Тема 9 ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

1. Поняття організації та обслуговування робочого місця.
2. Сутність планування робочого місця.

1. Робоче місце - первинна ланка виробництва, що знаходиться в безпосередньому веденні одного робітника або бригади і включає в себе комплект матеріальних елементів, що забезпечують процес праці.

Робоче місце складається з наступних елементів:

• виробничої площі;

• основного обладнання;

• пристроїв для зберігання матеріалів, заготовок, готової продукції, відходів і браку;

• пристрої для зберігання інструментів, оснащення та пристосувань;

• підйомно-транспортних пристроїв;

• пристосувань для безпеки і зручності роботи.

Організація робочого місця - це комплекс заходів, спрямованих на створення на робочому місці необхідних умов для високопродуктивної праці та охорони здоров'я робітника.

Комплекс заходів охоплює:

• вибір обладнання та інвентарю для раціонального оснащення робочого місця;

• створення комфортних умов праці;

• раціональне планування;

• безперебійне обслуговування робочого місця за всіма його функціями.

Обслуговування робочого місця - це система заходів, спрямованих на забезпечення праці всім необхідним для безперебійного ходу виробничого процесу.
Якість обслуговування робочих місць залежить від стану оперативно-виробничого планування і рівня організації допоміжних служб підприємства і цеху. Кожен робітник на своєму робочому місці зобов'язаний здійснювати такі функції:
• до початку роботи підготувати обладнання до роботи, ознайомитися зі змінним завданням, підготувати інструмент тощо;

• під час роботи підтримувати порядок і чистоту на робочому
місці, виправляти дрібні дефекти, змащувати обладнання, сигналізувати обслуговуючому персоналу про необхідні послуги;

• після роботи здати або прибрати інструмент і пристосування,
прибрати робоче місце і передати його зміннику.

На основі функціонального поділу праці існують такі функції обслуговування робочих місць:

• ремонтна;

• забезпечення інструментом;

• налагоджувальна;

• матеріального постачання;

• транспортна;

• технічного контролю;

• організаційна.

За професійною належністю працівників робочі місця поділяють на:

• стаціонарні - для основних робітників: верстатників, операторів, слюсарів-складальників, радіомонтажників, ковалів, ливарників, зварювальників та ін;

• пересувні - для допоміжних робітників: слюсарів-ремонтників, наладчиків, електриків тощо.

Одним з найважливіших показників організації робочих місць є механоозброєність. При цьому розрізняють робочі місця ручної, механізованої і автоматизованої роботи. При організації робочих місць з перевагою ручних прийомів в операціях визначається можливість механізації виконуваних робіт На механізованих робочих місцях організація спрямована на узгодження роботи людини і машини, зручність і безпеку роботи. На автоматизованих робочих місцях (АРМ) технологічний процес здійснюється без участі робітника, за яким зберігаються тільки функції обслуговування: контроль, регулювання, ремонт, подача і вивіз деталей. Впровадження промислових роботів збільшує кількість АРМ, дозволяє організувати їх в умовах серійного і дрібносерійного виробництв.

В організації робочих місць велике значення має їх спеціалізація.
Під спеціалізацією робочого місця розуміють закріплення за ним подібних операцій, згрупованих за ознакою конструктивно-технологічної подоби, точності обробки та ін..

Скорочення номенклатури оброблюваних деталей або кількості виконуваних операцій на робочому місці, тобто звуження його спеціалізації, сприяє вдосконаленню трудових прийомів, підвищенню виробничих навичок і культури праці, а також продуктивності праці.

Оснащення робочих місць визначається їх виробничим профілем, спеціалізацією, ступенем механізації і автоматизації технологічних процесів. Наприклад, в машинобудуванні в комплект типового оснащення робочого місця входять:
• основне технологічне обладнання - верстат, пульт;
• допоміжне обладнання - підйомно-транспортне обладнання, підставки, сидіння;
• інвентар - інструментальні шафи, тумбочки, полиці, стелажі і т. п.;

• тара для заготовок і готових деталей - пакети, піддони, конвеєри;
• технологічне оснащення та інструмент – затискачі, ключі, ріжучий і міряльний інструмент;
• організаційна оснастка (оргоснастка) - пристрої зв'язку і
сигналізації, планшети для документації;

• пристрої охорони праці, санітарно-гігієнічні та культурно-побутові пристрої - огородження, захисні екрани, промислова вентиляція і освітлення, пристрої збору виробничих відходів, предмети інтер'єру.

При виборі основного технологічного устаткування головною вимогою є забезпечення на робочому місці необхідної продуктивності праці, відповідність вимогам ергономіки та естетики, а робітнику повинні бути створені комфортні та безпечні умови праці.

Допоміжне обладнання робочого місця повинно бути надійним, зручним і безпечним в експлуатації, відповідати антропометричним характеристикам працівників, що сприяє зниженню стомлюваності робітника і підвищенню продуктивності праці. В даний час широко застосовуються транспортери, маніпулятори з програмним управлінням, завантажувальні пристрої з використанням роботів і автооператорів, оснащених програмним управлінням, сенсорними пристроями.

2. Одним з важливих питань організації робочих місць є їх раціональне планування.
Під плануванням робочого місця розуміють раціональне просторове розміщення всіх матеріальних елементів виробництва на робочому місці: обладнання, технологічного та організаційного оснащення, інвентарю, які забезпечують економне використання виробничої площі, високопродуктивну і безпечну працю робітника.

Розрізняють зовнішнє і внутрішнє планування робочих місць. Зовнішнє планування являє собою раціональне розміщення на робочому місці основного і допоміжного обладнання, інвентарю та організаційного оснащення. Проектується спеціально з урахуванням робочого та допоміжного простору (зони). Робоча зона - це ділянка тривимірного простору, яка обмежена розмірами досяжності рук робітника в горизонтальній і вертикальній площинах з урахуванням повороту його корпусу на 180 ° і переміщення на один-два кроки. Тут розміщуються знаряддя і предмети праці, які постійно використовуються в роботі.

Основні вимоги до раціонального зовнішнього планування:

• забезпечення мінімальних траєкторій переміщення предметів та скорочення зайвих трудових рухів;

• зменшення до мінімуму кількості нахилів і поворотів корпусу робітника;

• економне використання виробничої площі.

Внутрішнє планування робочого місця являє собою доцільне розміщення технологічного оснащення та інструменту в інструментальній шафі, правильне розташування заготовок і деталей на робочому місці. Внутрішнє планування повинне забезпечувати зручну робочу позу, короткі і малоутомливі трудові дії, рівномірне і по можливості одночасне виконання трудових рухів двома руками. Проектується таке планування з урахуванням зон досяжності рук робітника, які представляють собою ділянку тривимірного простору, яку обмежено траєкторіями рухів рук робітника в горизонтальній і вертикальній площинах.
Ергономіка досліджує вплив на функціональний стан людини різних факторів навколишнього середовища: складу повітря, шуму, вібрацій, освітлення, метеорологічних умов тощо.

Виробничі умови робітника зводяться до чотирьох типів:

• нестерпні, коли організм людини не може існувати тривалий час;

• некомфортні, коли істотно відхиляється від норми один або два елементи зовнішнього середовища. Такі умови спостерігаються в ливарних, ковальських, термічних, гальванічних та інших цехах шкідливого виробництва;
• комфортні, коли всі умови роботи знаходяться в достатній відповідності з людським фактором;

• висококомфортні, коли всі елементи знаходяться в найкращій відповідності з людським фактором.

Продуктивна праця залежить не тільки від навколишнього середовища, а й від багатьох виробничих факторів. Створити нормальні умови для роботи - одне з важливих завдань менеджера.