За ступенем автоматизації виробничі процеси буваютьмехані­зовані, автоматизовані таавтоматичні.

Виробничий процес складається з наступних: процесів

Основні - це технологічні процеси, в ході яких відбуваються зміни геометричних форм, розмірів і фізико-хімічних властивостей продукції. Наприклад, на автомобільних заводах основним процесом є виготовлення заготівель для деталей, складання складальних одиниць і повне складання автомобілів.

Допоміжні - це процеси виготовлення продукції, що буде використовуватися всередині підприємства, що забезпечує безперебійність основних процесів (виготовлення і ремонт інструментів і оснащення; виготовлення запчастин та ремонт обладнання; забезпечення всіма видами енергій (електричної, теплової, пари, води, стисненого повітря тощо).

Обслуговуючі- це процеси, пов'язані з обслуговуванням як основних, так і допоміжних процесів, але в результаті яких продукція не створюється (зберігання, транспортування, технічний контроль і т.д.).

Своєчасне і якісне виконання основного виробничого процесу у значній мірі залежить від того, як налагоджене виконання допоміжних і обслуговуючих процесів.

Основний виробничий процес ділиться на три стадії:

· заготівельну - процес отримання заготовок методами литва, штамповки, пресування, розкрою металу тощо;

· обробну – процес перетворення заготовок в готові деталі: механічна обробка, штамповка, хімобробка, гальванічне покриття, лакування та фарбування, зварювання тощо;

· складальну- процеси складання складальних одиниць та виробів з готових деталей та комплектуючих виробів; регулювальні, налагоджувальні та випробувальні процеси.

Основною складовою виробничого процесу єтехнологічний процес — сукуп­ність дій зі зміни стану предмета праці.

Технологічний процес складається з послідовно виконуваних над даним предметом праці технологічних дій - операцій.

Операція - частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці (верстаті, стенді, агрегаті тощо), що складається з ряду дій над кожним предметом праці або групою спільно оброблюваних предметів.

Операції розрізняються також залежно від застосовуваних засобів праці:

- Ручні - виконуються без застосування машин, механізмів та механізованого інструменту;

- Машинно-ручні - виконуються за допомогою машин або ручного інструменту при безперервному участю робітника;

- Машинні - виконувані на верстатах, установках, агрегатах з обмеженою участю робітника (наприклад, установка, закріплення, пуск і зупинка верстата, розкріплення і зняття деталі і т.п.);

- Автоматизовані - виконуються на автоматичному обладнанні або автоматичних лініях.

У складі операції прийнято вирізняти трудові прийоми, дії та рухи.

Трудовий рух — це однократне переміщення робочого органу виконавця (руки, ноги, тулуба, очей і т. д.) у процесі праці.

Трудова дія — логічно завершена сукупність кількох цільових трудових рухів, які виконуються без перерви одним або кількома робочими органами виконавця за незмінних предметів та засобів праці. Наприклад, трудова дія «взяти інструмент» складається з таких елементарних рухів: а) «простягнути руку до інструмента», б) «взяти (охопити пальцями) інструмент».

Трудовий прийом — це сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів та засобів праці і які складають технологічно завершену частину операції. Наприклад, «установити заготовку в пристрій». Трудові прийоми можуть бути основними і допоміжними.

Комплекс трудових прийомів являє собою їх сукупність, об’єднаних або за технологічною послідовністю, або за спільністю чинників, які впливають на час виконання. Наприклад, «установити деталь у пристрій і зняти її після обробки». Комплекси трудових прийомів утворюють виробничу операцію.

Приклад розподілу трудового прийому на елементи наведений в таблиці.

Таблиця СТРУКТУРА ТРУДОВОГО ПРИЙОМУ

2.Розрізняють такі види виробів: деталі, складальні одиниці, комплекси і комплекти.

Деталь - предмет, який не може бути розділений на частини без руйнування його. Деталь може складатися з декількох частин (предметів), приведених у постійний неподільний стан будь-яким способом (наприклад, зварюванням).

Складальна одиниця (вузол) - роз'ємне або нероз'ємне сполучення декількох деталей.

Комплекси та комплекти можуть складатися із сполучених між собою складальних одиниць і деталей,

Вироби характеризуються такими якісними і кількісними параметрами:

1. Конструктивною складністю. Вона залежить від числа деталей і складальних одиниць,що входять у виріб - від декількох штук (прості вироби) до десятків тисяч (складні вироби).

2. Розмірами і масою. Розміри можуть коливатися в 'межах від декількох міліметрів до декількох десятків (навіть сотень) метрів (наприклад, морські судна). Маса виробу залежь від розмірів і відповідно може змінюватися від грамів (міліграмів) до десятків (і тисяч) тонн.

3. Видами, марками і типорозмірами застосовуваних матеріалів. Число їх досягає десятків (навіть сотень) тисяч.

4. Трудомісткістю обробки деталей і складання виробу в цілому. Вона може змінюватися від часток нормо-хвилини до декількох тисяч нормо-годин.

5. Ступенем точності обробки деталей і точності складання складальних одиниць і виробів.

6. Питомою вагою стандартних, нормалізованих і уніфікованих деталей і складальних одиниць. ( Під стандартизацією розуміють зведення різноманіття видів стандартів та технічних умов до обмеженої кількості обов’язкових до використання зразків-стандартів. Нормалізація – це стандартизація. яку проводять в масштабі галузі, економічного району, заводу. Під уніфікацією розуміють зведення різноманіття типорозмірів деталей та вузлів до раціональної кількості типів і розмірних рядів їх. ( Для розуміння – наприклад, розраховують коефіцієнт внутрішньої уніфікації за формулою : Кв.у.= 1 – Nн / N , де Nн – кількість найменувань деталей у виробі, а N – загальна кількість деталей у виробі. )Це веде до скорочення кількості оригінальних деталей і вузлів, що сприяє застосуванню однотипних деталей та вузлів в одному виробі. Уніфікація є частиною стандартизації. В основі уніфікації, нормалізації та стандартизації лежить взаємозамінність )

7. Числом виготовлених виробів; воно може коливатися від одиниць до мільйонів на рік.

Характеристики виробів багато в чому зумовлюють організацію виробничого процесу в просторі і в часі.

Наприклад,

-Від конструктивної складності виробів залежить число обробних і складальних цехів.

- Розмір, маса і кількість виробів впливають на організацію їх складання; на створення того чи іншого виду потокового виробництва; організацію транспортування деталей, складальних одиниць і виробів по робочих місцях; визначають тривалість виробничого циклу.

- Від виду і марки оброблюваних матеріалів залежить необхідність поєднання тих чи інших заготівельних і обробних дільниць або цехів.

- Ступінь точності і чистоти обробки та складання впливає на склад устаткування і ділянок; для особливо точних деталей і виробів потрібно створення особливих санітарно-гігієнічних умов.

- Від питомої ваги стандартних, нормалізованих і уніфікованих деталей і складальних одиниць залежить склад устаткування, дільниць і цехів. Для них організується потоково-масове виробництво.

- Трудомісткість і число виготовлених виробів впливають на склад і кількість устаткування, цехів і дільниць, можливість організації потокового виробництва, тривалість виробничого циклу, собівартість і інші економічні показники роботи підприємства.

3. Система раціональної організації виробництва будується на певнихпринципах, яких слід дотримуватись при проектуванні виробничого процесу:

До принципів організації виробничого процесу відносять:

· Принципспеціалізації передбачає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу. Підвищуючи однорідність виробництва, спеціалізація сприяє спрощенню його організації.

· Принциппропорційності потребує, щоб у системі взаємопов'яза­них підрозділів підприємства було узгоджено пропускну спромож­ність, тобто : пропорційність передбачає однакову продуктивність в одиницю часу усіх ланок виробництва, щоб на складальні операції вони надходили комплектно.

· Принциппаралельності передбачає одночасне виконання окре­мих операцій і процесів або паралельна обробка виробів на різних етапах та стадіях технологічного процесу. По­слідовне їх виробництво зайняло б набагато більше часу.

· Принциппрямоточності означає забезпечення найкоротшого шляху проходження виробу по всіх операціях і усування зустрічних і протилежних рухів на дільниці, в цеху, на підприємстві.

· Принципбезперервності означає ліквідацію будь-яких перерв ( міжзмінних, внутрішньозмінних, міжопераційних та внутрішньоопераційних ) у виробництві.

· Принципавтоматичності передбачає економічно обгрунтоване вивільнення людини від безпосередньої участі в роботі у важких або шкідливих умовах.

· Принцип ритмічностіщодо запуску у виробництво означає регулярне повторення виробничих процесів через рівні проміжки часу, а ритмічність щодо випуску – рівномірне виконання плану по змінах, за добу, по декадах.

· Принципгнучкості означає забезпечення оперативної адаптації організаційно-технічних умов виробничого процесу, пов'язаних з пе­реходом на виготовлення іншої продукції. Гнучкість досягається уні­версальністю знарядь праці, засобів автоматизації, упровадженням верстатів з ЧПУ, гнучких виробничих систем.

· Принципгомеостатичності *потребує, щоб виробнича система була здатна стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. *: “ Гомео “ – др.-гр. “ подібний, однаковий, той самий тощо”. “ Стат “ - др.-гр. “ стоячий, нерухомий ”. Принцип “ гомеостату “ застосовують, наприклад, при конструюванні автопілоту.

4. Тип виробництва - сукупність його організаційних, технічних і економічних особливостей. Залежно від рівня концентрації та спеціалізації розрізняють три типи виробництв:

-Одиничне;

- Серійне;

- Масове.