Види грошей.

Основні види грошей такі: повноцінні (золоті або срібні) монети; неповноцінні монети; паперові гроші (казначейські білети; кредитні гроші (вексель, чек, банкнота). У повноцінних грошей номінальна вартість в основному відповідає вартості металу, що в них міститься, а самі вони виконують всі функції грошей (роль загального еквівалента). Повноцінні гроші – це, насамперед, золоті монети.

Щодо них застосовувався вільна чеканка, тобто кожна особа мала право (безкоштовно або за невелику плату) обміняти на монетному дворі злитки золота на монети. Щоб надати міцності золотим монетам, їх чеканили з домішками інших металів.

Незважаючи на це, вони стиралися і поступово перетворювалися на неповноцінні. Щоб не допустити значного відхилення фактичної ваги золотої монети від законодавчо встановленої, держава визначала межу такого відхилення (вона, як правило, не перевищувала 1% ваги монети).

Для обслуговування роздрібного товарообігу у багатьох країнах практикувався і практикується нині чеканка неповноцінних (білонних) монет з міді, алюмінію, нікелю, цинку і різних сплавів, що належать державі.

Номінальна вартість таких монет перевищує вартість металу, що в них міститься, і затрати на чеканку. Виготовлення монет з держаного металу забезпечує державі отримання монетного доходу – як різниці між номінальною вартістю металу та затрат на чеканку і його ринковою ціною.

Сучасна грошова система ґрунтується на кредитно-паперових грошах. У має місце поєднання паперових грошей з кредитними.

Паперові гроші –це грошові знаки або символи повноцінних грошей, які наділені примусовим курсом і випускаються для витрат держави.

Поява паперових грошей зумовлена зростанням суперечностей металевого обігу, зокрема відставанням видобутку коштовних металів від зростаючих потреб у засобах обігу, дороговизною металевого обігу.

Можливість запровадження паперових грошей випливає з миттєвого характеру функціонування грошей як засобу обігу, їх ідеальної ролі при виконанні функції міри вартості, зношування монет та їх функціонування як повноцінних, випуску державою неповноцінних монет.

Вперше паперові гроші з’явилися в Китаї у ХІІ ст.. При капіталізмі їх стали випускати в Північній Америці у 1690 р., у Франції – 1701 р., в Росії – 1769 р..

Знецінення паперових грошей відбувалося надзвичайно швидко під час війни. Так, для фінансування визвольної війни в Америці були випущені так звані континентальні гроші в такій кількості, що за віз грошей не завжди можна було купити віз провіанту.

У ХХ ст. випуск паперових грошей набув величезних розмірів у багатьох країнах. У Великобританії їх випускали у вигляді казначейських білетів, у Німеччині, Франції, Росії випущені банкноти за відсутності їх обміну на золото фактично перетворилися на паперові гроші, а їхня кількість у цих країнах зросла не менш, як у 10 разів.

У процесі розвитку ринкового господарства на основі ускладнення зв’язків між його суб’єктами і збільшення тимчасових кордонів між виробництвом і реалізацією товарів і послуг розповсюдженою формою стають кредитні гроші. Це:

ü вексель– боргове зобов’язання позичальника кредитору про виплату боргу в призначений строк;

ü депозитні гроші –система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунку на інший;

ü банкнота (банківський білет) –грошові знаки, які випущені емісійними банками. В сучасних банкнотах відсутня власна внутрішня вартість;

ü чек –наказ власника рахунку (чекодавця) кредитній установі, яка обслуговує його, сплатити певну суму грошей чекоутримувачу;

ü електронні гроші –це умовна назва коштів, які використовуються їхніми власниками на основі електронної системи банківських послуг.

Електронні гроші застосовуються завдяки впровадженню у розрахунках комп’ютерної техніки і сучасних систем зв’язку. Сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій.

В даний час через наявність різноманітних грошових засобів важко говорити про сукупність грошей, тому що дане поняття не відбиває всієї повноти і різноманіття наявних у країні платіжних засобів. Тому найбільш поширеним терміном для такого позначення виступає грошова маса.

Грошова маса –це сукупність всіх грошових засобів, які знаходяться у суспільному виробництві в готівковій та безготівковій формах і виконують функції засобу обігу, платежу і накопичення. У грошовій масі розрізняють активні гроші, що обслуговують готівковий і безготівковий обіг, і пасивні, що потенційно можуть бути використані для розрахунків.

До активних грошей відносять гроші підвищеної ефективності, до пасивних – накопичення, резерви, залишки на рахунках.

Процес грошового обігу – дуже складний. Кількість грошей, необхідних для обігу, залежить насамперед від суми цін товарів, які підлягають реалізації за певний період. Чим більше товарів, тим більше грошових одиниць потрібно для їх реалізації. Іншим чинником, що впливає на кількість грошей в обігу, є швидкість обороту кожної грошової одиниці. Чим більше оборотів за певний період зробить грошова одиниця, тим більшу масу товарів вона реалізує.

Кількість грошей, необхідних для обігу, залежить від рівня розвитку кредиту, оскільки при продажу товарів у кредит гроші потрібні через певний час, коли настає строк погашення кредиту. Поряд з цим частина платіжних зобов’язань взаємно погашається, і для їхнього обслуговування гроші не потрібні.

З урахуванням зазначених обставин кількість грошей, необхідних для обігу, визначають за формулою:

Г= (Р – К + П – ВП) : 3,

де Г – кількість грошових одиниць, необхідних для обігу в даний період; Р – сума цін товарів, призначених для реалізації (виготовлена в певний період);

К – сума цін то товарів, проданих у кредит; ВП – сума платежів, що взаємно погашаються; П – сума цін товарів, за які настав строк платежів; число оборотів однойменної одиниці.

В умовах, коли в обігу знаходяться кредитно-паперові гроші, емісія яких є винятково прерогативою держави, питання про їхню кількість набуває виняткового значення.