Поняття підприємства (фірми). Види підприємств.

Підприємницька діяльність здійснюється через певні організаційні структури – підприємства. Основним критерієм розмежування підприємств є тип власності.

Згідно з цими критеріями в Україні виділяють такі основні види підприємств:

1.Держані – засновані на державній формі власності. Оскільки остання поділяється на загальнодержавну та комунальну, відповідно виділяють загальнодержавні та комунальні підприємства.

2.Колективні – засновані на власності трудового колективу. Розрізняють колективні трудові підприємства, кооперативні, підприємства громадських організацій та ін..

3.Приватні – засновані на власності окремої особи, що наймає робочу силу.

4.Колективні капіталістичні – засновані на власності кількох власників капіталу, що наймають робочу силу.

5.Індивідуальні – засновані на приватній власності фізичної особи та її особистій праці.

6.Сімейні – засновані на праці членів однієї сім’ї.

7.Спільні (або змішані) – засновані на поєднанні різних форм власності, в т. ч. із залученням іноземного капіталу.

Підприємство –господарська ланка, якій властиві такі риси:

Ø наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу, щ відособлює його економічно;

Ø технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і працівники аніж для виробництва швейних виробів);

Ø певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція);

Ø певне місце в соціумі.

За формою організації підприємств розрізняють:

Ø індивідуальне (одноосібне володіння);

Ø товариство (партнерство);

Ø корпорація.

Індивідуальні підприємстває власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. Підприємець є одночасно і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем.

Переваги індивідуальних підприємств:

· економічна свобода вибору сфери діяльності, обсягів виробництва, напрямків використання доходу;

· оперативність;

· безпосередня зацікавленість у продуктивній праці, ефективному розподілі та використанні доходу;

· низькі організаційні витрати.

Недоліки індивідуальних підприємств:

· обмежені фінансові можливості застосування досягнень НТП, новітніх форм організації праці;

· обмежена можливість організації відпочинку.

Товариства (партнерство) –форма організації підприємства, що ґрунтується на спільному (пайовому) формування громадянами чи юридичними особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі товариства.

Юридична особа –це ділове підприємство, що має власний статут, рахунок у банку і занесене у державний реєстр, тобто пройшло процедуру офіційного заснування.

Повне товариство – об’єднання громадян та (або) юридичних осіб з метою здійснення спільної господарської діяльності на основі угоди (договору) між ними. Повне товариств не є юридичною особою, його члени зберігають певну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов’язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном.

Ця форма застосовується там, де переважає частка інтелектуальної праці (брокерські, аудиторські, адвокатські фірми).

Товариство з обмеженою відповідальністюґрунтується на відповідальності, яка обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм майном. Ця форма менш ризикова для підприємця і тому більш поширена.

Змішане товариство (командитне) –обєднання кількох фізичних і (або) юридичних осіб для спльної діяльності на основі договору. Воно складається із дійсних членів (комплектаторів), які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов’язання товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов’язання товариства тільки своїми внесками.

Корпорація (акціонерне товариство) – форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства (АТ). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на отримання доходу та участь в управлінні товариством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого топу (ВАТ). Різниця між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права вільної купівлі-продажу, а другі – випускають акції, які вільно купують та продають.

Картель – угода (гласна або негласна) між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами, ліцензіями. Виробнича діяльність картельною угодою не регламентується.

Синдикат – форма об’єднання підприємств, які виробляють однорідну продукцію, що передбачає збереження виробничої самостійності при втраті права на самостійний збут продукції. Створена спільна структура займається реалізацією товарів, а доходи розподіляються за часткою кожного підприємства у реалізованій продукції.

Трест – форма об’єднання, яка передбачає втрату юридичної та економічної самостійності як у виробництві, так і в реалізації. Трест несе повну відповідальність усім своїм майном за результати господарської діяльності всіх підприємств, що входять до його складу. Частка кожного підприємства визначається пакетом акцій, пропорційно цій частці розподіляються і доходи.

Концерн – об’єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані фінансовму контролю та керівництву головної фірми, котра несе відповідальність за господарську діяльність об’єднаних підприємств у межах пакетів акцій кожного з них.

Конгломерат – багатогалузеве об’єднання, яке виникає на основі інтенсивної експансії головної фірми у чисельні, мало пов’язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) –організаційна форма об’єднання великих промислових фірм із банківськими структурами, в якій кожний член-учасник самостійно вирішує власні завдання, але не нехтує при цьому інтересами групи. Координаційну діяльність може здійснювати банк або промислове підприємство.

Серед колективних форм підприємництва найпоширенішою є кооператив.

Кооператив –об’єднання громадян з метою спільного виробництва та збуту продукції, закупівлі та споживання товарів та послуг, будівництва, споживання житла. Риси кооперативу: а) юридична особа, б) членство на засадах пайових внесків, в) необмежена відповідальність, г) зберігається індивідуалізм у розподілі, пропорційно до паю.

За сферою діяльності розрізняють місцеві, регіональні, національні, міжнародні підприємства. За характером економічної діяльності – на виробничі, торглвельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-виробничі об’єднання та ін.. за кількісники показниками їх поділяють на малі, середні й великі. Підприємства бувають:

Середні підприємстваздійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

Великі підприємствавиготовляють масову продукцію стабільного асортименту, здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів. Вони існують з багатьох причин, але найважливіші полягають в тому, щоб використати переваги, зумовлені зростанням масштабів виробництва.

Малі підприємствазаконодавчо найчастіше визначаються чисельністю зайнятих на них працівникв з урахуванням специфіки сфер, галузей та видів екнмічної діяльності. В Україні чинне законодавство до малих відносить підприємства, чисельність зайнятих на яких не перевищує:

v у промисловості та будівництві – 200 осіб;

v в інших галузях виробничої сфери – 50;

v у науці та науковому обслуговуванні – 100;

v у галузях невиробничої сфери – 25;

v у роздрібній торгівлі – 15 осіб.

У країнах з розвиненою ринковою економікою частка зайнятих у середньому та дрібнму підприємництві становить 50-70%, а частка у ВВП – 50-60%. Малих підприємств там дуже багато. Саме на основі малих підприємств виникали середні та великі.

В Україні мале підприємництво не набуло того зачення, яке властиве ринковим системам, що формувалися еволюційним шляхом. Розвиток його в Україні потребує державного сприяння та підтримки.