Одиничне Серійне Масове

Ознака:

- Номенклатура

Широка Обмежена Вузька

- Обсяг продукції

Малий Середній Великий

- Випуск протягом року

Одноразово Періодично Безперервно

або дуже рідко партіями

- Обладнання

Універсальне Змішане Спеціалізоване

- Кваліфікація робочого

Найвища Середня Нижче середньої

- Доля ручної праці

Найвища Середня Мінімальна

- Собівартість продукції

Висока Середня Низька

Для одиничного типу : устаткування та інструмент переважно універсальні, що має забезпечувати виконання різноманітних робіт. Робочі місця, що не мають закріплених за ними операцій, завантажуються різноманітними операціями. Коефіцієнт закріплення операцій не регламентується і може бути більше 40.

Підприємства з одиничним типом виробництва спеціалізуються на виготовленні продукції обмеженого споживання за оригінальною конструкцією і замовленими властивостями.

За серійноготипу виробництвавироби випускаються серіями, деталі обробляються партіями з певною, заздалегідь установленою періодичністю.

Під серією розуміється кількість конструктивно і технологічно однакових виробів, що запускаються у виробництво одночасно або послідовно.

Однорідність конструктивно-технологічних рішень у виробах сприяє створенню великої кількості уніфікованих деталей, які розподіляються для постійного або періодично повторюваного виготовлення за певними робочими місцями.

Залежно від різноманітності номенклатури продукції, величини партії виробів, періодичності її запуску, рівня спеціалізації робочих місць виробництво розрізняють дрібно-, середьо- і велико­серійне, для кожного з яких встановлені певні числові значення коефіцієнта закріплення операції.

Для дрібносерійного виробництва, що характеризується випус­ком продукції в невеликій кількості та різноманітної номенклатури, коефіцієнт закріплення операцій становить 20 £ К_зо £ 40.

Середньосерійний тип виробництва характеризується тим, що предмети праці обробляються стабільними партіями з певною періодичністю, застосовується спеціальне й універсальне устаткування, коефіцієнт закріплення операції обмежується діапазоном 10 £ К_зо £ 20.

Великосерійне виробництво спеціалізується на випуску порівняно вузької номенклатури виробів у великій кількості, вироби обробляються великими партіями, застосовується спеціальне і спеціалізоване устаткування, тому коефіцієнт закріплення дорівнює 1 £ К_зо £ 10. Таке виробництво характерне для багатьох процесів у машинобудуванні, для взуттєвих і швейних підприємств.

Для масового виробництва характерні обмежена номенклатура продукції і масштабність її вироблення (автомобілі, годинники). Технологічний процес розробляється докладно на кожну операцію з зазначенням інструменту, режимів роботи устаткування, норм затрат часу, матеріалів. Робітники виконують обмежене коло операцій і мають вузьку спеціалізацію, що зумовлює коефіцієнт закріплення операцій, який дорівнює К_зо = 1. Устаткування розташовується за ходом технологічного процесу, застосовується паралельний метод сполучення операцій, що веде до значного скорочення тривалості виробничого циклу, зменшення незавершеного виробництва, підвищення продуктивності праці та зниження витрат на виготовлення продукції.

Окремо вирізняєтьсядослідне виробництво — виготовлен­ня зразків або партій виробів для дослідних робіт, випробувань, до­опрацювання конструкцій тощо. На їх основі розроблюють конст­рукторську та технологічну документацію для серійного або масо­вого виробництва.

За типами виробництва класифікуються підприємства, дільниці та окремі робочі місця. Тип виробництва підприємства визначається типом виробництва провідного цеху, а тип виробництва цеху - характеристикою ділянки, де виконуються найбільш відповідальні операції і зосереджена основна частина виробничих фондів.

Віднесення заводу до того чи іншого типу виробництва носить умовний характер, оскільки на підприємстві і навіть в окремих цехах може мати місце поєднання різних типів виробництва.

Тип виробництва робить вирішальний вплив на особливості організації виробництва, його економічні показники, структуру собівартості (в одиничному виробництві висока частка живої праці, а в масовому - витрати на ремонтно-експлуатаційні потреби та утримання обладнання), різний рівень оснащеності.

5. Виробнича структура підприємства - це сукупність виробничих одиниць підприємства (цехів, служб), що входять до його складу і форми зв'язків між ними. Виробнича структура залежить від виду продукції, що випускається і його номенклатури, типу виробництва та форм його спеціалізації, від особливостей технологічних процесів.

Відповідно до виду виробничих процесів розрізняють підрозділи виробництв:

- Основного,

- Допоміжного,

- Обслуговуючого.

На основі виробничої структури розробляється генеральний план підприємства, тобто просторове розташування всіх цехів і служб, а також шляхів і комунікацій на території заводу.

Побудова раціональної виробничої структури підприємства здійснюється наступним порядком:

- встановлюється кількість цехів, дільниць, їх потужність у розмірах, які забезпечують бажаний випуск продукції;

- розраховуються розміри площ кожного цеху та складу, визначається їх просторове розташування у генеральному плані підприємства;

- плануються всі транспортні зв’язки всередині підприємства та необхідні зовнішні комунікації;

- намічаються найкоротші маршрути переміщення предметів праці за ходом виробничого процесу.

Цехи повинні бути розташовані в послідовності виконання виробничого процесу. При цьому повинна бути забезпечена прямоточність матеріальних потоків.

Цех - це основна структурна виробнича одиниця підприємства, що адміністративно відособлена і спеціалізується на випуску певної деталі або виробів або на виконанні технологічно однорідних чи однакового призначення робіт. Цехи діляться на ділянки, що представляють собою об'єднану за певними ознаками групу робочих місць.

Виробнича структура цеху :

Допоміжні служби: Основні (виробничі) ділянки :Обслуговуючі підрозділи:

-група механіка -робочі місця - матеріальна комора

-група енергетика - потокові лінії - комора готових виробів

-бюро інструм.госп-ва: - транспортна група

-інструментально- - лабораторія

роздавальна комора

Цехи і дільниці створюються за принципом спеціалізації:

- технологічної;

- предметної;

- предметно-замкнутої;

- змішаною.

Технологічна спеціалізація заснована на єдності застосовуваних технологічних процесів ( наприклад, ливарне виробництво). При цьому забезпечується високе завантаження обладнання, але ускладнюється оперативно-виробниче планування, подовжується виробничий цикл через збільшення транспортних операцій. Технологічна спеціалізація застосовується найчастіше в одиничному і дрібносерійному виробництві.

Предметна спеціалізація заснована на зосередженні діяльності цехів (ділянок) на випуску однорідної продукції. Це дозволяє зосередитися на виробництві деталі або виробу, що створює передумови для організації прямоточного виробництва, спрощує планування і облік, скорочує виробничий цикл. Предметна спеціалізація характерна для великосерійного і масового виробництв.

Якщо в межах цеху або ділянки здійснюється закінчений цикл виготовлення деталі або виробу, цей підрозділ називається предметно-замкнутим. Економічні переваги:- скорочується тривалість виробничого циклу в результаті повного або часткового усунення зустрічних або поворотних переміщень, - знижуються втрати часу на переналагодження устаткування, -спрощується система планування та оперативного управління ходом виробництва.

Виробнича структура підприємства залежить від форм і методів організації виробничих процесів, перш за все від рівня їх концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування.

6.Важливим нормативом організації виробничого процесу в часі є виробничий цикл —- календарний період часу, протягом якого предмет праці проходить всі операції виробничого процесу і перетворюється на готову продукцію. Він обчислюється в календарних днях або у годинах, обчислюють цей інтервал для одного або певної кількості виробів ( партії ), які виготовляються одночасно.

Розрізняють простий і складний виробничі цикли. Простий виробничий цикл - це цикл виготовлення деталі. Складний виробничий цикл - це цикл виготовлення виробу. Тривалість виробничого циклу в великій мірі залежить від способу передачі деталі (вироби) з операції на операцію. Існують три види руху деталі (виробу) у процесі її виготовлення:

- послідовний;

- паралельний;

- паралельно-послідовний.

Рис. Структура виробничого циклу

Тривалість виробничого циклу визначається за формулою:

Тц = Тчрп + Тчпр,

де Тчрп - час робочого процесу;

Тчпр - час перерв.

Під час робочого процесу виконуються технологічні операції

Тчрп = Топр + Тприр,

де Топр – операційний час

Топр = Тшк + Тк + Ттр.

Тшк - штучно-калькуляційного час;

Тк - час контрольних операцій;

Ттр - час транспортування предметів праці;

Тприр - час природних процесів (старіння, сушки, відстою суспензій у рідинах тощо).

В операційний цикл Тк і Ттр включені умовно, бо в організаційному відношенні вони не відрізняються від технологічних операцій.

Штучно -калькуляційний час розраховується за формулою

Тшк = Топ + Т_пз + Тпр.н + Тото,

де Топ - оперативний час;

Т _пз - підготовчо-заключний час при обробці нової партії деталей;

Тпр.н - час на відпочинок і природні потреби робітників;

Тото - час організаційного і технічного обслуговування (отримання і здача інструменту, прибирання робочого місця, змащування устаткування і т.п.).

Оперативний час (Топ) у свою чергу складається з основного (Тос) і допоміжного часу (Тв):

Топ = Тос + Тд,

Основний час - це безпосередній час обробки або виконання роботи.

Допоміжний час:

Тд = Тв + Тз + Ток,

де Тв - час встановлення і зняття деталі (складальної одиниці) з обладнання;

Тз - час закріплення і відкріплення деталі в пристосуванні;

Ток - час операційного контролю робочого (із зупинкою устаткування) в ході операції.

Час перерв (Тчпр) обумовлено режимом праці (ТРП), міжопераційного пролежування деталі (Тмо), часом перерв на міжремонтне обслуговування та огляди устаткування (Тр) і часом перерв, пов'язаних з недоліками організації виробництва (Торг):

Тчпр = Тмо + ТРП + Тр + Торг.

Час міжопераційного пролежування (Тмо) визначається часом перерв партіонності (Тпар), перерв очікування (Точ) і перерв комплектування (Ткп):

Тмо = Тпар + Точ + Ткп.

Перерви партіонності (Тпар) виникають при виготовленні виробів партіями і обумовлені пролежуванням оброблених деталей до готовності всіх деталей в партії на технологічній операції.

У серійному виробництві вироби виготовляються партіями.

Виробнича партія - це група виробів одного найменування і типорозміру, що запускаються у виробництво протягом певного інтервалу часу при одному і тому ж підготовчо-заключному часу на операцію.

Операційна партія - виробнича партія або її частина, яка надходить на робоче місце для виконання технологічної операції.

Перерви очікування (Точ) викликаються неузгодженою тривалістю суміжних операцій технологічного процесу.

Перерви комплектування (Ткп) виникають при переході від однієї фази виробничого процесу до іншої.

Таким чином, у загальному вигляді виробничий цикл виражається формулою

Тц = Топр + Тприр + Тмо + ТРП + Тр + Торг.

При розрахунку виробничого циклу необхідно враховувати перекриття деяких елементів часу або технологічним часом, або часом міжопераційного пролежування. Час транспортування предметів праці (Ттр) і час вибіркового контролю якості (Тк) є елементами, що перекриваються.

Отже , виробничий цикл можна виразити формулою

Тц = (Тшк + Тмо) kпер Kор + Ті,

де kпер - коефіцієнт переведення робочих днів у календарні (відношення числа календарних днів Dк до числа робочих днів у році D р, kпер = Dк / D р);

Kор - коефіцієнт, що враховує перерви на міжремонтне обслуговування обладнання та організаційні неполадки (зазвичай 1,15 - 1,2).