Поняття «капітал». Ринок капіталу.

Сучасна економічна наука трактує капітал як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва.

У широкму розумінні капітал є складним, багаторівневим та багатоаспектним феноменом, який визначає самоорганізацію господарського життя, спрямовану на самозростання вартості. У вузькому розумінні капітал – самозростаюча авансована вартість: певні вкладення, або активи, які уможливлюють отримання доходу.

У сучасній економічній літературі категорія капіталу аналізується за такими аспектами:

І.За сферами застосування (промисловий, торговельний, позичковий капітали, або капітал сфери виробництва та капітал сфери обігу).

Промисловий капітал –капітал, який застосовується у сфері матеріального та нематеріального виробництва з метою отримання прибутку.

Торговельний капітал – капітал, який функціонує у сфері товарного обігу, забезпечуючи отримання торговельного прибутку.

Позичковий капітал – грошовий капітал, який надається у позику та приносить власнику дохід у вигляді процента.

ІІ.За напрямами інвестування (матеріально-речовий, людський, інтелектуальний, соціальний капітали).

ІІІ.За масштабами функціонування (місцевий, регіональний, національний, транснаціональний капітали).

ІУ.За значенням у створенні та перерозподілу доходу (реальний капітал, який обслуговує насамперед рух промислового каталу і відіграє визначальну роль у створенні доходу, і фіктивний капітал, представлений у цінних паперах, який регулярно приносить дохід їх власнику).

У.За роллю у відтворювальному процесі (капітал-власність – капітал, який перебуває у власності кредитора; капітал-функція – запозичений капітал, який функціонує у певній галузі).

УІ.За джерелами формування (власний та залучений).

УІІ.За інноваційною спрямованістю (не ризиковий та венчурний (ризиковий) капітали).

УШ.За формами функціонування (індивідуальний, суспільний, колективний).

Найзагальніше уявлення про сутність капіталу як само зростаючої вартості дає формула його руху:

Г – Т – Г¹,

де Г – авансований капітал (гроші); Т – товариний капітал (товар); Г¹ – авансований капітал з приростом (гроші, Г + Г).

Функціонуючи за схемою Г – Т – Г¹, капітал безперервно повертається до своєї початкової форми, здійснюючи своєрідний рух по колу. Реальний кругооборот промислового капіталу проходить три логічно-послідовні стадії.

І- закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (ЗВ) та робочої сили (РС);

ІІ -виробництво визначеної товарної маси;

Ш -продаж виробленої товарної продукції.

ЗВ

Г –Т . . . . . . … В . . . . . . Т - Г

РС

Істадія ІІ стадія Ш стадія

Грошовий Продуктивний Товарний

капітал капітал капітал

Кругооборот промислового капіталу– безперервний рух капіталу за трьома стадіями із послідовною зміною форм і поверненням у свою початкову форму у здебільшому, як правило, обсязі. Безперервний рух капіталу за логікою його кругообороту є оборотом капіталу.

Оборот капіталу –це безперервно повторюваний кругооборот капіталу, в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.

Оборот основного капіталу завдяки багаторічному функціонуванню його матеріально-речових елементів відбувається у формі амортизації.

Амортизація –термін, що використовується у двох значеннях:

1) процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування;

2) процес відновлення вартості основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.

До основних методів амортизації належать:

1.Метод прискореної амортизації –така система її нарахування, за якої протягом перших років чи всього амортизаційного періоду забезпечується випереджальне зростання нагромадженої суми амортизаційних відрахувань порівняно з реальними темпами втрати споживчих властивостей і вартості засобів праці.

2.Метод не прискореної амортизації –така система її нарахування, за якої протягом економічно раціонального строку служби засобів праці забезпечується рівність нагромадженої суми амортизаційних відрахувань за реальних темпів втрати споживчих властивостей і вартості засобів праці.

Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу.

Фізичне зношування основного капіталувідбувається у процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середовища. Розмір фізичного зносу залежить від тривалості та інтенсивності використання основного капіталу.

Моральне зношування основного капіталу –техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через появу дешевих або досконаліших засобів праці.

.