний та інші види інструменту, а також штампи, пересформи та інші пристрої.

Розрахунки річної потреби в інструменті здійснюють на підставі запланованих обсягів виробництва продукції, номенклатури потрібно для цього оснастити і норми витрат інструменту.

Для безперервного функціонування виробничого процесу необхідно мати мінімальну кількість інструменту, запаси якого необхідні для безперебійного забезпечення оснащення цехів основного виробництва. Це обіговий фонд інструменту.

Він складається:

,

де І_ціс – запас інструменту на центральному інструментальному складі, шт.;

І_ірк – запас інструменту в інструментально-роздавальних комор, шт.;

І_{рм ­­} – _{­­­­­­­­­­­­­­­­­­}кількість інструменту на робочих місцях, шт.;

І_рем – кількість інструменту в ремонті, шт..

Якщо прийняти за 100% весь обіговий фонд, то він приблизно розподіляється таким чином: І_ціс – 70%, І_ірк – 20%, І_рм – 5%, І_рем –5%.

Підприємство встановлює норму запасів інструменту приблизно 5,6% місячна потреба в інструменті.

Взагалі потреба підприємства в інструменті складається з обігового та витратного фонду. Планова потреба в інструменті розраховується за формулою:

,

ВІ_пл – витрати інструменту в плановому періоді, шт.;

ОФ_пл – планова потреба в обіговому фонді, шт.;

ОФ_{ф поч} – фактичний обіговий план на початок обігового періоду, шт.

Норми витрат інструменту встановлюють залежно від типу виробництва.

У масовому та багатосерійному норму витрат інструменту розраховують виходячи з обсягу роботи на 1000 деталей( в окремих випадках на 100, 10, 1дет). В одиничному та дрібносерійному норми витрат інструменту встановлюється залежно від відпрацьованих верстатогодин (на 1000 або 100 верстатогодин роботи технологічного устаткування).

У масовому та багатосерійному виробництві витрати інструментів в плановому періоді (ВІ_пл) розраховуються:

,

де КД – кількість деталей що обробляють певним інструментом, шт.;

НВІ – кількість оброблених деталей, на які була визначена норма витрат(10,100,1000)

У одиничному та дрібносерійному виробництві витрати інструменту визначаються:

,

де ЧРВ – час роботи верстатів, час який витрачається на обробку даної деталі, год;

НВІ – норма витрат інструменту на 100, 1000 годин роботи верстату, шт.;

ЧРВ_н – час роботи верстатів на який розрахована норма витрат(100, 1000), год.

На основі розрахованої потреби в інструменті планово-економічним відділом підприємства розробляється програма його виготовлення в інструментальному цеху підприємства і склад замовлення на його придбання зі сторони.

Річний план роботи інструментального цеху складається з поквартальною розбивкою і включає наступні розділи:

1. обсяг випуску продукції(інструменту) у грошовому і натуральному виразі;

2. чисельність робітників та їх зарплата;

3. калькуляції окремих видів інструменту, а також кошторис витрат на виробництво.

1. Річна потреба у різальному інструменті

,

Пр =

де Ni - річний випуск продукції, який обробляється даним інструментом, шт;

Тм - машинний час для обробки одиниці випуску, хв.;

Тс - стійкість інструменту(час між двома заточуваннями, год;

Li - довжина різальної частини інструменту;

l - величина шару, який сточується за кожне пере заточення, мм;

Квт - коефіцієнт випадкової втрати інструменту (5-10%)"

2. Необхідна кількість вимірювального інструменту

,

де N - кількість деталей, які необхідно виміряти даним інструментом;

q - кількість необхідних вимірів деталей;

i - вибірковість контролю;

p - число вимірювань до повного зносу інструменту(норма зношення);

де а - величина припустимого зношення в мікронах за нормативами (мкм);

b - кількість вимірювань на 1 мкм зношування;

d - припустима кількість ремонтів до повного зношування інструмента

3. Необхідна кількість штампів

де N - кількість виробів, що штампуються;

R - число ударів штампу на одиницю випуску;

ng - кількість деталей, що одночасно штампуються;

Рзнош - кількість ударів, які витримує матриця штампу до повного зношення.

L - нормативно-припустима величина, матриці що сточується, мм;

l - нар металу що за нормативами знімається при сточуванні;

n - кількість ударів між двома перезаточуваннями за нормативом;

Кш - коефіцієнт, який враховує зниження стійкості штампу після заточення (Кш=0,9)