ТЕМА 6 Теоретичні основи організації виробництва

1. Поняття виробничої системи та її підсистем.

2. Поняття організації виробництва, історія розвитку науки.

3. Форми організації суспільного виробництва.

1.Сучасний спеціаліст, який оволодіває економічною або технічною спеціальністю, має знати основи організації виробництва, у тому числі кваліфіковано вирішувати питання зниження трудомісткості продукції, підвищення продуктивності праці, організації виробництва нових видів продукції, підвищення конкурентоспроможності виробів і підприємства.

Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність.

Виникнення виробничих систем зумовлене формуванням на ринку попиту на продукцію, тому будь яка виробнича система має орієнтуватися на задоволення споживчого попиту. Великі виробничі системи часто складаються з підсистем, які реалізують певну групу функцій самої системи.

Розглянемо підсистеми виробничої системи:

1) технічна – розглядається, як взаємопов’язаний комплекс машин і обладнання, який відображає виробничу потужність підрозділів і підприємства в загалі. Ця система не є рухомою і вона повільно адаптується до зовнішнього середовища;

2) технологічна – розглядається, як ряд послідовних операцій і процесів , результатом яких є створення відповідної продукції для споживача. Передбачає виконання функції контролю якості функції;

3) організація виробництва – відображає виробничий взаємозв’язок машин і кооперування праці. Дозволяє раціонально використовувати виробничі площі, працю, знаряддя і предмети праці. Створює умови для нормального функціонування процесу за допомогою певних методів;

4) економічна – характеризує єдність та результативність всієї системи;

5) інформаційна – забезпечує інформаційні потоки у системі;

6) логістична – розглядає питання впорядкування матеріальних потоків, як сировини, матеріалів, так і готової продукції.

Всі перелічені підсистеми складають виробничу систему.

Головні риси підприємства, як системи:

· динамічність – це здатність до змін і розвитку;

· комплексність – визначається взаємодія цілей, задач і різноманітніх процесів, що протікають на підприємстві;

· здатність до саморегулювання – дозволяє пристосовуватися в певних межах зовнішніх і внутрішніх факторів.

У широкому розумінні «виробництво» — це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товари, предмети, речі, послуги, інформація, знання тощо).

Основна мета (місія) виробництва в ринкових умовах полягає в забезпеченні споживача необхідною йому продукцією (послугами) у певні строки, заданої якості та комплектації, з мінімальними витратами для виробника. Економічний результат діяльності підприємства, його фінансовий стан і майбутній розвиток залежать від того, наскільки раціонально організовано виробництво, чи відповідає воно сучасним вимогам оптимальності, гнучкості, мобільності, високої культури, екологічності, конкурентоспроможності тощо.

2.Термін «організація» перекладається з грецької як «інструмент» і визначається як «цільове обєднання ресурсів для досягнення певної мети».

Поняття організації передбачає наявність об'єкта й суб'єкта управління.

Об'єкт - складові елементи організації, які будуть піддаватися організації. Організація виробництва передбачає окреме виділення:

– організаційне функціонування елементів виробничої системи;

– організації функціональних підсистем.

До елементів виробничої системи належать:

· робоча сила

· предмети праці

· засоби праці

Рис.1 “В загальному вигляді функціональна структура організації виробництва”

Ключовими в теорії організації виробництва є закони, які відображають сутнісні відносини між елементами системи. Знання цих законів дозволяє ефективно організовувати виробництво і забезпечити розвиток системи в потрібному напрямку.

Таблиця – Закони організації та їх вплив на поведінку виробничої системи

Раціональна організація виробництва базується на трьох основних законах: економії часу, синергії, синхронізації.

Закон економії часу передбачає раціональне розміщення елементів виробництва в просторі, що забезпечить мінімізацію витрат часу на їхню взаємодію.

Закон синергії стверджує, що результат функціонування обєднання елементів системи є більшим, ніж сумарний результат відособленого функціонування цих елементів. ( «Синергія» = «сін»(«разом») + «ергос»(дія»). Наприклад, користі від клавіатури, системного блоку та дисплею майже немає, поки їх не поєднати разом).

Закон синхронізації свідчить, що злагодженість взаємодії елементів виробництва забезпечує підвищення його ефективності.

Організація виробництва має свої специфічнізавдання:

· вибір варіанта технології, визначення ресурсів з метою виготовлення певного продукту;

· технологічне планування робочих місць, дільниць, підрозділів та підприємства в цілому;

· стандартизація і уніфікація процесів та складових компонен­тів виробів;

· дослідження, проектування й освоєння нових виробів;

· пропорційність виробничих потужностей, оптимізація режимів роботи устаткування, методів ремонту і профілактики, виявлення причин простою та їх усунення;

· інструментальне та енергетичне обслуговування виробництва, нормування витрат матеріальних ресурсів, організація їх транспортування та збереження;

· створення нової продукції, формування якості і забезпечення конкурентоспроможності виробів.

· поглиблення спеціалізації, удосконалення форм організації виробництва, швидка та гнучка переорієнтація виробництва на інші види продукції, забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу, удосконалення організації процесів праці та виробництва в просторі й у часі.

Існує багато визначень організації виробництва. Розглянемо декілька.

Організація виробництва – наука, яка вивчає умови і фактори оптимального узгодження діяльності працівників підприємства в просторі та в часі при використанні ними засобів виробництва у виробничому процесі, що забезпечує виготовлення конкурентоздатної продукції з мінімальними витратами і високою якістю.

Під організацією виробництва розуміють координацію та оптимізацію в часі та просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належ­ної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

Іншими словами, організацію виробництваможна визначити як безперервну творчу роботу, результатом якої є підвищення ефективності виробництва.

Різноманітність визначень організації виробництва свідчить про досить коротку історію розвитку науки, якій менше ста років і яка переживала стрімкі підйоми та десятиріччя застою.